ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Іменем України
01 грудня 2020 року Справа № 923/986/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Бурдюг Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (м. Київ),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Алексанян Гриши Макаровича (м. Скадовськ Херсонської області),
про стягнення 236 150 грн. 00 коп.
за участю представників:
позивача - Молчанов П.В., адвокат,
відповідача - Тимофеєв Д.В., адвокат.
Позивач 02.10.2020 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 236 150 грн. 00 коп.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 05.10.20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи на 29 жовтня 2020 року о 11:30.
Розгляд справи по суті у судовому засіданні відкладався протокольною ухвалою з 29.10.20 до 10.00 01.12.20.
У судовому засіданні 01.12.20 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позивач у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:
Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління, яка у сфері публічного виконання фонограм і зафіксованих у них виконань здійснює розширене колективне управління майновими правами (п. 3 абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»);
обов'язок Відповідача щодо укладання Договору із Позивачем виник безпосередньо із норм Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»;
користувач (Відповідач) здійснював використання об'єктів правового захисту під час господарської (комерційної) діяльності без укладання договору про використання об'єктів суміжних прав (а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без виплати роялті належному суб'єкту із яким укладається відповідний договір - тобто акредитованій організацій колективного управління);
Позивач направляв Відповідачу лист в якому проінформував Відповідача про дію ч. 3 статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері, а саме через ГС УЛАСП;
Позивач через ухилення Відповідача від свого обов'язку укласти з ним договір, недоотримав роялті на суму, що відповідає 50 мінімальним місячним заробітним платам, відповідно до базового тарифу, передбаченого Тарифами ГС УЛАСП, що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;
враховуючи те, що ГС УЛАСП (Позивач) є єдиною акредитованою організацією колективного управління у зазначеній сфері, Відповідач не мав альтернативи стосовно того з ким укладати договір щодо використання об'єктів суміжних прав;
неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов'язку, який кореспондується зі зверненням Відповідача до Позивача щодо укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Позивач був позбавлений права отримати для розподілення відповідну суму коштів (роялті), яка охоплюється визначенням упущеної вигоди;
при цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача (постанова ВСУ від 22.03.2017 у справі № 908/312/16);
на думку Позивача, акредитована організація колективного управління за будь-яких обставин є належним Позивачем через те, що її статус базується на прямих нормах закону (а не на делегованих їй договорами повноваженнях);
ГС УЛАСП є саме акредитованою організацією колективного управління та здійснює діяльність в сфері «публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань» що віднесена до розширеного колективного управління.
Представник позивача під час розгляду справи по суті у судовому засіданні (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені позивачем у заявах по суті справи та заперечував проти аргументів відповідача, викладених останнім у заявах по суті справи.
Відповідач у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:
право звернення до суду за захистом майнових прав правовласників об'єктів інтелектуальної власності надано організаціям колективного управління виключно від імені цих правовласників, а також відповідно до статутних повноважень та доручень правовласників;
на думку Відповідача, Позивач, у даному випадку, подав позов від власного імені та не зазначаючи в інтересах яких правовласників подано цей позов;
позиція Позивача про те, що він є акредитованою організацію колективного управління, що здійснює розширене колективне управління майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких його акредитовано не наділяє його додатково правом, яке не передбачено законом за відсутнім дорученням правовласника цих прав;
майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав можуть належать особі, що не є суб'єктом суміжних прав, виключно на підставі та у межах, визначених законом або договором;
функція управління майновими правами та її складові наділяють суб'єкта цих функцій правомочностями виключно в межах, які визначені законом та/або доручень правовласників;
факт акредитації організації колективного управління у визначеній сфері сам по собі не надає цій організації право звертатися до суду від власного імені, без зазначення конкретного правовласника, в інтересах якого подано позов;
право на стягнення збитків належить особі, чиє право порушено, у тому числі, яка була позбавлена законної можливості отримати дохід;
положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать про те, що дохід від використання об'єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача, оскільки він є неприбутковою організацію, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті доходів від прав цим правовласникам отже, на думку Відповідача, Позивач є не отримувачем доходів, а фактично він є збирачем платежів, які належать іншим особам, а саме правовласникам;
таким чином, на думку Відповідача, у Позивача відсутнє право на звернення до суду від власного імені на захист майнових прав інтелектуальної власності, про стягнення збитків щодо неотриманого доходу, яке йому не належить.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті у судовому засіданні (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів позивача, викладених останнім у заявах по суті справи.
