просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 грудня 2020 року м.Харків Справа № 913/412/16(913/541/20)
Провадження №22/913/412/16(913/541/20)
Господарський суд Луганської області у складі судді Ковалінас М.Ю., секретар судового засідання Селіверстова Н.О., розглянувши матеріали
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод
«Пролетарій» (код ЄДРПОУ 31380846, вул. Мічуріна, буд.1,
м. Лисичанськ Луганської області) в особі ліквідатора Віскунова О.В.
до відповідача - Державного підприємства «Лисичанський склозавод»
(код ЄДРПОУ 42029891, вул. Мічуріна, буд.1, м. Лисичанськ
Луганської області)
про розірвання договору зберігання майна
в межах справи про банкрутство - Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області
У засіданні брали участь:
від позивача, ліквідатор банкрута Віскунов О.В. - не прибув (клопотання від 30.11.2020 вих. №30/11-20.1);
від відповідача ДП «Лисичанський склозавод» - не прибули.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство, ліквідаційна процедура за нормами Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597- VIII (далі - КУзПБ); розгляд в межах справи про банкрутство заяви ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в особі ліквідатора Віскунова О.В. від 16.09.2020 №116/09.-20.1 про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1, укладеного між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та ДП «Лисичанський склозавод».
Сторони та учасники провадження своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (ухвала суду від 10.11.2020, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.11.2020).
Розглянувши матеріали справи та позовної заяви, суд
Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі №913/412/16 боржника - Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій", код ЄДРПОУ 31380846, вул. Мічуріна, буд.1, м. Лисичанськ Луганської області, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В. (свідоцтво МЮУ №115 від 07.09.2013, адреса для листування 03022, м. Київ а/с 64), на якого покладено обов'язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI.
З 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом).
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441), Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього Кодексу.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі не продажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Таким чином, подальше провадження у справі №913/412/16 здійснюється відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі - КУзПБ).
Позивач, ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в особі ліквідатора банкрута Віскунова О.В., звернувся до Господарського суду Луганської області із заявою від 16.09.2020 №116/09.-20.1 про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1, укладеного між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та ДП «Лисичанський склозавод».
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.09.2020 у справі №913/412/16 (913/541/20) заяву ліквідатора Віскунова О.В. від 16.09.2020 №16/09.-20.1 про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1, укладеного між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та ДП «Лисичанський склозавод», прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивач ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в особі ліквідатора банкрута Віскунова О.В., свої вимоги за заявою від 16.09.2020 №116/09.-20.1 про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1, укладеного між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та ДП «Лисичанський склозавод», обґрунтовує наступним.
Постановою господарського суду Луганської області у справі №913/412/16 від 03.10.2017 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В.
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
04.01.2019 між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (надалі - Позивач) та ДП «Лисичанський склозавод» (надалі - Відповідач) відповідно до ст.ст.11, 209, 526, 629 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 216 ГК України було укладено договір зберігання майна №04/01-19.1 (надалі - Договір), згідно до умов якого Відповідач передав на зберігання Позивачу майно, яке розташовано на промисловому майданчику за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, безоплатно зберігати передане йому Відповідачем майно.
Відповідно до пункту 8.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та його скріплення відбитками печаток і діє до 30.06.2019 та повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між суб'єктами господарювання згідно ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання можуть виникати на підставі господарських договорів, які укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, Іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Таким чином, відповідно до норм ст.ст. 936, 937 Цивільного кодексу України, Договір зберігання майна від 04.01.2019, Акт прийому-передачі майна від 04.01.2019 та Додаток до договору №1, свідчать про належне укладання сторонами договору зберігання.
Згідно ч. 1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
22.05.2019 слідчим суддею Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. у кримінальному провадженні №42019130000000026 було розглянуто та задоволено клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Філатова Г.О. і постановлено ухвалу про накладення арешту та вилучення рухомого майна у вигляді 33 напіввагонів та 9 цистерн, що перебувають у Позивача на зберіганні у відповідності до договору зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019 року.
При цьому слідчий суддя визначив місце зберігання майна на території Відповідача, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1 та особу відповідальну за зберігання майна - ОСОБА_1 - виконуючого обов'язки директора Відповідача, передавши майно на його відповідальне зберігання.
14.11.2019 слідчим суддею Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. у кримінальному провадженні №42019130000000026 було розглянуто та задоволено клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Шаповала А.В. і постановлено ухвалу про зміну особи, відповідальної за збереження майна, на яке було накладено арешт згідно ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 22.05.2019.
Згідно даної ухвали суду майно було передано на зберігання в.о. директора Відповідача ОСОБА_2, а в разі його відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, іншій особі, яка його заміщуватиме.
Таким чином, з 22.05.2019 - дати накладення арешту та вилучення майна, що є предметом договору зберігання від 04.01.2019 та на теперішній час, Позивач не має можливості виконувати взяті на себе зобов'язання щодо належного збереження майна переданого за умовами договору зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019, оскільки воно вилучено в рамках кримінального провадження №42019130000000026 та передано на відповідальне зберігання іншій фізичній особі.
Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з чим, Позивач 16.06.2020 звернувся до Відповідача з пропозицією відповідно до пункту 8.4. Договору розірвати з 01.07. 2020 договір зберігання майна №04/01- 19.1 від 04.01.2019 у, що був укладений між Позивачем та Відповідачем підписавши відповідну додаткову угоду.
Проте, зазначена пропозиція Позивача не була виконана Відповідачем у встановлений строк.
01.08.2020 Позивач повторно звернувся до Відповідача з пропозицією відповідно до пункту 8.4. Договору розірвати з 20.08.2020 договір зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019, підписавши відповідну додаткову угоду.
Проте, станом на дату подання заяви до суду, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились та розірвати його.
Згідно з вимогами ч.ч. 1-2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (п.7 ч.2 ст.16 ЦК України).
З цих підстав, позивач просить суд розірвати договір зберігання майна від 04.01.2019 року №04/01-19.1, укладений між Державним підприємством «Лисичанський склозавод» та Публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій».
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду від 23.09.2020, 20.10.2020, 10.11.2020 не виконав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ліквідатор Віскунов О.В. у клопотанні від 30.11.2020 вих. №30/11-20.1 просить суд розглядати справу без його участі, за наявними у матеріалах справи документами, та задовольнити позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, 04 січня 2019 року, між позивачем ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в особі ліквідатора Віскунова О.В. (надалі - Зберігач) та відповідачем ДП «Лисичанський склозавод» в особі в.о. директора ОСОБА_1 (надалі - Поклажодавець) було укладено договір зберігання майна №04/01-19.1 (надалі - Договір), умовами якого передбачено таке (а.с. 4-5).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Зберігач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, безоплатно зберігати передане йому Поклажодавцем майно, перелік якого зазначається у Додатку №1 до даного Договору.
Повне найменування, кількість та вартість майна, яке передається на зберігання зазначається у Додатку №1 до даного Договору (п.1.2.).
Згідно п.1.3. поняттям «майно» у цьому Договорі визначається частина майна, що було закріплене за Поклажодавцем відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.10.2018 №1460, прийнято Поклажодавцем у господарське відання згідно акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ордена Трудового Червоного прапора Державний скляний завод «Пролетарій» та знаходиться за адресою: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318.
Поклажодавець передає Зберігачу майно на зберігання з моменту підписання цього Договору (п.2.1.).
Передача Поклажодавцем Зберігачеві майна на зберігання оформлюється актом приймання - передачі майна на зберігання (надалі - Акт приймання - передачі майна на зберігання), складеним у письмовій формі у двох автентичних примірниках - по одному кожній із Сторін, які мають рівну юридичну силу, підписаними уповноваженими на те представниками Сторін, які здійснюють таку передачу та скріпленими відбитками печаток Сторін.
Майно вважається переданим Поклажодавцем Зберігачеві на зберігання з моменту оформлення Акту приймання - передачі майна на зберігання в порядку, що встановлений цим Договором (п.п. 2.3., 2.5. Договору).
Зберігач зобов'язаний зберігати майно Поклажодавця, прийняте за цим Договором на зберігання протягом встановленого цим Договором строку зберігання (надалі - строк зберігання). Строк зберігання розпочинає свій перебіг у момент оформлення Сторонами Акту приймання - передачі майна на зберігання та встановлюється до 30.06.2019 (п.п. 4.1., 4.2. Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками Сторін та його скріплення відбитками печаток Сторін і діє до 30.06.2019 та повного виконання Сторонами своїх обов'язків за ним.
Цей Договір може бути розірваний виключно за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору, якщо інше не встановлено чинним в Україні законодавством (п. 8.4. Договору).
Згідно Акту приймання - передачі майна на зберігання №1 від 04.01.2019 до Договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1 (а.с. 6) Поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, що знаходиться за адресою: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318. Повне найменування, кількість та вартість майна, переданого на зберігання зазначено в Додатках №№1, 2 до даного Договору (а.с. 7-8).
Як стверджує позивач, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором.
Проте, слідчим суддею Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. у кримінальному провадженні №42019130000000026 було розглянуто та задоволено клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Філатова Г.О. і постановлено ухвалу від 22.05.2019 справа №415/4117/19 (1-кс/415/1411/19), якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно у вигляді 33 напіввагонів та 9 цистерн, що перебувало у Позивача на зберіганні у відповідності до договору зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019 року; місцем зберігання вищезазначеного майна визначено територію ДП «Лисичанський склозавод «Пролетарій», ЄДРПОУ 42029891, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - в.о. директора Відповідача.
Слідчим суддею Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. у кримінальному провадженні №42019130000000026 було розглянуто та задоволено клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Шаповала А.В. і постановлено ухвалу 14.11.2019 у справі №415/4117/19 (1-кс/415/2803/19), якою змінено особу, відповідальну за збереження арештованого майна, а саме 33 напіввагонів та 9 цистерн, зазначене майно було передано на зберігання в.о. директора ДП «Лисичанский склозавод» ОСОБА_2 , а в разі його відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, іншій особі, яка його заміщуватиме (а.с. 9-10).
Позивач зазначив, що з 22.05.2019 - дати накладення арешту та вилучення майна, що є предметом Договору зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019, та на теперішній час, не має можливості виконувати взяті на себе зобов'язання щодо належного збереження майна за умовами вказаного Договору, оскільки це майно вилучено в рамках кримінального провадження №42019130000000026 та передано на відповідальне зберігання іншій фізичній особі, фактично керівнику Поклажодавця за Договором.
Позивач звертався до Відповідача відповідно до п. 8.4. Договору з пропозиціями від 16.06.2020 №16/06-20.1 та від 30.07.2020 №30/07-20.1 (а.с. 11-14) розірвати цей Договір з 01.07. 2020 та з 20.08.2020, підписавши відповідну додаткову угоду до Договору зберігання майна №04/01-19.1 від 04.01.2019.
Проте, станом на дату подання заяви до суду, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились та про його розірвання, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявою.
При вирішенні спору суд виходить із наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору в силу ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.179 Господарського кодексу України.
Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього кодексу.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно ч. 1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
За п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно ст.ст.598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте, поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд.
Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати.
Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.
Відповідно до п. 8.1. договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1 укладеного між позивачем та відповідачем, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками Сторін та його скріплення відбитками печаток Сторін і діє до 30.06.2019 та повного виконання Сторонами своїх обов'язків за ним.
Цей Договір може бути розірваний виключно за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору, якщо інше не встановлено чинним в Україні законодавством (п. 8.4. Договору).
Отже строк дії договору закінчився - 01.07.2019.
Між тим, з позовною заявою про розірвання цього договору позивач звернувся у вересні 2020 року, тобто після закінчення строку дії договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1.
Суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак вимога позивача про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Судовий збір, у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в особі ліквідатора Віскунова О.В. до Державного підприємства «Лисичанський склозавод», про розірвання договору зберігання майна від 04.01.2019 №04/01-19.1, укладеного між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та ДП «Лисичанський склозавод», - відмовити в повному обсязі.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя М.Ю. Ковалінас
Надр. прим.
1- до справи
2-3-банкруту - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (вул. Мічуріна, буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області та вул. Жовтнева, 318, м. Лисичанськ-8, Луганська область);
4- ліквідатору - Віскунову О. В. ( АДРЕСА_1)
5- ДП "Лисичанський склозавод " (вул. Мічуріна, буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області) ;
Вих.
4