м. Вінниця
07 грудня 2020 р. Справа № 120/3789/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому позивач просить:
- визнати відмову протиправною та скасувати наказ відповідача від 07.05.2020 року №2-10237/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- зобов'язати відповідача надати позивачу на підставі ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та його клопотання від 30.03.2020 року дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земельної ділянки за кадастровим номером № 0525081300:05:000:0101 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницькій області, орієнтовною площею 2,00 га.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він 30.03.2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів. Наказом від 07.05.2020 року за №2-10237/15-20-СГ відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу.
Вважаючи протиправним винесений наказ, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 07.08.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
01.09.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
У березні позивач звернувся із клопотанням до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.
Відповідачем розглянуто клопотання та наказом від 07.05.2020 року за №2-10237/15-20-СГ відмовлено в наданні дозволу з мотивів того, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, входить до масиву, що включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, а тому не може відчужуватись до моменту закінчення торгів.
Представник відповідача вказує, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8529/15-20-СГ від 09.04.2020 року внесено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах згідно додатку. Так, згідно з додатком до вказаного наказу під порядковим номером 13 зазначено земельну ділянку, частину якої бажає отримати позивач на території Бондурівської сільської ради, площею 12,8521 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в складі ділянки №0525081300:05:000:0073.
Зазначено, що станом на момент розгляду клопотання та на момент подачі позову до суду зазначена земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на неї на земельних торгах відповідно до наказу Головного управління. Звернуто увагу, що дана відмова не позбавляє права позивача можливості набуття права на іншу земельну державної власності у порядку ст. 116, 118 Земельного Кодексу.
Щодо вимоги зобов'язати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представник відповідача зазначає про виключне право відповідача на підставі Закону приймати таке рішення і ніяким іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно з Конституцією України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої та виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/99 від 24.06.1999 року).
19.08.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Заперечень на адресу суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням від 30.03.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля, відповідно до викопіювання. До клопотання долучено викопіювання з графічних матеріалів, ксерокопії паспорту та картки платника податків.
Наказом від 07.05.2020 року за №2-10237/15-20-СГ відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу з підстав того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є включеною до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 року № 2-8529/15-20-СГ.
У наказі вказано, що згідно з ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Позивач вважає наказ протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною 1 та 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7ст. 118 ЗК України).
Аналіз норм ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У свою чергу, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а.
При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Так, згідно з положеннями ч. ч. 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.
Тобто, аналіз вищевказаних положень ст. 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Отже цією нормою Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України до спірних відносин наведений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 806/3708/15; від 03.04.2018 року у справі №815/3059/17; від 17.10.2019 року у справі № 823/1120/16; від 23.01.2020 року у справі за № 620/1058/19; від 22.04.2020 року у справі №823/1267/16.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 року № 2-8529/15-20-СГ до переліку земельних ділянок, право оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах згідно додатку, включено бажану позивачем земельну ділянку за кадастровим номером: 0525081300:05:000:0073 під номером порядковим 13 додатку до наказу.
Таким чином, враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 року № 2-8529/15-20-СГ включає бажану земельну ділянку щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в силу приписів ч. 3 ст. 136 ЗК України це є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідач, здійснюючи функції розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Вінницької області, з огляду на відсутність обмежень та заборон, установлених ч. 3 та 4 ст. 134, ч. 1 та 2 ст. 136 ЗК України, правомірно розпорядився спірною земельною ділянкою, відібравши її для продажу права на неї на земельних торгах та включивши її до відповідного переліку.
Посилання позивача на те, що в подальшому кадастровий номер земельної ділянки 0525081300:05:000:0073 був змінений на кадастровий номер 0525081300:05:000:0101, що підтверджено викопіюванням з публічної карти, судом відхиляються, оскільки не змінює сутності спірних правовідносин, оцінка яким надається судом лише на момент прийняття оскаржуваного наказу. Більш того, матеріалами справи не спростовано того, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 року № 2-8529/15-20-СГ, земельна ділянка була включена в Перелік земельних ділянок на торги.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що після виключення спірної земельної ділянки із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, позивач не позбавлений права повторно звернутись із відповідним клопотанням щодо цієї земельної ділянки чи вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За наведеного вище, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадстру у Вінницькій області приймаючи оскаржуваний наказ не діяло протиправно, не порушувало прав чи законних інтересів позивача, відтак, підстави для його скасування відсутні.
Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення наступної похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу на підставі його клопотання та ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницькій області, орієнтовною площею 2,00 га.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу не має.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547)
Суддя Мультян Марина Бондівна