07 грудня 2020 року Справа № 160/14415/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
04.11.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 з 03.03.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 з дати звернення, а саме: з 03.03.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії у зв'язку з втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 03.03.2020 року по 31.08.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона з 22.07.2012 р. перебуває на обліку Пенсійному фонді та отримує пенсію за віком. Після смерті чоловіка у неї відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виникло право на інший вид пенсії - на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. 03.03.2020 р. вона звернулась із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Відповідачем повідомлено, що у поданому свідоцтві про шлюб прізвище не відповідає прізвищу, зазначеному у паспорті прізвищу померлого, яке вказане у свідоцтві про смерть. 22.06.2020 р. позивач звернулась до Першотравенського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі. 29.07.2020 р. рішенням Першотравенського міського суду в цивільній справі №186/814/20 встановлено факт реєстрації шлюбу 15.11.1978 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 31.08.2020 р. Того ж дня позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, долучивши рішення суду. Відповідачем призначено пенсію з 31.08.2020 р., проте, не з 03.03.2020 р. Позивач категорично не погоджується з відповідачем та вважає, що відповідач порушив її право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з моменту первісного звернення. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
18.11.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.07.2012 р. по 30.08.2020 р. отримувала пенсію за віком. 03.03.2020 позивач звернулася до Головного управління із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України № 1058-IV. Рішенням Головного управління від 06.03.2020 р. ОСОБА_1 було відмовлено в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки до заяви було надано свідоцтво про шлюб, яке містило розбіжності в прізвищі з даними паспорту позивача та з даними свідоцтва про смерть померлого годувальника. Протягом тримісячного строку з дня подання заяви від 03.03.2020 р. позивачем не подано додаткових документів, необхідних для переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. 31.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася з новою заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та надала рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 р. у цивільній справі №186/814/20 про встановлення факту реєстрації шлюбу 15.11.1978 р. Старогужівською сільською радою Старовижівського району Волинської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням №912480119107 від 02.09.2020 р. позивача переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 31.08.2020 р., тобто з дня подання позивачем заяви та необхідних документів для переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими.
24.11.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначила, що доводи відповідача безпідставні та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, вона не була належним чином повідомлена про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника. Лише в кінці травня 2020 р. за наслідками повторного звернення до сервісного центру ПФУ їй було повідомлено про причини, що унеможливлюють призначення пенсії по втраті годувальника, що зумовило звернення до Першотравенського міськрайонного суду Дніпропетровської області за встановленням факту реєстрації шлюбу.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.07.2012 р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком по 30.08.2020 р., з 31.08.2020 р. - пенсію у звязку із втратою годувальника.
Згідно із свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 15.11.1978 року між громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4 укладено шлюб, після укладання шлюбу спільне прізвище подружжя “ ОСОБА_5 ”.
26.02.2020 року згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.02.2020 року ОСОБА_2 помер.
03.03.2020 року позивач звернулась до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, до якої, окрім іншого, надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням б/н від 06.03.2020 року Відділу з питань перерахунку пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до пункту 1 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування такого рішення відповідачем зазначено наступне:
«Згідно з пунктом 2.11 Розділу 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до заяви про перерахування пенсії по втраті годувальника додаються довідки про склад сім'ї померлого годувальника та документи, то підтверджують родинні стосунки з померлим годувальником. За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.
До заяви про перерахунок пенсії додане свідоцтво про шлюб, яке містить розбіжності в прізвищі заявниці з її паспортними даними, та в прізвищі померлого з даними в свідоцтві про смерть. Тому перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви від 03.03.2020 року немає законних підстав».
Листом від 06.03.2020 року вих.№964 Першотравенський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу про прийняте рішення про відмову у переведенні на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки станом на 03.03.2020 року до заяви додано свідоцтво про шлюб, яке містить розбіжності в прізвищі з паспортними даними заявника, та в прізвищі померлого з даними в свідоцтві про смерть.
Позивач звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення юридичного факту.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі - задоволено. Встановлено факт реєстрації шлюбу 15 листопада 1978 року Старогужівською с/радою Старовижівського району Волинської області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Сукачі, Старовижівського району, Волинської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Колпитів, Локачинського району, Волинської області.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 набрало законної сили 31.08.2020 року.
31.08.2020 року позивач звернулась до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 31.08.2020 року позивачем додано: рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року №186/814/20, паспорт НОМЕР_3 .
Рішенням відповідача від 02.09.2020 року №912480119107 ОСОБА_1 переведено на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 31.08.2020 року.
Не погодившись з відповідачем щодо дати призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”, які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з частиною третьою цієї статті до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ч. 1 ст. 37 Закону № 1058 визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що члени сім'ї (дружина) померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.5 розділу І Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно із п. 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Відповідно до п. 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16. розділ ІІ Порядку №22-1).
Пунктом 1.7. розділу І Порядку №22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Судом встановлено, що позивач з 22.07.2012 року по 30.08.2020 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді як отримувач пенсії за віком, з 31.08.2020 року - як отримувач пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Як видно з матеріалів пенсійної справи, на пенсію у зв'язку із втратою годувальника позивача переведено на підставі її заяви від 31.08.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що відповідач при вирішенні питання про переведення позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 31.08.2020 року на підставі заяви від 31.08.2020 року діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.
Доводи ж позивача про те, що пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідач зобов'язаний був призначити з дня подання заяви про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, поданої 03.03.2020 року, не враховуються судом, виходячи з наступного.
За змістом положень ч. 3 ст. 45 Закону №1058, п. 1.7. розділу І, п. 2.3. розділу ІІ Порядку №22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, днем звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в пп. 2, 3 п. 2.1 цього розділу, а також копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником.
У силу положень п. 2.16. розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду.
Судом встановлено, про що також відсутній спір між сторонами, позивач 03.03.2020 року звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, долучивши до неї в якості доказу на підтвердження родинних зв'язків із померлим годувальником свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.11.1978 року.
Проте, листом від 06.03.2020 року вих.№964 Першотравенський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу про прийняте рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що станом на 03.03.2020 року до заяви додано свідоцтво про шлюб, яке містить розбіжності в прізвищі з паспортними даними заявника, та в прізвищі померлого з даними в свідоцтві про смерть.
У зв'язку з вказаним позивач звернулась до Першотравенського міського суду із заявою про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 встановлено факт реєстрації шлюбу 15 листопада 1978 року Старогужівською с/радою Старовижівського району Волинської області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Сукачі, Старовижівського району, Волинської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Колпитів, Локачинського району, Волинської області.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 набрало законної сили 31.08.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Сукачі, Старовижівського району, Волинської області, дійсно зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Колпитів, Локачинського району, Волинської області, про що є свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 , видане 15 листопада 1978 року Старогужівською с/радою Старовижівського району Волинської області, однак, у вказаному свідоцтві в графі “прізвище” неправильно зазначено прізвище ОСОБА_2 , а саме як “ ОСОБА_5 ”, відповідно ненеправильно зазначені прізвища чоловіка та дружини після шлюбу також як “ ОСОБА_5 ”.
Отже, саме рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Означене рішення суду надано позивачем разом із заявою від 31.08.2020 року про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Відтак, суд робить висновок, що в діях відповідача щодо дати переведення позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 31.08.2020 року відсутні порушення законодавства.
Станом на 03.03.2020 року (день подання позивачем первісної заяви про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника) у відповідача як органу, що призначає пенсію, не було усіх необхідних документів для вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсії, а саме: документів на підтвердження родинних зв'язків позивача з померлим годувальником у розумінні вимог наведених норм права. Рішення відповідача б/н від 06.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до пункту 1 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є чинним, доказів оскарження рішення відповідача б/н від 06.03.2020 року суду не надано.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що її не було належним чином повідомлено про рішення Пенсійного фонду про відмову у переведені на пенсію у зв'язку із втратою годувальника за заявою від 03.03.2020 року, з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що листом від 06.03.2020 року вих.№964 позивачу повідомлено про прийняте рішення та обґрунтовано причини його прийняття, а саме: “…станом на 03.03.2020 року до заяви додано свідоцтво про шлюб, яке містить розбіжності в прізвищі з паспортними даними заявника, та в прізвищі померлого з даними в свідоцтві про смерть”.
Проте, доказів надіслання позивачу означеного листа відповідачем суду не надано.
Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів на підтвердження доводів позивача про необізнаність з листом від 06.03.2020 року вих.№964. Також відсутні і докази повторного звернення позивача до відповідача щодо надання відповіді на заяву від 03.03.2020 року протягом березня-травня 2020 року, про яке йдеться у позовній заяві.
Водночас, про те, що позивачу було відомо про прийняте рішення відповідача, свідчать обставини у справі № 186/814/20.
Так, в рішенні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20 встановлено: “…Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі та просить встановити факт її перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заявлені вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15 листопада 1978 року взяла шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя чоловік був шахтарем та після звільнення йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, яку він отримував до дня своєї смерті. Оскільки, після смерті чоловіка, згідно з ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по втраті годувальника, у зв'язку з чим вона звернулася до працівників Першотравенського відділу з питань призначення перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області. Після вивчення поданих документів про призначення пенсії по втраті годувальника, позивачу було відмовлено у прийнятті документів для призначення такої пенсії, оскільки в свідоцтві про одруження НОМЕР_1 із померлим чоловіком в графі “прізвище, ім'я, по батькові” була зроблена помилка, а саме: вказано “ ОСОБА_3 ” замість правильного “ ОСОБА_2 ” та відповідно спільне прізвище було записано як “ ОСОБА_5 ” замість правильного “ ОСОБА_7 ” та рекомендовано звернутися до суду для установлення юридичного факту перебування у шлюбі”.
Отже, саме відмова Пенсійного фонду у прийнятті документів на переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника через помилку у свідоцтві про шлюб щодо прізвищ подружжя стала підставою для звернення позивача до суду щодо встановлення юридичного факту перебування у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником.
Наведене, на переконання суду, засвідчує неузгодженість позиції позивача в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи те, що на час звернення позивача до відповідача із заявою 03.03.2020 року, не надано належних доказів на підтвердження родинних зв'язків з померлим годувальником з урахуванням чинного рішення відповідача від 06.03.2020 року, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 31.08.2020 року на підставі її заяви від 31.08.2020 року та рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року у справі № 186/814/20, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій щодо переведення позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника саме з 31.08.2020 року.
Враховуючи викладене, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський