Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
26 листопада 2020 року Справа № 912/2237/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому засіданні заяву Селянського (фермерського) господарства "ЯНА" про ухвалення додаткового рішення у справі №912/2237/20
за позовом: Селянського (фермерського) господарства "ЯНА", юридична адреса: 66052, Одеська область, Кодимський район, с. Тимкове, вул. Спортивна, буд. 65, код ЄДР 32429630; поштова адреса: 65122, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 102, офіс 37
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга Трейд", 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 48, кв. 4, код ЄДР 39129432
про стягнення 398 076,00 грн.
Представники:
від позивача - Сендик О.О.(голова правління);
від відповідача - Колодій О.П., ордер серія КР № 121261 від 29.07.20 та посвідчення адвоката № 241від 05.02.18;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Селянське (фермерське) господарство "ЯНА" (далі - СФГ "Яна", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга Трейд" (далі - ТОВ "Агроліга Трейд", відповідач) про стягнення 398 076,00 грн, з яких: 203 100,00 грн основний борг, 184 821,00 грн неустойка, 10 155,00 грн штраф, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору та понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Рішенням господарського суду від 12.11.2020 позовні вимоги задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга Трейд" стягнуто 203 100,00 грн суми основного боргу, а також 3 046,50 грн судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В судовому засіданні 12.11.2020 до початку судових дебатів представником позивача шляхом оголошення подано заяву про подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
При цьому, суд враховує, що положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що заява про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, зроблена стороною у справі до закінчення судових дебатів, має здійснюватися виключно у письмовій формі.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 920/810/18.
За правилами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Враховуючи викладене, господарський суд призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 26.11.2020 о 15:00 год., про що зазначено в резолютивній частині рішення, та встановив позивачу строк для подачі суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат не пізніше 17.11.2020.
19.11.2020 на адресу суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "ЯНА" від 16.11.2020 про ухвалення додаткового рішення з доказами на підтвердження витрат, понесених СФГ "ЯНА" на професійну правничу допомогу, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 26 183,44 грн судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
Строк подання позивачем доказів щодо розміру понесених ним судових витрат дотримано.
24.11.2020 відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В судовому засіданні 26.11.2020 представником позивача підтримано заявлені витрати у розмірі 26 183,44 грн.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаної заяви та стягнення з відповідача судових витрат.
Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про відшкодування з відповідача судових витрат, господарський суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Виходячи зі змісту поданої заяви та приєднаних до неї документів, до понесених судових витрат на суму 26 183,44 грн у справі №912/2237/20 СФГ "ЯНА" включає:
- 12 416,44 грн (витрати на пальне, оплата робочого часу та додаткові витрати);
- 13 767,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати на пальне у розмірі 6 710,00 грн.
Так, згідно поданої заяви, позивач зазначає, що загальна сума витрат які поніс Позивач на одне судове засідання становить :
2 307,38 грн (витрати на пальне) + 324,43 грн (оплата робочого часу) + 472,30 грн (додаткові витрати) = 3 104,11 грн.
Оскільки позивач чотири рази був присутній на судових засіданнях по цій справі, то за його розрахунком 3 104,11х4 рази = 12 416,44 грн - витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Поряд з викладеним, суд не вважає обґрунтованим включення позивачем до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, компенсації за оплату робочого часу та додаткових витрат, до яких позивач відносить витрати на харчування, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що голові СФГ "ЯНА" не виплачено належну йому заробітну плату у дні, коли відбувалися судові засідання у справі.
Крім того, суд зауважує, що згідно статуту СФГ "ЯНА", зокрема розділу 8, управління господарством здійснює його голова, та згідно п. 8.3. Статуту, голова представляє інтереси господарства перед підприємствами, установами і організаціями, окремими громадянами на всій території України так і за її межами.
Отже, представництво інтересів господарства є прямим обов'язком голови та не потребує окремої оплати.
Також суд зазначає, що витрати на обід не є витратами, понесеними безпосередньо в межах вчинення дій, пов'язаних з розглядом справи, а отже, не розцінюються судом як витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", на яку посилається позивач при наведенні розрахунку судових витрат, затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ згідно з додатком.
Відповідно до додатку до зазначеної постанови "Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ" у господарських справах компенсуються витрати пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Так, зазначена постанова Уряду регулює два окремих питання: граничні розміри компенсації витрат в судах різних юрисдикцій та порядок компенсацій витрат за рахунок держави.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З огляду на судову практику, суд вважає, що до таких витрат слід віднести, наприклад, витрати, пов'язані з отриманням висновку спеціаліста до подання позову (підготовка справи до розгляду), направлення адвокатських запитів з метою отримання відомостей, що мають значення для справи, вчинення інших дій з метою отримання доказів в межах підготовки справи до розгляду.
Витрати на оплату праці представника позивача, вартість робочого часу на відвідування судових засідань, витрати на харчування ГПК України не передбачено.
Щодо судових витрат на пальне, суд враховує, що наведені витрати не віднесені до переліку судових витрат наведеного в пунктах 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, втім аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 такої частини, суд дійшов висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії «витрат, пов'язаних з розглядом справи», а відтак і до категорії «судових витрат» - їх пов'язаність з вчиненням інших «процесуальних дій».
З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Відтак, суд дійшов висновку, що понесені позивачем транспортні витрати є такими, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з пояснень позивача, прибуття голови СФГ "ЯНА" для участі в засіданнях суду здійснювалось на автомобілі Інфініті QХ - 60, Державний номер НОМЕР_1 , який належить донці останнього - ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 .
За розрахунком позивача, щоб доїхати до міста Кропивницький та повернутись в Одесу, представнику позивача потрібно заправити пального в автомобіль Інфініті QХ - 60 приблизно 876 км х12 літрів пального на 100 км пробігу, про що надано технічну характеристика даного авто, що дорівнює 105,12 л палива х 21.95 грн./л. (Додаток 11 фіскальний чек № 30008 50757) = 2 307,38 грн за одне судове засідання.
Позивач зазначає, що був присутнім на судових засідання 4 рази, що становить 9 229,52 грн (2 307,38х4).
На підтвердження витрат, пов'язаних з прибуттям в судові засідання, а саме придбання бензину відповідачем надано фіскальні чеки ТОВ "Сторес" АГЗС № 5, АЗС-магазин-кафе "№45, АЗС на загальну суму 7 234,52 грн за 17.09.2020, 06.10.-07.10.2020, 25.10.2020, 29.10.2020, 10.11.2020, 12.11.2020, а також інформацію про відстань від місця знаходження позивача до суду.
Разом з цим, суд дослідивши матеріали справи та надані позивачем чеки на оплату пального встановив, що голова СФГ "Яна" Сендик О.О. був присутнім в судових засіданнях 18.09.2020, 07.10.2020, 29.10.2020 та 12.11.2020, що відповідає придбанню бензину згідно чеків за 17.09.2020 на суму 1 145,50 грн, за 06.10.2020 на суму 1 248,35 грн, за 07.10.2020 на суму 732,60 грн, за 29.10.2020 на суму 803,60 грн, за 12.11.2020 на суму 1 137,23 грн, всього на загальну суму 5 067,28 грн.
Придбання пального 25.10.2020 на суму 598,65 грн і 299,86 грн та 10.11.2020 на суму 1 268,73 грн суд не може прийняти до уваги, оскільки в ці дати засідання суду не проводились та вказані дати не є максимально наближеними до засідань суду, які відбулись 29.10.2020 та 12.11.2020 та на їх підставі суд не може встановити чи понесені ці витрати саме з розглядом даної справи.
Отже, відшкодуванню підлягають кошти, витрачені на бензин в сумі, які документально підтверджені відповідачем на суму 5 067,28 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 767,00 грн суд враховує наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Виходячи з правил частини 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, у разі відмови в позові.
Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI ), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. (ст.14 Закону).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи, які свідчать про такі обставини.
23.06.2020 між Адвокатом Караніклєвою Л.О. та головою СФГ "ЯНА" Сендиком О.О. підписано угоду №06/2020 про надання правової допомоги. згідно п. 3 якої зазначено про надання правової допомоги, представництво інтересів в Господарському суді Кіровоградської області.
Пунктом 5 Угоди визначено, що гонорарні відносини, компенсація витрат, пов'язаних з виконанням цієї угоди та інші умови врегульовані додатковою угодою.
Позивачем надано також опис виконаних робіт, згідно якого:
- зустріч, консультація та узгодження правової позиції (2 години), що становить 2 118,00 грн;
- підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області:
- позовної заяви від 02.07.2020 року (5 годин), що становить 5 295,00 грн;
- відповідь на відзив від 28.08.2020 року (4 години), що становить 4 236,00 грн;
- письмове пояснення від 11.11.2020 року (2 години), що становить 2 118,00 грн, всього на 13 767,00 грн.
Водночас, у самому тексті Угоди, наданої позивачем, відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару на погодинній основі та лише зазначалось про розмір оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі додаткової угоди.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, позивач зобов'язаний був подати наявні в нього докази в підтвердження витрат на правову допомогу разом з заявами по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), але в будь-якому випадку до закінчення судових дебатів у справі.
Як зазначено вище Угода між адвокатом та позивачем укладена 23.06.2020, тобто до відкриття провадження у справі № 912/2237/2 (провадження у справі відкрито 14.07.2020), а тому такі докази, які позивач подав після ухвалення рішення, були у нього станом на день подання позову до суду і могли бути подані разом з позовною заявою та/або разом з відповіддю на відзив на позовну заяву, до закінчення судових дебатів у справі.
При цьому, за змістом частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України таке право виникає у сторони, якщо вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, однак позивачем необґрунтовано причини неможливості подання Угоди про надання правової допомоги від 23.06.2020 у встановлені законом строки.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.
Водночас, у самому тексті Угоди від 23.06.2020 відсутні умови (пункти) щодо вартості послуг, порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) та лише зазначалось, що вартість послуг за даним договором визначається сторонами шляхом підписання відповідної Додаткової угоди (п. 5 Угоди).
Проте, позивачем не надано до матеріалів справи відповідної додаткової угоди, якою б визначався порядок та форма розрахунку адвокатського гонорару та компенсації витрат, пов'язаних з виконанням цієї угоди.
Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що оскільки відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між Адвокатом та СФГ "ЯНА" та/або порядку обчислення понесених витрат, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає за необхідне відмовити у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дослідивши надані документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 5 067,28 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовні вимоги у справі №912/2237/20 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 2 585,33 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 221, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Селянського (фермерського) господарства "ЯНА" про ухвалення додаткового рішення у справі № 912/2237/20 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга Трейд" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 48, кв. 4, код ЄДР 39129432) на користь Селянського (фермерського) господарства "ЯНА" (юридична адреса: 66052, Одеська область, Кодимський район, с. Тимкове, вул. Спортивна, буд. 65, код ЄДР 32429630; поштова адреса: 65122, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 102, офіс 37) 2 585,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії додаткового рішення направити Селянському (фермерському) господарству "ЯНА" електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1; Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроліга Трейд" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 48, кв. 4.
Повне додаткове рішення складено 07.12.2020.
Суддя В.В.Тимошевська