Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
щодо забезпечення позову
"03" грудня 2020 р.Справа № 922/3893/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна" про забезпечення позову
по матеріалам справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське (п), Харківська обл.
про стягнення 1 445 134,87 грн
02.12.2020 до Господарського суду Харківської області звернувся Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (надалі - Відповідач) суму у розмірі 1 445 134,87грн. (де: сума основної заборгованості за договором поставки - 1 424 194,80 грн.; три проценти річних - 10814,78 грн.; інфляційні нарахування - 10 125,29 грн.), а також просить суд стягнути суму судового збору за подання позову до суду.
Разом з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна" подало заяву (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (код ЄДРПОУ 30773272) в розмірі 1467862,89грн., які знаходяться на банківських установах на всіх рахунках Відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись, IBAN НОМЕР_1 в філії АТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851.
Суд, дослідивши заяву (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна" про забезпечення позову, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України Про Вищу раду юстиції, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження від 16.06.2011№ 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності) застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В обґрунтування наданої до суду заяви (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) про забезпечення позову заявник зазначає, що Відповідач не виконує свої договірні зобов'язання перед Позивачем протягом значного часу у зв'язку з чим, згідно з видатковими накладними за лютий - жовтень 2020 року, Позивачем був поставлений товар на загальну суму 1 424 194,80 грн.
Однак, всупереч пункту 2.6. Договору (яким передбачений наступний порядок розрахунків: 80% від вартості товару - протягом 30 (тридцять) робочих днів з моменту поставки товару, підписання Сторонами видаткової накладної та отримання від Постачальника документів, вказаних в п. 2.5. Договору; 20% від вартості товару - протягом 3 (три) робочих днів після того, як Постачальник в строки, передбачені чинним законодавством засобами електронного зв'язку надіслав Покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 2.6.1. Договору) товар, поставлений Позивачем згідно означених накладних, а з боку Відповідача сплати не відбулось.
При зверненні з заявою Позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, оскільки Відповідач ухиляється від вчинення дій, направлених на виконання грошових зобов'язань щодо проведення оплати за поставлений товар.
Позивач посилається на інформацію з офіційного сайту "Судова влада України" (http://court.gov.ua), де ТОВ "Курганський бройлер" є відповідачем у судових справах: 1) справа №922/3618/20 про стягнення 9 938 857,23 грн.; 2) справа №922/1053/20 про стягнення коштів; 3) справа №610/1112/20 про визнання наказів ненарахування премій заробітної плати не законними та їх скасування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів у відповідності до заявлених позовних вимог.
В матеріалах заяви відсутні жодні докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, у даному випадку накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в розмірі 1467862,89грн., які знаходяться на банківських установах на всіх рахунках Відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись, IBAN НОМЕР_1 в філії АТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851, а саме щодо приналежності розрахунку Відповідачу.
Наведені заявником твердження не свідчать та не підтверджують відсутністю своїх доказів щодо руху грошових коштів, на їх перерахування на користь третіх осіб, а отже може надати наявність обставин, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд при постановлені зазначеної ухвали посилається на встановлену судову практику, що підтверджена Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 листопада 2020 року по справі № 922/2419/20 стосовно обґрунтованості та наявних підстав застосовування заходів щодо накладення арешту на кошти у межах спірної суми, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно застосовної практики судом першої інстанції, що підтримана, як апеляційною так й касаційною інстанцією, було встановлено про відсутність власного нерухомого майна, при цьому наявний великий обсяг кредитних зобов'язань, що в сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.
Проте, з наданих заявником доказів, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на відповідача вбачається наявність значна кількість нерухомих об'єктів у власності.
Так, згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
З огляду на вищевикладене, заявником всупереч вимог статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не наведено обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви (вх. № 3893/20 від 02.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспектр Україна" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвалу складено та підписано 04.11.2020.
Суддя І.П. Жигалкін