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
02.10.20 - позов та заява з процесуальних питань щодо проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції;
24.11.20 - заява з процесуальних питань щодо проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції;
30.11.20 - заява з процесуальних питань щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, письмові пояснення № 1, 2, 3;
01.12.20 - супровідний лист про долучення до матеріалів справи письмових доказів щодо витрат Позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
27.10.20 - відзив.
Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд
Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (надалі за текстом рішення - Позивач, ГС УЛАСП) є акредитованою організацією колективного управління, яка у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань здійснює розширене колективне управління майновими правами (п. 3 абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»), що підтверджується витягогм з Реєстру організацій колективного управління станом на 31.05.19 (аркуші справи 7 - 8).
Представником ГС УЛАСП Рубовим С.І. в різний час був проведений збір доказів (фіксації) використання об'єктів суміжних прав в одному і тому самому публічному закладі (адреса публічного закладу в якому була проведена фіксація: м. Скадовськ, вул. К. Лібкнехта (Курортна) / Набережна 1-Г), в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Алексанян Гриша Макарович (надалі за текстом рішення - Відповідач). У результаті збору доказів 08.07.20 та 11.08.20 були зафіксовані факти, що свідчать про використання Відповідачем в його приміщенні фонограм та зафіксованих у них виконань. Збір доказів (фіксація) був проведений як шляхом безпосереднього сприйняття представником фактичних обставин щодо використання об'єктів правового захисту, також записом цих обставин на папері - складання відповідного акту, так і за допомогою проведення відео-звукозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, а також за допомогою збору додаткових доказів в місці використання об'єктів і із загальновідомих і відкритих джерел, що підтверджується відповідним актами фіксації (аркуші справи 19 - 24).
Позивач 28.07.20 направляв на адресу Відповідача лист в якому проінформував Відповідача про дію ч. 3 статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері, а саме через ГС УЛАСП (аркуші справи 11 - 13).
Як зазначає Позивач у позовній заяві, через ухилення Відповідача від свого обов'язку укласти договір, Позивач недоотримав суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого Тарифами ГС УЛАСП (абзац четвертий сторінки другої Тарифів на аркушах справи 15 - 17), що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. А саме недоотримав роялті на суму, що відповідає 50 мінімальним місячним заробітним платам (236150 грн.). Застосування зазначених тарифів передбачено приписами ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». ГС УЛАСП (Позивач) є єдиною акредитованою організацією колективного управління в зазначеній сфері, тому Відповідач, як стверджує Позивач, не мав альтернативи стосовно того з ким укладати договір щодо використання об'єктів суміжних прав. Відповідач не уклав договору із Позивачем (обов'язковість укладення якого встановлена законом), що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо укладення такого договору. Неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов'язку, який кореспондується зі зверненням Відповідача до Позивача щодо укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Позивач був позбавлений права отримати для розподілення відповідну суму коштів (роялті), яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Судом встановлено, що Позивач (як акредитована організація колективного управління, яка у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань здійснює розширене колективне управління майновими правами) не є суб'єктом авторського та суміжних прав (відповідно до положень ст. 7, 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права») та є неприбутковою організацією, утвореною в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Отже, Позивач фактично від свого імені звернувся з даним позовом з метою захисту прав суб'єктів авторського та суміжних прав зазначених у актах фіксації комерційного використання об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання (аркуші справи 20 та 23, зворотній бік), а не своїх власних прав, тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України, даний позов не підлягає задоволенню.
У схожому за змістом висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 910/10437/18, зокрема, зазначено: « 54. Водночас суд апеляційної інстанції, встановивши, зокрема, те, що на порушення пунктів 9.2, 9.2.2 та 9.5 договору №АВ-24012014/01 Організація, діючи як представник позивача, не подала доказів вчинення дій з отримання попередньої письмової згоди ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» на вжиття заходів судового захисту, дійшов правомірного висновку щодо недоведеності в даному випадку наявності у Організації повноважень на звернення до суду в інтересах позивача з даним позовом та обґрунтовано відмовив в позові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 № 925/350/18).
55. Викладене було єдиною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову Організації, безвідносно до інших обставин, які досліджені судами попередніх інстанцій у справі № 910/10437/18.
56. Отже, апеляційний суд, встановивши відсутність у Організації повноважень на звернення до суду в інтересах позивача з даним позовом, правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення без з'ясування всіх інших обставин справи та доводів апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача права на використання спірного твору.»
За вказаних обставин, аргументи наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Натомість, аргументи наведені Відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до Статті 4 Господарського процесуального кодексу: «1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.»
Закон України «Про авторське право і суміжні права»:
«Стаття 7. Суб'єкти авторського права
Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Стаття 36. Суб'єкти суміжних прав
1. Суб'єктами суміжних прав є:
а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
г) організації мовлення та їх правонаступники.
Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав
1. Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам
Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав
Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав
1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;»
Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»:
«Стаття 5. Основні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав
1. Колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.
Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники.
Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.
Не допускаються обмеження чи привілеї для організацій колективного управління залежно від виду, громадянства, майнового стану чи професійної належності засновників або членів таких організацій.
3. Правовласники як суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Правовласники мають право вільно обирати організацію колективного управління, яка буде управляти їхніми майновими правами, визначати, які саме майнові права і на які об'єкти авторського права і (або) суміжних прав передавати в управління, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Крім випадків, коли організація колективного управління має об'єктивно обґрунтовані причини відмовити в управлінні, вона зобов'язана управляти майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, за умови що таке управління належить до сфери її діяльності.
4. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об'єктів, або на підставі закону.
6. Правовласники мають право вилучати свої майнові права з управління організації колективного управління, крім випадків, передбачених цим Законом.
7. Колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов'язкового колективного управління.
абз. 1-3 п. 8. Організації колективного управління мають право управляти на території України майновими правами іноземних правовласників на загальних підставах, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону, або на основі договорів з юридичними особами, які здійснюють колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в інших державах (далі - аналогічні іноземні організації), у тому числі договору про представництво прав.
Організації колективного управління можуть доручати управління на колективній основі майновими правами українських правовласників за кордоном на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, у тому числі про представництво прав.
Організації колективного управління можуть об'єднуватися на договірних засадах для реалізації спільних завдань та укладати між собою договори про партнерство та договори про представництво прав. Функції з розширеного та обов'язкового колективного управління не можуть бути передані на підставі договору про партнерство чи договору про представництво прав.
9. Організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.
10. Організації колективного управління не мають права:
1) використовувати в будь-який спосіб об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, майнові права щодо яких передані їм для управління на колективній основі;
Стаття 12. Функції організацій колективного управління. Сфери управління правами
1. Організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:
4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;
абз. 1-2 п. 3. Організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.
На рахунках організації колективного управління окремо обліковуються кошти, зібрані як дохід від прав, незапитані кошти та будь-які інші кошти організації.
5. Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:
1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.
Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.
Стаття 14. Права правовласників у відносинах з організацією колективного управління
1. Правовласники, які набули статус члена організації колективного управління, мають право:
1) брати участь у загальних зборах організації колективного управління згідно з положеннями статті 7 цього Закону;
2) брати участь у діяльності наглядового або виконавчого органу організації колективного управління згідно з положеннями статей 8 і 9 цього Закону;
3) отримувати від організацій колективного управління інформацію про управління їхніми майновими правами, про суми зібраних доходів від прав та нараховану їм частку доходів від прав, а також про суми винагороди за управління, утриманої організацією колективного управління;
4) отримувати належну їм частку доходів від прав;
5) звертатися до організації за допомогою засобів телекомунікації (телефон, електронна пошта, інші засоби зв'язку);
6) вилучати з управління організацій колективного управління свої майнові права у порядку, передбаченому статтею 13 цього Закону;
7) припиняти членство в організації колективного управління.
2. Правовласники, які не набули статус члена організації колективного управління, мають права, передбачені пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
Стаття 20. Відносини з користувачами, збирання винагороди і відрахувань з користувачів
3. Користувачі зобов'язані до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов'язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об'єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.»
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права Позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, не були порушені Відповідачем, тому заявлені Позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначені вище обставини, судові витрати покладаються на Позивача повністю.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 07 грудня 2020 р.
Суддя Ю.В. Гридасов