03.12.2020 Справа № 5015/1584/11
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за скаргою:Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон»
на дії:приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 р.
у справі:№ 5015/1584/11
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»
до відповідача:Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_1
про:стягнення заборгованості
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Зубко С. В.
Учасники справи не з'явились.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 стягнуто з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 3481903 грн. 13 коп. (з яких: 1834812,65 грн. - заборгованість по кредиту; 595407,65 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1051682,83 грн. - інфляційні нарахування), 40311 грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на шість місяців - до 05.03.2019 р.
09.10.2018 р. на виконання зазначеного Господарським судом Львівської області видано наказ.
Постановою приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича від 09.07.2019 р. відкрито виконавче провадження № 59505594 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 р. у справі № 5015/1584/11.
19.11.2020 р. до суду за вх. № 3004/20 від Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» (боржника) надійшла скарга на дії приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 р. у справі № 5015/1584/11, в якій боржник просить суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, які знаходяться на рахунку призначеному для сплати ЄСВ, ПДФО, військового збору, зарплати та ПДВ;
- зобов'язати приватного виконавця вжити заходів щодо зняття арешту з коштів для сплати ЄСВ, ПДФО, військового збору, зарплати та ПДВ, які знаходяться на рахунку боржника.
Ухвалою суду від 23.11.2020 р. скаргу Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на дії приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича прийнято до розгляду та розгляд такої призначено на 03.12.2020 р.
02.12.2020 р. до суду за вх. № 34621/20 від стягувача надійшло заперечення на скаргу Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на дії приватного виконавця.
Скарга Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на дії приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича мотивована тим, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Скаржник зазначає, що рахунок № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем накладено арешт, є поточним рахунком, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій, у тому числі для виплати заробітної плати та інших обов'язкових платежів.
Скаржник звернувся до приватного виконавця із заявою від 21.10.2020 р. № 58-10 про зняття арешту з грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 , як такого, що призначений для сплати ЄСВ, РДФО, військового збору, зарплати та ПДВ.
Лисом від 06.11.2020 р. № 1783 приватний виконавець повідомив скаржника про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зняття арешту з рахунку.
МПП ВКФ «Гелікон» вважає, що приватним виконавцем незаконно накладено арешт на банківський рахунок, який призначений для виплати заробітної плати працівникам та сплати ЄСВ, РДФО, військового збору і ПДВ.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Одночасно згідно з п. 2 ч. 2 ст. 48 зазначеного Закону, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52, абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Приписами п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З огляду на наведені норми законодавства випливає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч .4 ст. 59 цього Закону.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Крім цього, Банк, на який нормами ст. 52 Закону покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Згідно із частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності у боржника невиконаного зобов'язання із виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також розміру такого зобов'язання. Крім того, такі докази не були надані виконавцю, при зверненні боржника до виконавця із заявою про зняття арешту.
За викладених обставин, відсутні правові підстави вважати дії та рішення приватного виконавця неправомірними, а скаргу обґрунтованою.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні скарги Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на дії приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича - відмовити.
Повна ухвала складена 07 грудня 2020 року.
Ухвала набрала законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/fair/sud5015.
Суддя А.І. Цікало