м. Вінниця
07 грудня 2020 р. Справа № 120/5205/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601)
про: визнання дій протиправними та стягнення компенсації
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за затримку виплати заробітної плати, оформленої листом від 26.03.2020 року № К456-20-586/20; стягнення з відповідача компенсації втрат грошових доходів за період з серпня 2010 року по листопад 2019 року, у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, сумі 88 046 грн. 74 коп..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про виплату компенсації за час затримки виплати доходів. Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом за вих. № К456-20-586/20 від 26.03.2020 року відмовив у виплаті такої компенсації, з огляду на те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-14369/08/0270 не виконане в строк не з його вини, адже кошти на підставі рішення суду можна було списати у безспірному порядку з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», натомість виконавчий лист перебував на виконанні в органах Державної виконавчої служби та Державної казначейської служби. Позивач з такою відмовою не погоджується, вказуючи на обов'язок відповідача вчасно фінансово забезпечити виплату заробітної плати відповідно до положень закону, так і виконати рішення суду, що набрало законної сили, в тому рахунку з коштів названої програми. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.10.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.10.2020 року за вх. № 33853 позивачем надано до суду заяву, в якій остання вказала, що нею не подано іншого (інших) позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не надав, відповідно суд у відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї направлялися відповідачеві на офіційну електронну адресу та отримана останнім, про що свідчить підтвердження отримання ухвали від 06.10.2020 року.
За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2009 року у справі № 2-а-14369/08/0270, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року, зокрема, зобов'язано відповідача здійснити фінансове забезпечення виплати недоотриманих заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивачеві у розмірі 73 989 грн. 37 коп. Рішення у справі № 2-а-14369/08/0270 набрало законної сили 27.05.2010 року, виконавчий лист виданий 17.08.2010 року.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем 11.12.2019 року було перераховано кошти на банківський рахунок позивача у сумі 73 989 грн. 37 коп..
25.02.2020 року позивач звернулася до відповідача з листом «Стосовно компенсації, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати», в якій просила нарахувати та виплати вказану компенсацію у зв'язку з тривалим не виконанням рішення суду.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом «Про заяву від 25.02.2020 року» від 26.03.2020 року за вих. № К456-20-586/20 вказав на відсутність правових підстав для нарахування та виплати останній компенсації з огляду на те, що затримка у виконанні виконавчого листа у справі № 2-а-14369/08/0270 відбулася не з його вини.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
З метою реалізації ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв Порядок № 159.
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
П. 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації наведено у п.3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Системний аналіз наведених норм доводить, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс-11, від 18.11.2014 року у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 року у справі № 21-2003а16.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 року (№ 523/1124/17) та від 03.07.2018 року (справа № 521/940/17).
З матеріалів справи вбачається, що виплата присудженої згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2009 року у справі № 2-а-14369/08/0270 заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді позивачеві відбулося з затримкою.
Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", п. 1, 2, 4 Порядку № 159 компенсація за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов'язана з реальною виплатою чи нарахуванням середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Раніше таких виплат право на неї (компенсацію) не виникає.
Ст. 2, 3 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
П. 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону України ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п. 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відмови протиправною у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за затримку виплати заробітної плати, оформленої листом від 26.03.2020 року № К456-20-586/20, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрат грошових доходів за період з серпня 2010 року по листопад 2019 року, у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, сумі 88 046 грн. 74 коп., суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинити певні дії. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання вчинити певні дії для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Але при цьому, суд зазначає, що розрахунок компенсаційних витрат потребує додаткових спеціальних знань, якими позивач не володіє.
Крім цього, ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" обов'язок щодо розрахунку вказаних виплат покладений на підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (уповноважені органи), які здійснили відповідну затримку виплати доходу.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за затримку виплати заробітної плати, оформленої листом від 26.03.2020 року № К456-20-586/20 задоволено, а також з урахуванням захисту прав позивача, у даному випадку, належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсації втрат грошових доходів з серпня 2010 року по листопад 2019 року у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 420 грн. 40 коп.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання відмови протиправною та стягнення компенсації задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за затримку виплати заробітної плати, оформленої листом від 26.03.2020 року № К456-20-586/20.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат грошових доходів за період з серпня 2010 року по листопад 2019 року у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп..
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.12.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна