Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"02" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/1029/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (вул. Європейська, 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42044752) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ 32, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ІК 05425046) про стягнення заборгованості у розмірі 266 899 грн 92 коп.
за участю представників учасників справи:
- від позивача: Горболис Олександр Анатолійович
- від відповідача: Годицький Альберт Ігорович (в режимі ВКЗ);
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B3WJ22142701.
02.11.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" надійшов позов до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 161-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 710 495 грн 94 коп. (з яких - 708 448 грн 00 коп. - основний борг, 2 047 грн 94 коп. - 3 % річних).
Окрім того, у позовній заяві позивач надав орієнтовний розрахунок сум судових витрат у розмірі 60 000 грн 00 коп. - 90 000 грн 00 коп., які поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи та зазначив, що на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення судових витрат будуть подані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своєчасно та у повному обсязі своїх зобов'язань в частині оплати за договором поставки № 53-122-01-20-09574, який укладений 24.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція".
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 02.11.2020 року справу № 918/1029/20 розподілено судді Заголдній Я.В.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1029/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "02" грудня 2020 р. на 14:00 год., визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропоновано позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст. ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; запропоновано позивачу відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву, одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу, а відповідачу - у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
Окрім того, роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
16.11.2020 року на поштову адресу господарського суду Рівненської області від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі № 918/1029/20 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі представників - Годицького Альберта Ігоровича (електронна адреса godai@rnpp.autom.gov.ua) та/або Деркача Валерія Вікторовича (електронна адреса: dervv@rnpp.atom.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.11.2020 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 16983/001 від 11.11.2020 року про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/1029/20 задоволено, постановлено проводити усі судові засідання по справі № 918/1029/20 у Господарському суді Рівненської області із відповідачем в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
19.11.2020 року від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача повідомив про безпідставність заявлення до стягнення позивачем грошових коштів у розмірі 43 968 грн 00 коп., оскільки вказана сума заборгованості була перерахована на рахунок позивача 23.10.2020 року, тобто до відкриття провадження у справі № 918/1029/20, згідно з платіжним дорученням № 9482 від 23.10.2020 року.
Крім того, у відзиві відповідач повідомив, що за поставлену продукцію за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року також проведено часткову оплату згідно з платіжними дорученнями № 9984 від 06.11.2020 року на суму 100 000 грн, № 10150 від 12.11.2020 року на суму 64 783 грн 68 коп. та № 10171 від 12.11.2020 року на суму 90 000 грн 00 коп.
Враховуючи викладене, відповідач вказує на існування заборгованості за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року на загальну суму 409 696 грн 00 коп., в іншій частині заявлених грошових вимог відповідач заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у зв'язку із безпідставністю.
Також у відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до нуля.
23.11.2020 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд:
- зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу до 409 696 грн 00 коп.,
- збільшити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних до 7 708 грн 56 коп.;
- стягнути з відповідача пеню у розмірі 94 044 грн 51 коп.;
- стягнути з відповідача штраф у розмірі 53 091 грн 37 коп.
Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача із урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог заборгованість у розмірі 564 540 грн 76 коп.
25.11.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу до 359 696 грн 32 коп.
Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача із урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог та заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість у розмірі 514 540 грн 76 коп.
25.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що вважає його передчасним, адже остаточна конкретна сума заявлених витрат на правову допомогу наразі не визначена, адже послуги адвоката продовжують надаватися та докази понесення судових витрат будуть подані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
01.12.2020 року від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли пояснення у справі (вх. № 16678/20 від 01.12.2020 року), у яких відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 94 044 грн 51 коп. та штрафу у розмірі 53 091 грн 37 коп. за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року, які заявлені позивачем у заяві про зміну розміру позовних вимог. При цьому відповідач зазначає, що у заяві про зміну розміру позовних вимог підставою для стягнення пені та штрафу за прострочення оплати позивач визначив ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, яка стосується лише визначення порядку застосування штрафних санкцій та не встановлює ні розмір, ні обов'язок сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання. Натомість, як вказує відповідач, передбачені ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України пеня та штраф застосовуються для стягнення не за порушення грошового зобов'язання, а негрошового. Також відповідач у поясненнях звертає увагу, що на його думку договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року ані пеня, ані штраф за порушення строків оплати товару не передбачені.
Крім того, у поясненнях відповідач повідомив, що за поставлену продукцію за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року також проведено часткову оплату згідно з платіжними дорученнями № 10452 від 19.11.2020 року на суму 50 000 грн 00 коп. та № 10593 від 24.11.2020 року на суму 50 000 грн 00 коп.
Враховуючи викладене, відповідач у поясненнях вказує на існування заборгованості за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року на загальну суму 309 696 грн 32 коп., в іншій частині заявлених грошових вимог відповідач заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у зв'язку із безпідставністю.
У судове засідання 02.12.2020 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2020 року заявив усне клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 259 191 грн 36 коп. у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості.
Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача із урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, заяви про зменшення розміру позовних вимог та усної заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість у розмірі 414 035 грн 80 коп. (з яких: 259 191 грн 36 коп. - основний борг, 7 708 грн 56 коп. - 3 % річних, 94 044 грн 51 коп. - пеня, 53 091 грн 37 коп. - штраф) з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні 02.12.2020 року в режимі ВКЗ не заперечив про існування заборгованості за договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року на загальну суму 259 191 грн 36 коп. в частині основного боргу, в іншій частині заявлених грошових вимог відповідач заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні із підстав, викладених у відзиві та у поясненнях (вх. № 16678/20 від 01.12.2020 року).
Судом встановлено, що відповідач у справі не виявив бажання скористатися своїм процесуальним правом на подання письмових заперечень на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
24.04.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна компанія "Енергоатом" (далі - замовник) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", в особі т. в. о. генерального директора Куроєдова Сергія Вікторовича, котрий діє на підставі довіреності від 10.12.2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2010, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (далі - постачальник), в особі директора Цикова Олександра Володимировича, котрий діє на підставі Статуту, з іншої сторони, при спільному згадуванні Сторони, укладено Договір поставки № 53-122-01-20-09574 (далі - Договір).
Згідно з розділом 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність "замовника" певну продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток №1 до договору).
Предметом поставки по даному договору є 44110000-4 бітум дорожній, який передбачений специфікацією № 1 до даного Договору.
Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до «Інкотермс 2010 року. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
У відповідності до розділу 2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 632 040 грн 00 коп., крім того ПДВ - 126 408 грн 00 коп. Загальна сума договору складає 758 448 грн 00 коп. Кількість товару та ціна за одиницю товару вказану у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає. До ціни продукції включена вартість упакування, маркування, страхування, доставки та інші понесені «постачальником» витрати на умовах поставки DDP Інкотермс-2010.
У розділі 3 Договору сторони узгодили, що продукція поставляється «постачальником» DDP Інкотермс-2010, в строк 50 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Місце поставки - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та даним Договором.
У відповідності до п. 4.1 розділу 4 Договору кількість та асортимент продукції визначається у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).
Розділ 6 договору регулює порядок проведення розрахунків, згідно з яким оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Згідно п.8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Замовником. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.
У відповідності до п. 12.1. Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020 року.
Зазначений договір з додатками № 1 та № 2 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Судом встановлено, що постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" відвантажив товар на виконання умов Договору для одержувача ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК Енергоатом» на загальну суму 758 448 грн 00 коп., що підтверджується:
рахунком-фактурою № 190 від 07.05.2020 року на поставку товару у кількості 23,54 т., видатковою накладною № 203 від 07.05.2020 року на загальну суму 258 751 грн 68 коп. з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 07.05.2020 року № Р203, актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю від 07.05.2020 року № 203, довіреністю № 50 від 05.05.2020 року;
рахунком-фактурою № 297 від 28.05.2020 року на поставку товару у кількості 21,88 т., видатковою накладною № 312 від 28.05.2020 року на загальну суму 240 504 грн 96 коп. з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 28.05.2020 року № Р312, актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю від 28.05.2020 року № 312, довіреністю № 66 від 26.05.2020 року;
рахунком-фактурою № 298 від 28.05.2020 року на поставку товару у кількості 23,58 т., видатковою накладною № 313 від 28.05.2020 року на загальну суму 259 191 грн 36 коп. з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 28.05.2020 року № Р313, актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю від 28.05.2020 року № 313, довіреністю № 66 від 26.05.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 6.1. Договору позивач зареєстрував податкові накладні в ЄРПН, а саме:
податкова накладна № 24 від 07.05.2020 року на загальну суму 258 751 грн 68 коп., реєстрація якої підтверджується квитанцією № 1 від 27.05.2020 року;
податкова накладна № 132 від 28.05.2020 року на загальну суму 240 504 грн 96 коп., реєстрація якої підтверджується квитанцією № 1 від 11.06.2020 року;
податкова накладна № 133 від 28.05.2020 року на загальну суму 259 191 грн 36 коп., реєстрація якої підтверджується квитанцією № 1 від 11.06.2020 року.
Судом встановлено, що відповідач на виконання п. 6.2 Договору рекомендованим листом № 7748/041 від 22.05.2020 року повідомив позивача, що згідно з умовами Договору бітум дорожній 70/100, отриманий згідно з видатковою накладною № 203 від 07.05.2020 року пройшов вхідний контроль та було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 091/8 від 08.05.2020 року.
Рекомендованим листом № 8463/041 від 04.06.2020 року відповідач повідомив позивача, що згідно з умовами Договору бітум дорожній 70/100, отриманий згідно з видатковими накладними № 312 та № 313 від 28.05.2020 року пройшов вхідний контроль та відповідно було виготовлено ярлики на придатну продукцію № 091/9 та № 091/10 від 29.05.2020 року
Відтак враховуючи умови Договору, судом встановлено, що у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлену продукцію у розмірі:
- 258 751 грн 68 коп. - з 09.05.2020 року по 22.06.2020 року включно;
- 499 696 грн 32 коп. - з 30.05.2020 року по 13.07.2020 року включно.
В порушення умов Договору відповідачем станом на час звернення з даним позовом до суду лише частково проведено оплату за поставлений товар в сумі 50 000 грн 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 6833 від 13.08.2020 року та в сумі 43 968 грн 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 9482 від 23.10.2020 року.
02.12.2020 року у судовому засіданні розпочато розгляд справи № 9018/1029/20 по суті.
Судом встановлено, що до початку судового засідання з розгляду справи по суті від позивача надійшли:
заява про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року), у якій позивач, зокрема, просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу до 409 696 грн 00 коп.;
заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2888/20 від 25.11.2020 року, у якій позивач, просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу до 359 696 грн 32 коп.;
усна заява про зменшення розміру позовних вимог від 02.12.2020 року, у якій позивач просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу до 259 191 грн 36 коп.
Таким чином із врахуванням вказаних заяв позивач просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу із 708 448 грн 00 коп. до 259 191 грн 36 коп. у зв'язку із частковою сплатою відповідачем основної заборгованості за Договором № 53-122-01-20-09574 від 24.04.2020 року у розмірі 448 751 грн 68 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 9482 від 23.10.2020 року на загальну суму 43 968 грн 00 коп.;
№ 9984 від 06.11.2020 року на загальну суму 100 000 грн 00 коп.;
№ 10150 від 12.11.2020 року на загальну суму 64 783 грн 68 коп.;
№ 10171 від 12.11.2020 року на загальну суму 90 000 грн 00 коп.;
№ 10452 від 19.11.2020 року на загальну суму 50 000 грн 00 коп.;
№ 10593 від 24.11.2020 року на загальну суму 50 000 грн 00 коп.;
№ 10396 від 01.12.2020 року на загальну суму 50 000 грн 00 коп.
На підставі викладеного позивач вказує, що залишок непогашеної основної заборгованості за Договором залишається у розмірі 259 191 грн 36 коп.
Господарський суд розглянувши заяву позивача про зміну розміру позовних вимог у частині зменшення основного боргу та заяви про зменшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про їх прийняття виходячи з наступного.
При поданні позову у справі № 918/1029/20 позивач, зокрема, заявив вимоги до відповідача про стягнення 708 448 грн 00 коп. основної заборгованості за Договором.
У заявах про зміну розміру та про зменшення позовних вимог позивач зменшує позовні вимоги на 448 751 грн 68 коп. в частині стягнення основного боргу.
Згідно зі ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 2 ст. 46 ГПК України закріплено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як вбачається з заяв про зміну розміру позовних вимог в частині основного боргу та про зменшення позовних вимог, такі відповідають вимогам чинного законодавства, не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, окрім цього, враховуючи, що заяви надійшли до початку судового засідання з розгляду справи по суті, а справа № 918/1029/20 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що такі заяви подані в строки визначені ст.46 ГПК України, а тому приймаються судом до розгляду і спір вирішується відповідно до викладених в заявах позовних вимог про стягнення основного боргу.
Відтак предметом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" є, зокрема, стягнення з Державного підприємства "Національна атомна компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" основної заборгованості у розмірі 259 191 грн 36 коп.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отримання відповідачем продукції за видатковими накладними № 203 від 07.05.2020 року, № 312 та № 313 від 28.05.2020 року без заперечень на склад, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки № 53-122-01-20-09574, який укладений 24.04.2020 року.
Також як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.
Сторони Договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 6.1 Договору, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 758 448 грн 00 коп., а відповідач розрахувався за отриманий ним товар частково в сумі 498 751 грн 68 коп., при чому проплати відповідачем здійснювалися несвоєчасно як до, так і після пред'явлення позову та відкриття провадження у даній справі № 918/1029/20.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Крім того, предметом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" є, зокрема, стягнення з Державного підприємства "Національна атомна компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" 3 % річних.
Стосовно суми стягнення 3 % річних суд зауважує наступне.
При поданні позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" просило суд стягнути з відповідача 2 047 грн 94 коп. - 3 % річних за період з 14.07.2020 року по 01.09.2020 року.
У подальшому 23.11.2020 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року), у якій позивач, зокрема, просить суд збільшити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних з 2 047 грн 94 коп. до 7 708 грн 56 коп., нараховуючи їх за період з 23.06.2020 року по 18.11.2020 року.
Господарський суд, розглянувши заяву позивача про зміну розміру позовних вимог в частині збільшення розміру стягнення 3 % річних зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 2 ст. 46 ГПК України закріплено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як вбачається з заяви про зміну позовних вимог в частині збільшення розміру стягнення 3 % річних, така відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. Окрім цього, враховуючи, що заява надійшла до початку судового засідання з розгляду справи по суті, а справа № 918/1029/20 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що така заява подана в строки визначені ст. 46 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду і спір вирішується відповідно до викладених в заяві позовних вимог про стягнення 3 % річних.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у сумі 7 708 грн 56 коп., нарахованих позивачем на суму заборгованості 758 448 грн 00 коп. за період з 23.06.2020 року по 18.11.2020 року із врахуванням часткових проплат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Сума 3% річних нарахована до сплати відповідачу становить 7 708 грн 56 коп.
Судом встановлено, що на підставі Договору ярлики на придатну продукцію виготовлено 08.05.2020 року та 29.05.2020 року.
Відтак враховуючи умови Договору, судом встановлено, що у позивача виникло право на нарахування 3 % річних на суму:
258 751 грн 68 коп. - з 23.06.2020 року;
499 696 грн 32 коп. -з 14.07.2020 року.
Судом перевірено розрахунок 3% річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній є арифметично вірним, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3 % річних становить 7 708 грн 56 коп. Заперечення відповідача стосовно визначеного позивачем початку прострочення заборгованості не надходили.
Що стосується вимог позивача про стягнення пені та штрафу, то господарський суд зауважує наступне.
Позивач при поданні позовної заяви просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 710 495 грн 94 коп. (з яких - 708 448 грн 00 коп. - основний борг, 2 047 грн 94 коп. - 3 % річних).
У подальшому 23.11.2020 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року), у якій позивач крім первісно заявленої вимоги про стягнення основного боргу та 3 % річних, зокрема, просить суд:
- стягнути з відповідача пеню у розмірі 94 044 грн 51 коп.
- стягнути з відповідача штраф у розмірі 53 091 грн 37 коп.
Господарський суд, розглянувши заяву позивача про зміну розміру позовних вимог у вказаній частині про стягнення пені та штрафу зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
При цьому, суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Однак, з наведеного вбачається, що позивачем у заяві про зміну розміру позовних вимог фактично заявлено нові (додаткові) позовні вимоги майнового характеру, які не були викладені у позовній заяві, зокрема, про стягнення пені та штрафу.
Таким чином, у даному спорі позовна вимога позивачем була виражена у сумі основного боргу та 3 % річних, а в заяві про зміну розміру позовних вимог позивач, зокрема, фактично нараховує до основного боргу штрафні санкції, які першочергово ним не заявлялися.
Отже, оскільки позивачем у позовній заяві не було заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу, подана позивачем заява про зміну розміру позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу за своєю суттю не є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог майнового характеру.
Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній.
Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "нових" позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано порядку вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним такого порядку тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що заява позивача про зміну розміру позовних вимог не являється заявою про збільшення позовних вимог в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нових додаткових позовних вимог, які фактично є іншим позовом.
Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду заяви про зміну розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення пені та штрафу, які не було заявлено позивачем у позовній заяві.
Відтак суд відмовляє у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року) в частині вимог про стягнення пені та штрафу.
Одночасно суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений права та можливості звернутись до суду з окремим позовом в частині зазначених вимог.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог та зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 266 899 грн 92 коп. (з яких - 259 191 грн 36 коп. - основний борг та 7 708 грн 56 коп. - 3 % річних). А у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року) в частині вимог про стягнення пені та штрафу позивачу слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви було є стягнення з відповідача 710 495 грн 94 коп. (з яких - 708 448 грн 00 коп. - основний борг, 2 047 грн 94 коп. - 3 % річних).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" до позовної заяви долучило платіжне доручення № 1240 від 21.10.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 670 грн 27 коп.
Після прийняття судом заяв про зміну розміру позовних вимог, про зменшення розміру позовних вимог та усної заяви про зменшення розміру позовних вимог позовні вимоги змінилися та відповідно предметом позовних вимог стало стягнення з відповідача 266 899 грн 92 коп. (з яких: 259 191 грн 36 коп. - основний борг, 7 708 грн 56 коп. - 3 % річних).
Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" сума судового збору пропорційно заявленій вимозі у розмірі 266 899 грн 92 коп. становить - 4 003 грн 50 коп.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність роз'яснення позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" про можливість повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 6 666 грн 77 коп. за його заявою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 266 899 грн 92 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 4003 грн 50 коп., який покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну розміру позовних вимог (вх. № 2862/20 від 23.11.2020 року) в частині вимог про стягнення пені у розмірі 94 044 грн 51 коп. та штрафу у розмірі 53 091 грн 37 коп. - відмовити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ 32, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ІК 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (вул. Європейська, 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42044752) 266 899 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот дев'вяносто дев'ять) грн 92 коп., з яких - 259 191 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто одна) грн 36 коп. - основний борг та 7 708 (сім тисяч сімсот вісім) грн 56 коп. - 3 % річних).
4. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ 32, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ІК 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (вул. Європейська, 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42044752) 4 003 (чотири тисячі три) грн 50 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020 року.
Суддя Заголдна Я.В.