про відкриття провадження в адміністративній справі
07 грудня 2020 р. Справа № 120/7197/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали:
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Слізяк Назарій Романович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ),
до військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
25.11.2020 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Слізяка Н.Р., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 , про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 по 28.05.2020 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 21.05.2020 по 28.05.2020 на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 14.05.2019 № 104-РС позивачку звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту другого частини п'ятої статті 26 "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.05.2019 № 108 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.05.2019. Позивачка зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби з нею мав бути проведений розрахунок за усіма видами забезпечення. Разом з тим, повного розрахунку не відбулося, а саме відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Відтак за захистом своїх порушених прав позивачка звернулася до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 120/3656/19-а визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2019 роки та зобов'язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку компенсацію, виходячи з розміру її грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.05.2019.
На виконання зазначеного рішення суду 28.05.2020 відповідач здійснив виплату позивачці грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
29.07.2020 позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити їй нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні, а саме з 21.05.2019 по 28.05.2020. Однак відповідач виплату середнього заробітку не здійснив, а тому позивачка вимушена звертатися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам закону (судом виявлено невідповідність між змістом позовної заяви та заявленими позовними вимогами в частині періоду, який вважається спірним).
02.12.2020 від представника позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву. Згідно з цією заявою позивачка, не змінюючи підстав позову, просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 по 28.05.2020 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідний заробіток на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Таким чином, позивачка усунула недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі суду від 30.11.2020.
Одночасно з позовною заявою позивачка заявила клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Клопотання обґрунтовується тим, що позивачка знаходилася на тривалому стаціонарному лікуванні та у неї були відсутні кошти на оплату послуг адвоката. Відтак позивачка вважає, що пропустила місячний строк звернення до адміністративного суду з поважних причин, а тому просить суд поновити їй цей строк.
Вирішуючи вказане клопотання, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Суд зауважує, що під поважними причинами пропущення строку звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Такі обставини мають бути підтвердженні належними доказами.
З урахуванням предмету спору, висновків Конституційного Суду України згідно з рішенням від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 та усталеної практики Верховного Суду (наприклад, постанова від 04.12.2019 у справі № 815/2681/17), для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби встановлюється місячний строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, який необхідно обчислювати з дати проведення фактичного розрахунку.
Як видно з матеріалів справи, факт протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_3 щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні зі служби встановлений рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 120/3656/19-а.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яка була повернута апелянту ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
Крім того, 30.07.2020 позивачка поштою надіслала на адресу відповідача заяву від 29.07.2020, в якій просила здійснити їй нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з 21.05.2019 по 28.05.2020, тобто намагалася вирішити спір у позасудовому порядкую. Вказана заява була отримана адресатом 06.08.2020. Однак, як стверджує позивачка, відповідь на заяву до неї не надходила.
Оцінюючи наведені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду у світлі встановлених обставин справи, суд враховує, що в період з 10.08.2020 до 18.08.2020 та з 15.10.2020 до 28.10.2020 позивачка дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Вінницький обласний спеціалізований клінічний диспансер радійаційного захисту населення Вінницької обласної Ради" та КНП "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради", що підтверджується документально. При цьому суд вважає слушними доводи представника позивача про те, що описані у медичних документах захворювання позивачки потребують тривалого лікування і саме лікування здійснювалось не лише під час перебування позивачки у стаціонарі, але й поза межами лікувальних закладів.
Також суд визнає обґрунтованими і бере до уваги посилання заявника на те, що у спірний період позивачка була безробітною, перебувала на обліку в центрі зайнятості та мала скрутне матеріальне становище у зв'язку з необхідністю витратного лікування, що у своїй сукупності об'єктивно перешкоджало їй звернутися за правовою допомогою до адвоката та, відповідно, своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.
Насамкінець суд враховує, що строк звернення до суду з цим позовом припав на період дії запроваджено у державі карантину, що закономірно унеможливило в повному обсязі реалізувати позивачкою свої права та обов'язки.
Отже, встановлені судом обставини в сукупності з матеріалами позовної заяви свідчать про те, що позивачка з поважних причин не дотрималась строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд доходить висновку про необхідність поновлення позивачці строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Відтак заявлене клопотання належить задовольнити.
Від сплати судового збору позивачка звільнена на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як особа, яка має статус учасника бойових дій.
Інших перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 не встановлено.
За цих обставин суд вважає можливим прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Визначаючись щодо того, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) розглядати справу, суд враховує положення ч. 2 ст. 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначені норми та беручи до уваги, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, суд зазначає, що одним з принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Цей принцип визначає особливості адміністративного судочинства і полягає у більш активній ролі суду: саме на суд покладено обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного з'ясування обставин у справі. Тобто адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб на засадах верховенства права ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Принцип офіційності реалізований, зокрема, у ч. 4 ст. 11 КАС України, згідно з якою суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу вимог ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
З огляду на вищезазначені норми процесуального права, для забезпечення повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі та постановлення законного і обґрунтованого рішення, суд доходить висновку про необхідність витребування у військової частини НОМЕР_3 відомостей про грошове забезпечення позивачки за два останні місяці перед звільненням з військової служби та про середньоденний заробіток позивачки на дату її звільнення з військової служби.
Керуючись ст.ст. 12, 32, 72, 77, 80, 122, 123, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 КАС України, -
1. Клопотання позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
3. Розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а в силу положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
5. Встановити відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
6. Встановити позивачці 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
7. Встановити відповідачу 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.
8. Витребувати з військової частини НОМЕР_3 та зобов'язати її у 15-денний строк з дня вручення (отримання) ухвали про відкриття провадження у справі надати суду довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням з військової служби та про середньоденний розмір грошового забезпечення позивачки на дату її звільнення зі служби.
9. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
10. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович