м. Вінниця
07 грудня 2020 р. Справа № 120/4874/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі- виконавчий комітет, відповідач), в якому просить скасувати рішення №635 від 12.03.2020 р. про затвердження Договору про забудову території укладеного між виконавчим комітетом та ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона є власницею будинковолодіння АДРЕСА_1 , що є суміжним до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на якій було розпочато будівництво багатоквартирного будинку "Арт Хаус ІІ".
Позивачка та її адвокат систематично звертались до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Вінницької міської ради, Вінницького міського голови Моргунова С.А. з листами та адвокатськими запитами про надання інформації щодо наявності документів дозвільного характеру на проведення робіт із забудови багатоквартирного будинку, за наслідком розгляду яких проведено позапланову перевірку, в ході якої встановлено, що суб'єктом містобудування ОСОБА_2 не виконано вимоги припису Департаменту архітектурно-будівельного контролю від 08.11.2019 про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_2 та приведення об'єкта будівництва до вимоги чинного законодавства до 08.01.2020 або у разі неможливості - до первинного стану до 08.01.2020 р., чим порушено вимоги пп. "б" п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ".
Проте, у квітні 2020 року між відповідачем та ОСОБА_2 укладено Договір про забудову, який затверджено відповідним рішенням органу місцевого самоврядування за № 635 від 12.03.2020 р.. З останнім позивачка не погоджується та вказує, що об'єктом житлового призначення за умовами договору є індивідуальний житловий будинок садибного типу, в той час як в дійсності відбувається будівництво багатоповерхового будинку. Відтак, на думку позивачки, рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Також, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 . Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
29.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що 10.03.2020 ОСОБА_2 звернувся з клопотаннями до виконавчого комітету міської ради про укладення договору про забудову територій по АДРЕСА_2 . За результатами розгляду цього клопотання, виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №635 від 12.03.2020 року "Про затвердження договору про забудову територій ", яким затверджено договір про забудову території між виконавчим комітетом міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 . Предметом даного Договору є спільна реалізація Сторонами Проекту по будівництву на земельних ділянках, розташованих по АДРЕСА_2 , об'єкту житлового призначення та виконанню комплексного благоустрою прилеглої до забудови території. При цьому, відповідач вказує, що при затвердженні спірного рішення керувався Порядком укладення договорів про забудову територій ВМОТГ, затвердженого рішенням від 27.12.2019 р. №2083.
Відповідач вважає, що дані обставини свідчать про виконання ОСОБА_2 припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.11.2019, а саме: приведено об'єкт до вимог чинного законодавства.
Окремо відповідач вказує на те, що спірне рішення не стосується безпосередньо позивача, що є окремо підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду від 30.11.2020 р. повернуто заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 07.12.2020 р. відмовлено в поновленні строків звернення до суду, з мотивів їх непропуску.
Позиції щодо заявленого позову від третьої особи не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 є власницею будинковолодіння АДРЕСА_1 .
В жовтні 2019 на суміжній ділянці по АДРЕСА_3 розпочато будівництво будинку "Арт Хаус-ІІ".
21.10.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою до директора Департаменту архітектурно-будівельного контролю, в якій просила здійснити перевірку забудови багатоквартирного будинку "Арт Хаус-ІІ" по АДРЕСА_3 , оскільки дане будівництво проводиться у приватному секторі та є суміжним з її будинком. Зазначила, що жодного погодження на будівництво вона не надавала.
За наслідком розгляду цієї заяви, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради листом №0-36-95370/01-36 від 20.11.2019 повідомив, що під час позапланової перевірки встановлено, що суб'єкт містобудування здійснює будівництво за адресою - АДРЕСА_2 з порушенням містобудівного законодавства. На суб'єкта містобудування складено протокол про адміністративне правопорушення та надано припис щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Також Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради листом №36-00-010-53890 від 25.10.2019 повідомив, що інформація щодо дозвільних документів на здійснення будівельних робіт Обслуговуючим кооперативом "АРТ-ХАУС -ІІ" по вул. Гонти, 1, в реєстрі відсутня.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 надано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.11.2019 з вимогою негайно до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи по АДРЕСА_2 , привести об'єкт до вимог чинного законодавства, у разі неможливості привести об'єкт до первинного стану.
Оскільки будівництво продовжувалось і завдавало шкоди власникам суміжної ділянки, в т.р. позивачці, зокрема були пошкоджені труби водогону, - знову було сформовано письмове звернення до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, в якому жителі сусідніх домоволодінь просили звернутись до суду з відповідним позовом.
Листом Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради №05-00-010-5525 від 20.01.2020 р. повідомлено по відсутність інформації щодо надання документів дозвільного характеру на проведення будівництва но АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_2 .
В ході позапланової перевірки 23.01.2020 р. було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 продовжує будівництво без дозвільних документів і порушив вимоги підпункту "б" пункту 3 частини третьої от. 41 Закону України "По регулювання містобудівної діяльності".
У зв'язку з тим, що будівництво по АДРЕСА_2 не зупинялось і продовжується, позивачка з сусідами звернулися до Вінницького міського Голови Моргунова С.А. з проханням надати доручення управлінню правової політики Вінницької міської ради звернутися з відповідним позовом до суду щодо заборони самовільного будівництва ОСОБА_2 багатоповерхівки за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідь просили надати представнику Медончак М.М .
Виконавчий комітет Вінницької міської ради листом № М-01-15230/10010 від 27.02.2020 повідомив, що відповідно до наявних відомостей, Департаментом архітектурно- будівельного контролю Вінницької міської ради видано направлення для проведення позапланового заходу від 28.10. 2019 р. № 9291-1111 для здійснення позапланової перевірки будівництва по АДРЕСА_2 , за результатами проведення якої складений акт № 291 -ПП від 08.11.2019 р. В ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_2 станом на 08.11.2019 р. виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити по АДРЕСА_2 без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт до державного органу архітектурно-будівельного контролю чим порушує вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт". За вказане правопорушення гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та надано припис від 08.11.2019 р. з вимогою негайно до 08.01.2020р. зупинити будівельні роботи по АДРЕСА_2 , привести об'єкт до вимог чинного законодавства, у разі неможливості привести об'єкт до первинного стану. Після закінчення терміну дії припису департаментом було ініційовано перевірку виконання вищевказаного припису. За її результатами встановлено, що гр. ОСОБА_2 не виконав вимоги припису від 08.11.2019 р. а саме не зупинив роботи та не привів об'єкт до вимог чинного законодавства. За що був притягнутий до адміністративної відповідальності (постанова № 7 по справі про адміністративні правопорушення від 23.01.2020 р.). Враховуючи вищевикладені обставини, наразі виконавчим комітетом здійснюються заходи щодо формування матеріалів позовної заяви.
Проте, 10.03.2020 р. ОСОБА_2 звернувся з заявою до міського голови про укладення договору про забудову територій по АДРЕСА_2 .
За результатом розгляду заяви виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №635 від 12.03.2020 року "Про затвердження договору про забудову територій", яким затверджено договір про забудову території між виконавчим комітетом міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 . Предметом даного Договору є спільна реалізація Сторонами Проекту по будівництву на земельних ділянках(кадастровіномери:0510100000:01:010:0269;0510100000:01:010:0367;0510100000:01:010:0368; 0510100000:01:010:0373), розташованих по АДРЕСА_2 , об'єкту житлового призначення та виконанню комплексного благоустрою прилеглої до забудови території. А також прийнято рішення №653 від 12.03.2020 року "Про надання гр. ОСОБА_2 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування житлового будинку по АДРЕСА_2 ".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні організаційно-правові принципи реалізації фізичними та юридичними особами намірів забудови територій Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (далі - Вінницької міської ОТГ) на засадах збалансованості громадських та приватних інтересів з метою формування на територіях повноцінного життєвого середовища, забезпечення його економічного, соціального розвитку, запровадження прозорих і ефективних економічних методів залучення на добровільних договірних засадах додаткових інвестиційних ресурсів відповідно до особливостей і потреб економічного та соціального розвитку громади, визначаються Порядком забудови територій Вінницької міської об'єднаної територіальної громади, затвердженим рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 р. №2083 (далі- Порядок №2083).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку, він ґрунтується на взаємодії фізичних/юридичних осіб - забудовників та виконавчих органів міської ради при здійсненні забудови територій Вінницької міської ОТГ, в тому числі, при: розгляді намірів забудови; прийнятті рішень щодо їх реалізації шляхом укладання Договорів про забудову територій на умовах поєднання публічних та приватних інтересів з дотриманням норм діючого законодавства; спільної реалізації зобов'язань за договірними відносинами та контролю за їх виконанням.
В розумінні пункту 2.1 Порядку, договір про забудову території - це договір, який укладається між виконавчим комітетом міської ради та фізичною/юридичною особою щодо забудови та раціонального використання для містобудівних потреб земель та територій Вінницької міської ОТГ (в т.ч. щодо оформлення землекористування під містобудівні потреби; видачі містобудівних умов і обмежень - вихідних даних на проектування будівництва об'єктів; розбудови за рахунок залученого інвестиційного ресурсу або на умовах співфінансування з бюджетом Вінницької міської ОТГ інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з об'єктами благоустрою виходячи з містобудівних потреб, тощо). Обсяг зобов'язань за Договором про забудову території визначається виходячи з містобудівної та проектно-кошторисної документації, розробленої згідно з вихідними даними (містобудівні умови і обмеження, технічні умови), з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно визначення, наведеного у пункті 2.2 Порядку, замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Положеннями пунктів 3.1 - 3.5 Порядку передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником чи користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється на замовлення власників чи користувачів земельних ділянок відповідно до отриманих містобудівних умов та обмежень - вихідних даних на проектування, що містять планувальні та архітектурні вимоги до забудови та благоустрою території.
Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою суб'єктам господарювання у сфері приєднання до інженерних мереж.
Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, та затверджується замовником.
Забудова територій здійснюється в наступному порядку:
укладення Договору про забудову території та договорів підряду на проведення проектних та будівельних робіт по об'єктах, зазначених в п. 4.7. Порядку. 3.5.2. Оформлення права землекористування (в т.ч. приведення у відповідність до містобудівної документації намірів забудови);
отримання містобудівних умов і обмежень - вихідних даних на проектування будівництва об'єктів;
подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 406 (зі змінами);
Видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
забудова територій у відповідності до отриманих декларативних/дозвільних документів, зазначених в п.п. 3.5.4., 3.5.5. Порядку, та укладеного Договору про забудову території, і введення завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію.
реєстрація за Вінницькою міською ОТГ права комунальної власності на об'єкти, зазначені в п. 4.7. Порядку.
В свою чергу, пунктом 1. 4 Порядку визначено, що він застосовується до фізичних та юридичних осіб, які мають намір щодо забудови (в тому числі комплексної) територій Вінницької міської ОТГ (за виключенням індивідуальної садибної житлової забудови).
Отже, даний Порядок не застосовується до індивідуальної садибної житлової забудови.
При цьому, як видно із пункту 1.2 Договору про забудову території укладеного між виконавчим комітетом міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 , затвердженого рішенням №635 від 12.03.2020 року "Про затвердження договору про забудову територій", об'єктом житлового призначення є індивідуальний житловий будинок садибного типу.
Відтак, беручи до уваги, що об'єктом житлового призначення за Договором, який затверджений спірним рішенням є індивідуальний житловий будинок садибного типу, при цьому Порядок забудови територій Вінницької міської об'єднаної територіальної громади, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 р. №2083 не підлягає застосуванню до такого об'єкту, рішення прийняте відповідачем суперечить нормам чинного законодавства, відтак, є протиправним.
Оцінюючи доводи сторони відповідача щодо обраного позивачем способу захисту та дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення, суд у своїх висновках виходить з наступного.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено договір про забудову території, укладений між виконавчим комітетом міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що спірне рішення прийнято на підставі Порядку № 2083, який, взагалі не розповсюджується на затверджений у договорі тип будівництва, а саме будівництво здійснюється за відсутності дозвільних документів та є самочинним.
Тут слід зазначити, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
В даному випадку вимоги позивача мають на меті вирішити публічно-правовий спір, пов'язаний із порушенням правил добросусідства, порушення прав та інтересів суміжних власників/суміжного власника, адже будівництво, яке здійснюється на підставі затвердженого відповідачем рішення, як свідчать численні протоколи про адміністративне правопорушення, відповіді та акти перевірок Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, що містяться в матеріалах справи, відбувається за відсутності на те дозвільної та проектної документації та з порушенням містобудівного законодавства. При продовжені зупиненого приписом ДАБК Вінницької міської ради від 8.11.2019 р. будівництва, як вказує позивач, пошкоджено труби водогону.
Окремо суд зазначає, що за змістом частини першої статті 103 ЦК України, зміст добросусідства полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Щодо дискреційних повноважень, про які зазначає відповідач у відзиві, то суд вказує, що у досліджуваному спорі позивачем не заявлено вимогу про необхідність зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене судом рішення, а тому суд лише перевіряє, як вірно зазначено відповідачем, законність прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункти 1,2 частини першої статті 3 КАС України адміністративною справою визначав переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (…)
Пунктом 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Господарського кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.
При вирішенні даного спору, суд також керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
За сукупністю наведених вище обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах закону, є протиправним, відповідно, підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840, 80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі робіт/послуг, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача не надано ані доказів понесення витрат на правничу допомогу, ані детального опису робіт (наданих послуг), ані договору про надання правової допомоги.
При цьому, позивачем не подавалась заява в порядку статті 143 КАС України щодо неможливості надання даних доказів суду до ухвалення судового рішення.
Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем не підлягають відшкодуванню оскільки не доведені у заявленій до стягнення сумі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №635 від 12.03.2020 р. про затвердження Договору про забудову території укладеного між виконавчим комітетом ВМР та ОСОБА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840, 80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця, код ЄДРПОУ - 03084813).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) .
Відповідач: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця, код ЄДРПОУ - 03084813).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення суду сформовано: 07.12.20 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна