про закриття провадження у справі
04 грудня 2020 рокуЛуцькСправа № 140/14183/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з власної ініціативи питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни (далі Державний реєстратор Оляніцька О.В., відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав №54011490 від 11.09.2020, що винесене Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцькою Оксаною Вікторівною; зобов'язання Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Луцької міської ради відновити реєстраційні дії, щодо реєстрації прав на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 16.07.2020 по справі № 161/15629/19.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.02.2020 Луцьким міськрайонним судом винесено рішення по справі № 161/15629/19 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП - ОСОБА_2 , державного реєстратора КП «Волинське ОБТІ» Яремчука Г.Я., третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням.
Постановою Волинського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 161/15629/19 рішення Луцького міськрайонного суду від 13.02 2020 у даній справі скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34074309 від 28.02.2017, яке було прийнято державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2
Усунуто перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори ( літер А- 2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з даного приміщення.
20.08.2020 Волинським апеляційним судом винесено додаткову постанову в даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення запису про державну реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , оскільки вказана вимога суперечить положенням п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від .26.10.2006 N 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 N 484). чинній на даний час. Цією нормою передбачено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав. Отже, вимога позивача про поновлення запису є безпідставною, тому до задоволення не підлягає.
На виконання вищевказаної постанови та додаткової постанови Волинського апеляційного суду 09.09. 2020, представником позивача, було подано через Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 41326418 із документами необхідними для проведення державної реєстрації прав.
17.09.2020 через Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку, позивачем отримано рішення про зупинення державної реєєстрації прав № 54011490 від 11.09. 2020, що було винесене Державним реєстратором Оляніцькою О.В.
Підставою для зупинення державної реєстрації прав були наступні обставини: відносно приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 було подано заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій, прийняту 04.09.2020 за реєстраційним номером 41259150 та ухвалу Луцького міськрайонного суду від 27.12.2018 у справі № 161/20492/18, провадження № 2/161/4912/18, про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, прийняту 23.04.2019 заявою 33794804.
Позивач вважає, що підстави для зупинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є протиправними, оскільки з поданих державному реєстратору документів вбачається те, що постановою Волинського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 161/15629/19 скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
В даному випадку не відбувається нова державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а скасовується державна реєстрація прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.
Зазначає, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вищенаведеного, вважає що рішення про зупинення державної реєстрації прав, порушує право власності позивача на нерухоме майно, яке гарантується ст. 41 Конституції України, а також ставить під сумнів про можливість та обов'язковість виконання рішення суду.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Ухвалою суду від 30.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.43-44).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнала та зазначила, що 09.09.2020 ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від 06.08.2020 № 249 діяв ОСОБА_4 (далі - заявник), було подано заяву № 41326418 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) через департамент “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку” Луцької міської ради з метою реєстрації права приватної власності на приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 з додатками. Звертає увагу, що заявником було подано заяву типу “Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності)” а не заяву типу “Заява про скасування”.
З вказаних документів адміністратором ЦНАПу було виготовлено електронні копії шляхом сканування та розміщено їх у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі -Державному реєстрі прав).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна. Відповідно до п. 17 Порядку №1127 у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об'єкта нерухомого майна.
Під час розгляду вказаної заяви та документів було отримано відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав від 11.09.2020 № 223614417 та встановлено, окрім іншого, наявність зареєстрованої заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 04.09.2020 № 41259150 та рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій від 23.04.2019 № 33794804.
Аналізуючи чинне законодавство можна встановити, що і заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій, і відповідне рішення суду є рівнозначними підставами для зупинення реєстраційних дій.
Факт наявності першої підстави зупинення державної реєстрації прав - зареєстрованої заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій актуального власника ОСОБА_2 , поданої 04.09.2020, підтверджується відомостями із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав від 11.09.2020 № 223614417 та сформованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявою від 04.09.2020 № 41259150. Вказаний факт не оспорюється, а отже визнається самим позивачем. Наявність однієї такої заяви (навіть без наявності рішення суду) є підставою для зупинення державної реєстрації прав.
Тому рішення про зупинення державної реєстрації прав від 11.09.2020 № 54011490 є законним, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, та не порушує права та інтереси позивача.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.
Судом встановлено, що 09.09.2020 Ліпкевич І.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся через «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради з заявою до відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 41326418 з метою реєстрації права приватної власності на приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора Оляніцької О.В. від 11.09.2020 №54011490 зупинено державну реєстрацію прав з тієї підстави, що було подано заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій, прийняту 04.09.2020 за реєстраційним номером 41259150 та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.12.2018 у справі № 161/20492/18 про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, прийняту 23.04.2019 (а.с. 25)
Позивач, вважаючи прийняте рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з таких мотивів та підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 11.09.2020 №54011490, яким зупинено державну реєстрацію прав (за позивачем) з тієї підстави, що було подано заяву власника ( ОСОБА_2 ) про заборону вчинення реєстраційних дій, прийняту 04.09.2020 за реєстраційним номером 41259150 та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.12.2018 у справі № 161/20492/18 про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, прийняту 23.04.2019.
Тобто вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, що пов'язано з порушенням права позивача на таке майно іншою особою, за якою зареєстровано право на нього.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про зупинення державної реєстрації прав на нерухоме майно керувався тим, що 04.09.2020 була подано заяву власника ОСОБА_2 за реєстраційним номером 41259150 про заборону вчинення реєстраційних дій.
Суд зауважує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав на нерухоме майно за позивачем є захистом прав позивача на таке нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у неї права власності на нерухоме майно - приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 та відсутністю такого права у ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про зупинення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно з іншою особою, за якою зареєстровано таке право.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо такого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, вказаний спір повинен вирішуватись в межах цивільного процесуального законодавства.
Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до положень частини першої статті 239 КАС України суд зазначає, що спір з врахуванням суб'єктного складу учасників підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, тому позивачу необхідно повернути сплачену суму судового збору згідно з квитанцією №ПН1705266 від 28.09.2020 в сумі 840, 80 грн.
Керуючись статтями 132, 143, 238, 243, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, закрити.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок), сплачений згідно з квитанцією №ПН1705266 від 28.09.2020.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук