вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1456/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"
про стягнення 5 424,56 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача: Кравченко Т.В.;
від відповідача: не з'явився;
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» про стягнення 5 424,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як постачальником, умов договору № Е/16-19 про постачання електричної енергії споживачу в частині поставки електричної енергії, у зв'язку із чим позивачу заподіяні збитки у розмірі 5 424,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 відкрито провадження по справі № 911/1456/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
23.06.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
03.07.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив із наведенням спростувань на заперечення відповідача.
Одночасно, господарський суд, оцінюючи зміст позовної заяви, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано позивачем в обґрунтування своїх вимог та відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, а також, з урахуванням клопотання відповідача про виклик учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.07.2020 було вирішено здійснювати розгляд справи №911/1456/20 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі №911/1456/20 на 27.08.2020.
27.08.2020 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 27.08.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 24.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 31.08.2020.
24.09.2020 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом розглянуто та задоволено, а також заявив усне клопотання про продовження проведення підготовчого провадження на 30 днів, в задоволенні якого судом відмовлено.
В судовому засіданні 24.09.2020 судом оголошено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2020.
16.10.2020 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
20.10.2020 на електронну пошту суду та 21.10.2020 на поштову адресу суду від відповідача надійшли заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та письмові пояснення з врахуванням письмових пояснень позивача.
21.10.2020 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 21.10.2020 судом оголошено перерву до 11.11.2020.
05.11.2020 від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
10.11.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення засідання у зв'язку із продовженням на всій території України дії карантину.
11.11.2020 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, поданим раніше клопотанням, просив суд відкласти судове засідання та в попередньому судовому засіданні виступив з вступним словом та надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 11.11.2020 судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача, з огляду на те, що явка представника відповідача судом не визнавалась обов'язковою, і останній, в свою чергу скористався всіма наданими йому ГПК України правами щодо подання заяв по суті справи.
Крім того, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2020 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
26.04.2019 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" за результатами процедури закупівлі «Відкриті торги» UA-2049-03-12-000713-с, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/19-19. Відповідно до умов зазначеного договору, а також додатків до нього, за твердженнями позивача, відповідач був зобов'язаний розпочати надання послуг з постачання електричної енергії, починаючи з травня місяця 2019 року. Разом із тим, як наголошує позивач, відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору та у травні 2019 року позивачу не була поставлена електрична енергія. У зв'язку із виробничою необхідністю отримання електричної енергії в тих об'ємах, які були погоджені сторонами умовами договору № Е/19-19, за для підтримання життєдіяльності об'єкта договору, а також, враховуючи невиконання відповідачем договору в частині непоставки електричної енергії у травні 2019 року, позивач був змушений укласти публічний договір з постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго». На підставі зазначеного публічного договору, ДПЗД «Укрінтеренерго» було надано позивачу послуги з постачання позивачу у травні 2019 року електричної енергії, відповідно до яких позивач спожив 13 720 кВт.год. (вартість 2,66172грн. без ПДВ за 1 кВт.год.- 0,55724 кВт.год. послуги з розподілу електричної енергії без ПДВ), загальною вартістю 34 648,16 грн.
При цьому, вартість 1 кВт.год. за договором №№ Е/19-19, становить 2,10448 грн. за 1 кВт.год. Враховуючи вищенаведене, різницю, яку позивач був вимушений переплатити, у зв'язку із не виконанням відповідачем умов договору, на його думку, має відшкодувати відповідач.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю переплаченої позивачем вартості електричної енергії у сумі 5 424,56 грн.
В свою чергу, представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте судом врахована правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", викладена останнім у відзиві на позовну заву та письмових поясненнях, відповідно до яких, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, обґрунтовуючи це нижченаведеним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" вважає, що жодних порушень договірних зобов'язань відповідачем не допущено, а ситуація, яка зазначена в позовній заяві, відбулась виключно з вини позивача, який, враховуючи особливість чинного законодавства, що регулює постачання електричної енергії, існуючі договірні відносини між ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» з Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» та, у зв'язку із тим, що останній є ліцензованим оператором системи розподілу на території Київської області, сам порушив строки підписання договору та подання необхідного пакету документів постачальнику, і, відповідно, на думку відповідача, сам перешкодив відповідачу надати Державному підприємству «Енергоринок» повідомлення із заявленим обсягом купівлі електричної енергії для позивача на травень 2019 року.
У судовому засіданні 18.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
12.03.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-03-12-000713-c.
Відповідно до зазначеного оголошення була виставлена наступна інформація. Найменування замовника: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН"; Код згідно з ЄДРПОУ замовника: 03328913; Місцезнаходження замовника: 03056, Україна, Київська обл. обл., Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35; Вид предмета закупівлі: Товари; Конкретна назва предмета закупівлі - електрична енергія; Коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності) - ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія; Кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг - 357000 кВт*год.; Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг - Україна, відповідно до документації; Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг електрична енергія - до 31 грудня 2019; Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 772 105,32 UAH; Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 27 березня 2019 17:00; Розмір забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати): відсутній; Дата та час розкриття тендерних пропозицій 28 березня 2019 14:01, після завершення електронного аукціону 17. Дата та час проведення електронного аукціону: 28 березня 2019 13:40.
Як вбачається із інформації, яка міститься на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c, у зазначених торгах було зареєстровано два учасника із відповідними пропозиціями.
Матеріалами справи підтверджується, а також, зазначене не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" визнано переможцем вищенаведених відкритих торгів.
Судом встановлено, що 11.04.2019 позивачем було розміщено, на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, повідомлення про намір укласти договір від № 509-ТК з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", що підтверджується інформацією, наявною в Інформаційно - телекомунікаційній системі «PROZORRO» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c.
26.04.2019 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (далі - постачальник, відповідач) за результатами процедури закупівлі «Відкриті торги» UA-2049-03-12-000713-с, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/19-19.
Відповідно до п. п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об'єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в додатку №1 до цього договору.
Згідно з п. 2.4 договору, договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в додатку №3 до даного договору.
Відповідно до додатку № 3 до договору, заплановані місячні обсяги використання електричної енергії по місяцям на 2019 рік: травень - 30 000 кВт.год., червень - 40 000кВт.год., липень - 45 000 кВт.год., серпень - 45 000 кВт.год., вересень - 40 000 кВт.год., жовтень - 45 000 кВт.год., листопад - 55 000 кВт.год., грудень - 57 00 кВт.год.
Умовами п. п. 3.1 та 4.1 договору визначено, що постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 01.05.2019 р. Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Згідно з п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Інформація щодо обсягу закупівлі активної електричної енергії та оціночної його вартості наведена в додатку №4 до цього договору.
Комерційна пропозиція, яка є додатком №2 до цього договору, містить наступну інформацію:
1) ціну (тариф) електричної енергії та/або спосіб визначення ціни електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), або порядок визначення ціни;
2) спосіб оплати;
3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;
4) визначення способу оплати послуг з розподілу;
5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;
6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;
7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами Договору;
8) термін дії договору або термін постачання та умови пролонгації;
9) дата та підпис споживача.
Після прийняття (підписання) споживачем комерційної пропозиції постачальника внесення змін до неї можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 5.13 договору).
Відповідно до додатку № 2 до договору - комерційної пропозиції, ціна (тариф) електричної енергії у 2019 році за 1 кВт.год., без урахування тарифів на її розподіл становить 2,13 грн. в т. ч. ПДВ 20%.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2019 року. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу(п. 13.1 договору).
Одночасно, 17.10.2019 між сторонами досягнуто згоди щодо розірвання договору з моменту виконання споживачем зобов'язань щодо здійснення остаточного розрахунку за фактично спожиту електричну енергію до 20.11.2019 року, а також що зобов'язання постачальника з постачання електричної енергії споживачу за договором припиняються з 01 листопада 2019 року. Зазначені домовленості закріплені у додатковій угоді від 17.10.2019 про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу (копія міститься у матеріалах справи).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/19-19 від 26.04.2019 та всі додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у постачальника та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про порушення відповідачем умов договору поставки електропостачання, що і призвело до завдання позивачу збитків у вигляді різниці між вартістю електричної енергії, встановленої умовами договору і вартістю електричної енергії, яку позивач був вимушений купити у ДПЗД «Укрінтеренерго» та сплатити за неї грошові кошти, яка в цілому становить 5 424,56 грн.
Щодо наявності права у позивача на стягнення з відповідача збитків, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст. 22 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.
Збитки - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки- наслідком.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення збитків повинно бути доведено наявність протиправної поведінки відповідача, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
З приводу належної доказової обґрунтованості такої складової відшкодування збитків як протиправна поведінка відповідача, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та зазналось раніше, 12.03.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-03-12-000713-c.
Відповідно до зазначеного оголошення була виставлена наступна інформація. Найменування замовника: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН"; Код згідно з ЄДРПОУ замовника: 03328913; Місцезнаходження замовника: 03056, Україна, Київська обл. обл., Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35; Вид предмета закупівлі: Товари; Конкретна назва предмета закупівлі - електрична енергія; Коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності) - ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія; Кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг - 357000 кВт*год.; Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг - Україна, відповідно до документації; Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг електрична енергія - до 31 грудня 2019; Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 772 105,32 UAH; Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 27 березня 2019 17:00; Розмір забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати): відсутній; Дата та час розкриття тендерних пропозицій 28 березня 2019 14:01, після завершення електронного аукціону 17. Дата та час проведення електронного аукціону: 28 березня 2019 13:40.
Як вбачається із інформації, яка міститься на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c, у зазначених торгах було зареєстровано два учасника із відповідними пропозиціями, в тому числі і Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв".
У додатках до поданої відповідачем для участі у торгах тендерної пропозиції: «Умови пропозиції» від 25.03.2019 № 217/0319, «Цінова тендерна пропозиція 1» від 09.04.2019 № 01/0419 та «Цінова тендерна пропозиція» від 11.04.2019 № 25/0419, міститься інформація наступного змісту: «Вивчивши всі вимоги замовники, на виконання зазначеного вище, ми, уповноважені на підписання договору, маємо можливість та погоджуємося виконати вимоги замовника та договору.».
Копії зазначених документів долучені до позовної заяви, а сама інформація наявна в в Інформаційно - телекомунікаційній системі «PROZORRO» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c.
Як підтверджується матеріалами справи, а також, не заперечується сторонами, відповідно до протоколу тендерного комітету № 1058 від 11.04.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" визнано переможцем закупівлі - вищенаведених відкритих торгів.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору) передбачено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Усім іншим учасникам електронною системою закупівель автоматично надсилається повідомлення із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця торгів.
Судом встановлено, що 11.04.2019 позивачем було розміщене, на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, повідомлення про намір укласти договір від № 509-ТК з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", що підтверджується інформацією, наявною в Інформаційно - телекомунікаційній системі «PROZORRO» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору), замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.04.2019 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (далі - постачальник, відповідач) за результатами процедури закупівлі «Відкриті торги» UA-2049-03-12-000713-с, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/19-19 разом із додатками № 1, 2, 3 та 4 до нього.
Судом враховані твердження відповідача, що, хоча договір № Е/19-19 підписано 26.04.2018, проте повний пакет документів, який вимагається законодавством, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" поштою тільки 30.04.2020.
Одночасно, господарський суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем, направлених позивачем 30.04.2019 документів, до матеріалів справи не долучено.
В свою чергу, позивачем зазначено, що жодного листування з відповідачем за період з 26.04.2019 до 30.04.2019, останнім не здійснювалось. Та, в свою чергу, всі необхідні документі для укладання спірного договору, на які посилається відповідач, були розміщені в Інформаційно - телекомунікаційній системі «PROZORRO» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-12-000713-c.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, беручи до уваги дату оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (11.04.2019), а також, строки, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» для укладання договору, а саме: обмеження щодо мінімального та максимального періоду - не менше ніж 10 днів та не більше ніж 20 днів, з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, які є обов'язковими для виконання позивачем; виходячи з представлених до матеріалів справи документів, господарський суд встановив, що договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/19-19 був укладений в межах строку, визначеного Законом України «Про публічні закупівлі» і тому, будь-яких порушень чи навмисних зволікань з боку позивача, господарським судом не встановлено.
Крім того, судом встановлено, що, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, граничною датою, в яку Комунальне підприємство "Київський метрополітен" мало право та обов'язок підписати спірний договір є 01.05.2019.
Щодо заперечень відповідача, висловлених на підтвердження неможливості останнього виконати умови спірного договору і поставити позивачу електричну енергію у травні 2019 року, з посиланням на п. 6.1.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, умови договору № 247000702 від 01.05.2019 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між відповідачем та ПАТ «Київобленерго»; а також договору з ДП «Енергоринок», відповідно до умов яких, відповідач мав право здійснити постачання електричної енергії новому споживачу - позивачу, тільки через 5 робочих днів з моменту зміни електропостачальника, а також, відповідач обмежений строком в який може подати Державному підприємству «Енергоринок» повідомлення із заявленим обсягом купівлі електричної енергії на відповідний розрахунковий період, що становить до 16-00 год. 25 числа місяця, що передує розрахунковому, господарський суд встановив наступне.
Так, відповідно до п. 6.1.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за 5 робочих днів до дати зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку забезпечує повідомлення адміністратора розрахунків щодо необхідності зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо нового та попереднього електропостачальників у порядку, визначеному Правилами.
Також, судом враховано, що відповідно до п. 34 додатку № 5 до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, постачальник зобов'язаний до 16.00 год. 25 числа (включно) М-1 надати ОСР інформацію про замовлене місячне (по годинах) споживання електричної енергії споживачами групи «а» (прогнозний графік: групи «а») на наступний розрахунковій місяць за формою, наведеною в додатку № 1 та загальний об'єм по групі «б» до тимчасового порядку.
Разом із тим, господарський суд відхиляє зазначені заперечення, як належні та допустимі докази відсутності вини відповідача в частині невиконання вимог спірного договору щодо здійснення постачання електричної енергії у травні 2019 року. При цьому, суд виходить із наступного.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановлено судом раніше, спірний договір підписано сторонами 26.04.2019.
Умовами п. п. 3.1 та 4.1 договору визначено, що постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 01.05.2019 р. Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в у обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Відповідно до додатку № 3 до договору, заплановані місячні обсяги використання електричної енергії по місяцям на 2019 рік: травень - 30 000 кВт.год., червень - 40 000кВт.год., липень - 45 000 кВт.год., серпень - 45 000 кВт.год., вересень - 40 000 кВт.год., жовтень - 45 000 кВт.год., листопад - 55 000 кВт.год., грудень - 57 00 кВт.год., що в цілому становить 357 000 кВт*год.
Крім того, відповідно до оголошення, яке було 12.03.2019 розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель про проведення відкритих торгів UA-2019-03-12-000713-c, було зазначено, що кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг становить 357 000 кВт*год.
Наразі, господарський суд наголошує, що розміщенні відповідачем на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель своєї тендерної пропозиції: «Умови пропозиції» від 25.03.2019 № 217/0319, «Цінова тендерна пропозиція 1» від 09.04.2019 № 01/0419 та «Цінова тендерна пропозиція» від 11.04.2019 № 25/0419, в якій містилося твердження відповідача, що останній, вивчивши всі вимоги замовники, на виконання зазначеного вище, уповноважений на підписання договору, має можливість та погоджується виконати вимоги замовника та договору, було добровільне, так само, як і добровільне підписання відповідачем спірного договору саме 26.04.2019.
Отже, господарський суд вважає, що при підписанні спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" було обізнано та мало керуватися п. 6.1.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також, умовами договору з ДП «Енергоринок», оскільки саме на нього покладено обов'язок щодо повідомлення про зміну електропостачальника, а також, щодо повідомлення ДП «Енергоринок» про заявлені обсяги купівлі електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Крім того, в умовах договору, сторони чітко передбачили початок постачання електричної енергії з 01.05.2019, а також об'єм електричної енергії, тим самим, визначивши обов'язок відповідача, як постачальника, в травні 2019 року забезпечити позивача електричною енергією у кількості 30 000 кВт.год.
Разом із тим, відповідачем не було дотримано умови спірного договору та не було виконано обов'язок щодо постачання позивачу у травні 2019 року електричної енергії у кількості 30 000 кВт.год., що і призвело до необхідності позивача укласти з постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» публічний договір постачання електричної енергії.
Виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості тверджень позивача про наявність ознак протиправної поведінки відповідача, що полягала у неналежному виконанні договору № Е/19-19 про постачання електричної енергії споживачу від 26.04.2019, а саме: непостачанні позивачу електричної енергії у травні 2019 року.
Щодо обґрунтувань розміру завданих відповідачем позивачу збитків, господарський суд встановив наступне.
Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимоги до відповідача щодо відшкодування реальних збитків, а саме: різницю переплаченої позивачем вартості електричної енергії, купленої у травні 2019 року у постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», у сумі 5 424,56 грн.
На підтвердження постачання електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» позивачу у травні 2019 року, Комунальним підприємством "Київський метрополітен" долучено до матеріалів справи копії наступних документів: акту № 002801 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 31.05.2019 на суму 43 822,56 грн. з ПДВ; рахунку на оплату № 000003328913/09/О05/06650 від 04.06.2019 на суму 43 822,56 грн. з ПДВ та платіжного доручення № 5618 від 15.07.2019 на суму 43 822,56 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем спожито у травні 2019 року 13 720 кВт.год. на загальну суму 34 648,16 грн. (без врахування тарифу за послугу розподілу електричної енергії). При чому, вартість 1 кВт.год. без ПДВ становить 2,10448 грн.
В той же час, як було встановлено судом раніше, відповідно до додатку № 2 до договору - комерційної пропозиції, ціна (тариф) електричної енергії у 2019 році за 1 кВт.год., без урахування тарифів на її розподіл становить 2,13 грн. в т. ч. ПДВ 20%.
Отже, судом встановлено, що, враховуючи ціну за 1 кВт.год., визначену спірним договором, при належному виконанні відповідачем умов договору в частині постачання позивачу у травні 2019 року електричної енергії у кількості 13 720 кВт.год. Комунальне підприємство "Київський метрополітен" мало би сплатити 29 223,60 грн.
Враховуючи зазначене, господарський суд зазначає, що різниця, яка складається із вартості за електричну енергію, яку позивач був вимушений сплатити і вартістю електричної енергії, яку би він сплатив відповідачу, при здійсненні постачання такого самого об'єму, становить 5 424,56 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Суд зазначає, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлення судом протиправної поведінки відповідача, яка полягає у не постачанні позивачу електричної енергії у травні 2019 року, яка, в свою чергу, призвела до вимушених дій позивача в частині укладання останнім з постачальником «останньої надії» публічного договору та купівлею позивачем у ДПЗД «Укрінтеренерго» електричної енергії, вартість якої за 1кВт.год. більша ніж передбачено умовами спірного договору, тим самим, завдання йому збитків, а також, доведення позивачем розміру завданих збитків, тому суд вважає заявлені позивачем вимоги нормативно обґрунтовані та доказово доведені, у зв'язку із чим судом позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що всі заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, 137; код ЄДРПОУ 36860996) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (місцезнаходження: 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35; код ЄДРПОУ 03328913) 5 424,56 грн. збитків та 2 102,00 грн. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя Л.В. Сокуренко