30.11.2020 Справа №914/3021/20
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участю секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши у судовому засіданні
заяву: ОСОБА_1
про: забезпечення позову
у справі за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТУЧАПИ»
про: визнання недійсними рішення загальних зборів та скасування проведеної на їх підставі реєстрації змін,
Представники
позивача: Фецяк В. Я.;
відповідача: Кулак І.О. , Дашо А.Ю. ,
19.11.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі по тексту - «Заявник») до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТУЧАПИ» про визнання недійсними рішення загальних зборів та скасування проведених на їх підставі реєстрації змін.
24.11.2020р. Господарський суд Львівської області позовну заяву Заявника залишено без руху та надано Заявнику десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків такої заяви.
Разом з тим, до вищевказаної позовної заяви, Заявником додано заяву про забезпечення позову (надалі по тексту - «Заява»), яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3008/20.
21.11.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої ухвалив Заяву Заявника призначити до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання.
Розглянувши у судовому засіданні 30.11.2020р., в якому учасники справи забезпечили участь повноважних представників, Заяву, суд зазначає наступне:
у поданій Заяві Заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань вчиняти будь які реєстраційні дії щодо Товариства з обмежено відповідальністю «АГРОТУЧАПИ», в тому числі в частині державної реєстрації зміни учасників та/або зміни часток учасників, та/або державної реєстрації припинення юридичної особи.
Так, 26.09.2018р. Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі №914/779/18, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019р. та відповідно до якого, суд вирішив: позов Заявника задовольнити частково; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлені протоколом №29/02-16 від 29.02.2016р., в частині виключення Заявника зі складу учасників відповідача, розподілу належної йому частки у розмірі 375 000,00 грн. між учасниками у рівних частках, виплати Заявнику за його заявою в порядку, визначеному Законом і Статутом товариства, розміру фактично внесеної частки (абзац третій другого питання порядку денного), розподілу часток у статутному фонді товариства наступним чином: ОСОБА_4 - 50% (1500000,00грн.) та ОСОБА_5 - 50% (1500000,00грн.) у зв'язку з виключенням з числа учасників товариства Заявника, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (абзац п'ятий другого питання порядку денного), затвердження Статуту товариства у новій редакції та подання державному реєстратору у зв'язку зі зміною складу учасників відповідача (третє питання порядку денного); у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлених протоколом №29/02-16 від 29.02.2016р., в частині обрання голови та секретаря Загальних зборів учасників товариства (перше питання порядку денного) та виключення зі складу учасників відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у зв'язку з відчуженням часток у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (абзац четвертий другого питання порядку денного) відмовити; визнати недійсними зміни до Статуту відповідача, викладені в новій редакції Статуту та затверджені протоколом загальних зборів учасників Товариства №29/02-16 від 29.02.2016р.; визнати недійсним запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2016 року про проведення реєстраційної дії №14151050011014070, щодо державної реєстрації змін до Статуту відповідача (зміна складу суду або інформації про засновників); стягнути з відповідача на користь Заявника 5 286,00грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Заявник зазначив, що відповідачем вказане рішення виконане не було, при цьому, Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області повідомлено, що враховуючи те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у реєстраційній справі відповідача після запису №14151050011014070, який рішенням суду визнано недійсним, було проведено ряд реєстраційних дій, зокрема державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме, склад засновників (учасників) товариства змінювався тричі, зареєстрована нова редакція Статуту юридичної особи та інші зміни, то скасування запису №14151050011014070 не є можливим здійснити.
Таким чином, Заявник стверджує, що йому стало відомо, що в подальшому, без його участі, як учасника товариства, неодноразово, незаконно, з порушенням процедури, приймалися рішення загальних зборів та проводилися на їх підставі зміни до Статуту відповідача та їх державна реєстрація. Вказані, незаконні, на думку Заявника, дії відповідач й надалі продовжує вчиняти, так, на підставі вказаних вище рішень неодноразово було проведено реєстрацію змін до установчих документів відповідача та державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування проведеної на їх підставі реєстрації змін.
Заявник зазначає, що така поведінка відповідача є недобросовісною, так як відповідач, знаючи про рішення в справі №914/779/18, неодноразово проводив реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, що призвело до створення умов, які зробили неможливим виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2018р. у справі №914/779/18, що є недопустимим.
Звертаючи увагу на те, що чинним законодавством не передбачено кількісних, або будь-яких інших обмежень щодо прийнятгя та/або реєстрації рішень учасників господарського товариства (або уповноваженого ним органу), змін до відомостей про юридичну особу, припинення юридичної особи та/або рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, тощо, тобто, такі дії відповідач може вчиняти необмежену кількість разів, завдяки чому у відповідача буде змога затягувати процедуру розгляду спрямовану на захист прав Заявника, зважаючи на попередню, на думку Заявника, недобросовісну поведінку відповідача, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів Заявника, так як відповідач знову може провести реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, що призведе до створення умов, які зробили неможливим виконання рішення суду.
Крім того, Заявник зазначає, що 06.11.2020р. відбулося зменшення статутного капіталу відповідача з 3000000,00грн. до 1863359,59грн., тобто з статутного капіталу товариства було виведено активи на суму 1136640,41грн., що завдає значної майнової шкоди Заявнику як учаснику товариства.
Така поведінка відповідача, на думку Заявника, суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки, та спрямована на уникнення обов'язку включити Заявника до складу учасників товариства та, відповідно, сприятиме у подальшому невиконанню своїх зобов'язань відповідачем, які випливають з закону та рішень суду.
Вказане, як зазначає Заявник, викликає необхідність у негайному вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, в тому числі в частині державної реєстрації зміни учасників та/або зміни часток учасників, та/або державної реєстрації припинення юридичної особи, що призведе до ефективної реалізації Заявником права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів та не обмежить права та інтереси відповідача.
Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, за приписами ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Так, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
Водночас, Верховний Суд у постанові від 30.07.2020р. у справі №910/3836/20 також звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. І як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020р. у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а обрані способи забезпечення повинні безпосередньо бути пов'язаними із предметом спору.
Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає недоведеною та непідтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний Заявником спосіб, виходячи з такого.
Так, із наведеного вбачається, що між сторонами існує спір щодо законності прийнятих відповідачем рішень, на підставі яких проведено реєстрацію змін. Однак, як встановлено судом, детального переліку (реквізитів та кількості) рішень загальних зборів відповідача, які Заявник просить визнати недійсними, та на підставі яких проведені державні реєстрації змін, які позивач просить скасувати, позовна заява не містить. Отже, у суду відсутня можливість встановити чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, оскільки, як зазначено вище, суду невідомо із позовом про оскарження яких саме рішень загальних зборів відповідача позивач звернувся до суду.
Із врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Заяником не обґрунтовано наявності зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог.
Також, суд зазначає, що саме обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що саме лише посилання Заявника у заяві на недобросовісну поведінку відповідача не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019р. у справі №917/137/19.
Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 26.06.2019р. у справі №904/5806/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82639495).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).
Суд звертає увагу, що, як зазначено вище, станом на момент постановлення цієї ухвали у суду відсутні примірники оскаржуваних рішень загальних зборів, що в свою чергу унеможливлює встановлення наявності чи відсутності зв'язку між предметом спору, між прийнятими рішеннями та між обраним способом забезпечення позову При цьому, дії відповідача в частині прийняття загальними зборами невідомих суду рішень не можуть бути кваліфікованими як такі, що можуть призвести до неможливості виконання рішення суду.
Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову, просить заборонити державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, в тому числі в частині державної реєстрації зміни учасників та/або зміни часток учасників, та/або державної реєстрації припинення юридичної особи.
Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову визначеним Заявником шляхом може мати наслідком унеможливення прийняття відповідчем юридично значущих рішень та призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, вказує на неспівмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову визначеним Заявником шляхом може порушити права учасників відповідача, зокрема, але не виключно, щодо участі в управлінні товариством у порядку, передбаченому Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом відповідача, щодо виходу з товариства; порушити права спадкоємців чи правонаступників на перехід частки учасника товариства у разі смерті або припинення учасника товариства; порушити право відповідача на набуття ним частки у власному статутному капіталі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову (вх.№3384/19 від 09.12.2019р.) містить лише посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а долучені позивачем до заяви про забезпечення позову роздруківки з інтернет сайту YouControl не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, Заявником не наведено належних обґрунтувань й не надано належних та допустимих доказів, які б містили фактичні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову, які він просить вжити, може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду в контексті заявлених позовних вимог, а також того, що вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не порушуватиме інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№3008/20 від 19.11.2020р.) відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст ухвали складено 04.12.2020р.
Суддя М.Р. Король