27 жовтня 2020 року Справа № 160/10089/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0003255016 та №0003265016 від 12.08.2020 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «АТБ-маркет» не може погодитися ані із висновками перевірки, які були викладені Головним управлінням ДПС в Одеській області у зазначених актах №1372/15-32-32-01/30487219 та № 1373/15-32-32-05/30487219 від 17.07.2020 р., ані із податковими повідомленнями-рішеннями за номерами 0003255016, 0003265016 від 12.08.2020 р. Так, форма «С» податкового повідомлення-рішення передбачає у графі «встановлено порушення» вказати посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено. У оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не зазначено, яку статтю Закону №265 було порушено ТОВ «АТБ-маркет», а отже, такі податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ст.58 ПК України. У графах податкових повідомлень-рішень «застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені» вказано «за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності», хоча жодних порушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності під час перевірки 17.07.2020 року не виявлено. Також позивач зазначив про порушення відповідачем порядку надіслання податкових повідомлень-рішень. Враховуючи наведені обставини, а саме відсутність посилання на конкретну статтю Закону №265, а також застосування фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) за порушення, яке не було виявлено (у сфері зовнішньоекономічної діяльності), позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення за номерами 0003255016, 0003265016 від 12.08.2020 р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду 08.10.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що актами фактичної перевірки від 17.07.2020 року №1372/15-32-32-01/30487219 та №1373/15-32-32-01/30487219 встановлено, що у зв'язку із надходженням на розподільчий центр №22 за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Нерубайська, Логістичний центр, масив №2 ділянки №11, № 12, №13 партій товару в конкретно визначеному видатковою накладною обсязі, зберіганням ТОВ «Логістік Юніон» відповідного товару разом із однорідною групою товару (не ідентичним, можливе змішування з групами товарів від інших поклажодавців). Та подальшим постачанням (поверненням) ТМЦ з відповідального зберігання в обсязі, відмінному від наданого на зберігання, без надання до перевірки накладних/накладних вимог на внутрішнє переміщення товару (М-11) та оборотно-сальдових відомостей, зокрема по субрахункам: 023. 281. 282. неможливо пов'язати (ідентифікувати, відокремити) товар, який надійшов на розподільчий центр №22, з фактом надходження партій товару до магазину «Продукти - 1021» (чи є це тим самим товаром), який розташований за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул.Середньофонтанська, буд.19/а, прим.126 та до магазину «Продукти - 1217», за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.48, прим.1.
Таким чином, видаткові накладні, на відміну від позиції позивача, повинні містити обов'язковий реквізит - зміст господарської операції (її детальне визначення, зокрема, але не виключно номенклатуру товару та можливість його ідентифікації). Окрім цього, бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством безперервно. Інформація з прийнятих до обліку первинних документів, повинна бути відображена в бухгалтерському обліку (аналітичний облік) підприємства в періоді вчинення відповідних господарських операцій. До проведення фактичної перевірки не були надані накладні/накладні вимоги на внутрішнє переміщення товару (М-11), дані/відомості бухгалтерського обліку, зокрема по субрахункам 281 та 282, які б могли підтвердити або спростувати належний підприємством товарних запасів, які знаходились за місцем реалізації та зберігання залишки якого були зняті в ході перевірки. Також посилання позивача на рішення Верховного Суду, без наведення його дати, номера справи, враховуючи відсутність прецедентного права та посилання в цитаті на статтю 21 Закону №265 (яка виключена на підставі Закону №2756-VІ від 02.12.2010 року), є недоречним, а також, з огляду на відповідальність за порушення п.12 ст.3 Закону №265, встановлену не ст.21, а ст.20 цього Закону. Враховуючи вищенаведене, податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0003255016 та № 0003265016 від 12.08.2020 р. є правомірними та цілком обґрунтованими, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 09.10.2020 року у задоволенні заяви відповідача про вихід із спрощеного провадження та розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
До суду 26.10.2020 року від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що його представником дійсно було допущено описку у позові у вигляді посилання на ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, яку було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 01.07.2015 р. № 569-VIII. Втім, таке посилання ніяк не впливає на самі обставини справи та жодним чином не змінює правового обґрунтування позову.
Так, Інструкцією про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв не передбачено внесення до товарно-транспортних накладних серії та номеру марок акцизного податку, а отже твердження відповідача про те, що позивач не забезпечив повної ідентифікації підакцизних товарів є безпідставними, оскільки такого обов'язку на нього не покладено діючим законодавством. Твердження позивача про те, що ним у позові наведені рішення Верховного Суду без дати та номеру справи є помилковими, оскільки у позові позивачем наведено дати та номери справ рішень Верховного Суду, на які він посилається. З огляду на наведені обставини справи та положення діючого законодавства, позивач вважає, що відповідач не зазначив обґрунтованих заперечень проти позову, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
До теперішнього часу відповідач заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до суду не надав.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями, далі - Закон №265), відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 08.07.2020 року №2758 та направлень від 08.07.2020 року №№ 1537, 1538, фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області були проведені фактичні перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219).
За результатами фактичних перевірок складені акти від 17.07.2020 року №1372/15-32-32-0П30487219 та №1373/15-32-32-01/30487219, згідно з якими встановлені порушення п.12 ст.3 Закону №265, в частині ненадання до проведення перевірки первинних документів та бухгалтерських відомостей по рахункам, які підтверджують належне оприбуткування/облік товарних запасів (на складах та/або за місцем їх реалізації, на суму - 53 874,6 грн. та на суму - 125 561,55 грн.
Так, актом перевірки магазину «Продукти-1021» (м.Одеса, вул.Середньофонтанська, буд.19/а, прим.126) від 17.07.2020 №1372/15-32-32-01/30487219 встановлено порушення: пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фактичні залишки товарів, які були зняті в ході проведення фактичної перевірки на загальну суму 53 874,60 грн., не підтверджені первинними та обліковими документами (не обліковані у встановленому законодавством порядку). Відповідальність передбачено законодавчим актом: статтею 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2 х 53 874,60 грн. = 107 749,20 грн.
Актом перевірки магазину «Продукти-1217» (м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.48) від 17.07.2020 №1373/15-32-32-01/30487219 встановлено порушення: пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фактичні залишки товарів, які були зняті в ході проведення фактичної перевірки на загальну суму 125 561,55 грн., не підтверджені первинними та обліковими документами (не обліковані у встановленому законодавством порядку). Відповідальність передбачено законодавчим актом: статтею 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2 х 125 561,55 грн. = 251 123,10 грн.
Судом також встановлено, що 12.08.2020 року Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003255016, яким до позивача на підставі акту перевірки №1372/15-32-32-01/30487219 від 17.07.2020 р. застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 107 749,20 грн.
12.08.2020 року Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003265016, яким до позивача на підставі акту перевірки №1373/15-32-32-01/30487219 від 17.07.2020 р. застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 251 123,10 грн.
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0003255016 та №0003265016 від 12.08.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/ або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:
- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб'єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/ або аудиторської діяльності;
- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
За приписами ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства:
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;
- подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Так, 21.03.2008 року генеральним директором ТОВ «АТБ-маркет» затверджено Положення про головну бухгалтерію, якою встановлено (п.1.1.), що головна бухгалтерія є структурним підрозділом економічної служби, метою якого є організація та ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності на підставі встановлених законодавством України правил та вимог бухгалтерського обліку.
Таким чином, ані керуючий магазином, як керівник структурним підрозділом, ані сам магазин, як структурний підрозділ, не ведуть бухгалтерський облік.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.07.2020 р. у справі № 815/5842/15 приходить до правового висновку, що положення Закону № 265/95-ВР не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
Позивач в позові також зазначив, що ТОВ «АТБ-маркет» здійснює централізовану закупівлю товару (тобто, не окремо на кожний магазин, а для всіх або групи магазинів), який, здебільшого, також централізовано доставляється до розподільчих центрів, а вже звідти - розвозиться партіями по магазинах. Діюче законодавство зобов'язує на кожну поставку товару виписувати одну видаткову накладну, а отже вона об'єктивно не може одночасно зберігатися у всіх магазинах, до яких був поставлений товар. Відповідач, обґрунтовуючи зазначений висновок, посилається на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, яким визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і щодо таких груп товарів, як фрукти й овочі, будівельні матеріали тощо. Позивач не уявляє, які саме відомості необхідно навести суб'єкту господарювання-продавцю у видаткові накладній, для того щоби повністю ідентифікувати, наприклад, яблука або цеглу, що такі товари не містять індивідуальних номерів чи інших індивідуальних позначок. Товар, який був предметом перевірки, за наслідками якої були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відноситься до групи підакцизних товарів, а тому він міг би бути ідентифікований за марками акцизного податку.
Редакція статті 20 Закону № 265, яка передбачає відповідальність саме за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) під час перевірки, набула чинності тільки з 01 серпня 2020 року, тобто по завершенню перевірки (17.07.2020 р.), а отже формально неподання таких документів до цього часу не могло вважатися порушенням та підставою для накладення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Верховний Суд у своїй постанові від 30.04.2020 р. у справі № 810/2733/15 приходить до правового висновку, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу, а сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Як видно з актів перевірки, під час її проведення відповідачу надавалися накладні на товар, але податковим органом вони не були прийняті, оскільки не надавали можливості ідентифікувати товар в магазині як товар, який був поставлений до розподільчого центру.
Так, вимоги до видаткових накладних, як до первинних документів, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.
Згідно з ч.2 ст.9 названого Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту вказаної норми не вбачається, що видаткові накладні повинні містити інформацію, яка б дозволяла ідентифікувати товар за ними.
Інструкцією про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, яка була затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2005 р. № 154 (п.2.2.3.), встановлені такі вимоги до заповнення таблиці «Відомості про вантаж» товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН /алкогольні напої/:
у графі 7 - номер за порядком;
у графі 8 - назва алкогольних напоїв;
у графі 9 - місткість одиниці (тари);
у графі 10 - реєстраційний номер сертифіката відповідності зазначеної продукції;
у графі 11 - дата видачі сертифіката відповідності зазначеної продукції;
у графі 12 - кількість місць зазначеної продукції;
у графі 13 - загальна кількість одиниць;
у графі 14 - ціна без ПДВ за одиницю продукції у гривнях;
у графі 15 - вартість вантажу з урахуванням ПДВ у гривнях;
у графі 16 - кількість бою, нестачі, некондиції продукції в одиницях;
у графі 17 - фактично отримана кількість продукції в одиницях;
у графі 18 - складені акти (кількість одиниць бою, нестачі, некондиції, на які складаються акти в довільній формі), записуються номери актів та дата їх складання.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, а також враховуючи надання перевіряючим всіх необхідних документів, які свідчили про належне ведення ТОВ «АТБ-маркет» бухгалтерського обліку, суд вважає, що з боку позивача було відсутнє порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0003255016 та №0003265016 від 12.08.2020 року податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити дану позовну заяву з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 5 865,85 грн., а отже вони підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003255016 та №0003265016 від 12.08.2020 року, прийняті Офісом великих платників податків ДПС.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (вул.Дегтярівська, буд.11 м, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр.Олександра Поля, 57, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати по справі в розмірі 5 865,85 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма