24 листопада 2020 року Справа № 160/13015/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 21.08.2020 року стосовно не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» та здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення 19.02.2020 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона звернулася до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» до страхового стажу на пільгових умовах. Однак у зарахуванні цього періоду роботи їй відмовлено, що підтверджується оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки позивачка не надала довідки, яка підтверджує пільговий період її роботи у ТОВ «Промисловий ремонт». Позивачка вважає неправомірною відмову відповідача у зарахуванні їй періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» до страхового стажу на пільгових умовах. Стверджує, що в трудовій книжці міститься відповідний запис та не потребує інших документів на його підтвердження.
Ухвалою суду від 16.10.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.11.2020р. на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позову посилаючись на те, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Промисловий ремонт» з з 01.10.2010 по 20.09.2013 до пільгового стажу по Списку 1, оскількт останньою не надано довідки на підтвердження цього факту.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 24.11.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням дотримання права відповідача подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
07.08.2020 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління із письмовою заявою щодо зарахування до страхового стажу на пільгових умовах періоду роботи в ТОЬ «Промисловий ремонт» з 01.10.2010 по 20.09.2013.
Листом за № 16343-17051/Б-03/8-0400/20 від 21.08.2020 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було повідомлено Позивача про відсутність підстав для зарахування на підставі трудової книжки вищезазначеного періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1, оскільки для підтвердження не надано довідки.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з приписами ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначено умови для призначення пенсії за віком, які включають в себе сукупність таких ознак, як відповідний вік та стаж.
Відповідно до вимог ст.26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Приписами ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Щодо підстав відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», через ненадання відповідних довідок, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до трудової книжки позивачки 01.10.2010 року її було прийнято на роботу до ТОВ «Промисловий ремонт» машиністом крану 4 розряду на основній виробничій ділянці №1 (кульового подрібнення).
Позивачка працювала на цій посаді до 20.09.2013 року та звільнена за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджують записи №8 та №9 в трудовій книжці, які записані відповідно до п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книдок працівників №58 від 29.07.1993 року.
У зазначений період роботи діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», де п.2а-3а розділу II. Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, І брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, передбачена посада машиністи кранів.
Таким чином, посада машиніста крану 4 розряду на основній виробничій ділянці №1 (кульового подрібнення в період з 01.10.2010 по 20.09.2013 у ТОВ «Промисловий ремонт» передбачена Списком №1.
На виконання вимог законодавства ТОВ «Промисловий ремонт» було проведено атестацію робочих місць за умовами праці та підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 посади - машиніст крану 4го розряду на основній вирбничій ділянці №1 (кульового подрібнення).
Атестація була проведена відповідно до наказу №1/40 від 01.10.2010 року.
Згідно з ч.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Про проведену атестацію робочого місця, роботодавцем ТОВ «Промисловий ремонт» в трудовій книжці ОСОБА_1 було зроблено запис (стр. 10, 11), що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на посаді машиніст крану 4 розряду на основній виробничій ділянці №1 (кульового подрібнення) з посиланням на відповідний наказ про атестацію).
Отже, враховуючи, що посада машиніста крана 4 розряду на основній виробничій ділянці №1 (кульового подрібнення), за якою позивачка працювала в період з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року, передбачена Списком №1, та в трудовій книжці міститься відповідний запис про атестацію робочого місця за Списком №1 з посиланням на наказ №1/40 від 01.10.2010 року, суд вважає, що вказаний період роботи має бути зарахований до пільгового страхового стажу.
Таким чином, запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в період з 01.10.2010 року по 20.09.2020 року зроблено відповідно до вимог закону і містить відомості про право на пільгову пенсію, й не погребує інших документів на його підтвердження.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. При цьому відповідних недоліків записів у трудовій книжці судом не встановлено, а відповідачем не зазначено.
Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 21.08.2020 року стосовно незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт».
Суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналізуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що відповідач при наявності сумніву щодо достовірності вказаного запису в трудовій книжці мав право вимагати відповідні документи від підприємства, де працював позивач, однак таких дій відповідач не здійснив, доказів протилежного до суду не надано.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт».
А також зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення 19.02.2020 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області (49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРОПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 21.08.2020 року стосовно не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення 19.02.2020 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.10.2010 року по 20.09.2013 року, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області (49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко