03 лютого 2020 року Справа № 160/12252/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
05 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № Ф-5722-58У, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.07.2001 року, однак фактично підприємницьку діяльність не здійснювала. 18.11.2019 року державним реєстратором в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за заявою позивача здійснено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням. 21.11.2019 року позивачка в Покровському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 60520729 від 06.11.2019 року та дізналась про те, що 21.05.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-5722-58У на загальну суму 21 030, 90 грн. Позивачка не погоджується з оскаржуваною вимогою, так як вона не здійснював будь-яку підприємницьку діяльність, та як наслідок, не отримувала доходу, тому сформована вимога органом контролю, є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 06.12.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії даної ухвали, на подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог наведеної вище ухвали, 27.12.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою позиції орган контролю зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, у зв'язку із тим, що позивач не отримував доходів, податкова звітність до відповідача останнім не подавалась. При цьому, враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 2017 року платники податків повинні в обов'язковому порядку сплачувати єдиний соціальний внесок. Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом в автоматичному режимі, нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21 030, 90 грн. оформлену вимогою від 21.05.2019 року № Ф-5722-58У, в яку увійшли:
За 2017 рік, загальна сума заборгованості складає 8448 грн.:
- нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.
За 2018 рік загальна сума заборгованості складає 9828,72 грн.:
- 1 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.04.2018 року - 2 457,18 грн.;
- 2 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 грн.;
-3 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 грн.;
- 4 квартал 2018 року, граничний строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 грн.
За 2019 рік загальна сума заборгованості складає 2754,18 грн.
-1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р.
Таким чином, згідно даних інформаційної системи контролюючого органу платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017, 2018 роки та перший квартал 2019 року на суму 21 030, 90 грн., у зв'язку з чим 21.05.2019 року податковим органом сформовано вимогу № Ф-5722-58У.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 05.07.2001 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку, як платник податків і зборів в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Таким чином, з 05.07.2001 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків, копія якої наявна в матеріалах справи, станом на 21.05.2019 року за позивачем обліковувався борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21 030, 90 грн.
На підставі вищенаведених відомостей, 21.05.2019 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-5722-58У на загальну суму 21 030, 90 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 18.11.2019 р. припинила свою діяльність.
Не погодившись з даною вимогою відповідача, позивач оскаржила її у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 ст. 2 Закону №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску .
Згідно з п . 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI та п. п. 3 п. 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування.
Приписами п.2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017 року) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов'язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.
Проте, після того, як 01.01.2017 року вступили в законну сили зміни до Закону №2464-VI, платники податків зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до ч. 5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
В ч. 7 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п'ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).
Аналогічні приписи містяться в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №449.
Відповідно до п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за N 460/26905, (далі - Порядок № 435, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, чи отримували вони дохід у цей період, чи ні.
Частиною 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до ч. 16 цієї ж статті, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки):
- формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень;
- окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк;
- є виконавчим документом.
Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином. обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків.
Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом, відповідно до даних з інтегрованої картки платника податків позивача, нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску розмірі 21 030, 90 грн. оформлену вимогою від 21.05.2019 року № Ф-5722-58У, в яку увійшли:
За 2017 рік, загальна сума заборгованості складає 8448 грн.:
- нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.
За 2018 рік загальна сума заборгованості складає 9828,72 грн.:
- 1 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.04.2018 року - 2 457,18 грн.;
- 2 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 грн.;
-3 квартал 2018 року, граничний строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 грн.;
- 4 квартал 2018 року, граничний строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 грн.
За 2019 рік загальна сума заборгованості складає 2754,18 грн.
-1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків, копія якої міститься в матеріалах справи, у позивача існує борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 21 030, 90 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доказів звільнення позивача від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем не доведено чи працював він як найманий працівник. Тому в зазначений період йому, як фізичній особі-підприємцю нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з пп. 14.1.195, п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № Ф-5722-58У на загальну суму 21 030, 90 грн.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Сімферопольська буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева