ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020Справа № 910/1621/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О. розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»
до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»
про зобов'язання виконати умови договору
за участі представників:
від позивача - Черненко В. А. (уповноважений представник);
від відповідача - Сімонов П. А. (уповноважений представник).
У лютому 2020 року ТОВ «НВК «Техімпекс» звернулось до суду з позовом до ДП ДК «Укрспецекспорт» - «Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» про зобов'язання виконати умови договору комісії від 29.08.2017 № 22/63-Д.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідно до вказаного договору комісії відповідач зобов'язався від свого імені в інтересах позивача вчинити правочин з поставки на експорт виробів (товарів військового призначення). Позивачем виконано власні зобов'язання за вказаним договором, зокрема виготовлено 10 одиниць виробів та повідомлено відповідача про готовність до відвантаження та передачі зазначених виробів на комісію відповідачу для подальшого їх постачання покупцю. Згідно умов п.3.1 договору комісії та п.2 Додатку №1 до договору комісії у сторін виникло зобов'язання по поставці виробів покупцю до 21.05.2018.
Проте, відповідачем не виконано покладені на нього пунктом 5.10 Договору комісії зобов'язання щодо вжиття всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України та проведення митного оформлення виробів, що унеможливило передачу виготовлених виробів на комісію та їх подальшу поставку покупцю. Вказав також, що причини отриманих від ДСЕК України відмов у наданні дозволу на експорт продукції носять тимчасовий характер, і нормами чинного законодавства не обмежується кількість запитів на отримання такого дозволу. При цьому вказав, що лише позивачем впродовж 2015-2019 років до Збройних сил України було поставлено 57 одиниць аналогічної продукції, з них 31 у 2018 році, у зв'язку з чим, ймовірно, потреба ЗСУ у вказаній продукції відпала. Також вказав, що зобов'язання сторін за договором які виникли і не виконані під час його дії не припиняються після закінчення строку, на який укладався такий договір.
На підставі викладеного просить зобов'язати відповідача виконати умови Договору комісії №22/63-Д від 29.08.2017, а саме вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України відповідно до п.5.10 Договору комісії, вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента правочин з поставки на експорт виробів за номенклатурою, кількістю, цінами і строками поставки, які зазначаються у Додатку №1 до Договору, самостійно вчинити зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на передачу виробів на умовах поставки відповідно до п.1.2 Договору та зобов'язати відповідача виконати в натурі умови договору комісії з поставки виробів.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перебіг шестимісячного строку виконання зобов'язання з поставки виробів не розпочався, оскільки покупцем не виконано умови щодо 50% загальної вартості товару. Крім того, ним виконано всі власні зобов'язання за вказаним договором комісії та вжито усіх можливих заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю, проте ДСЕК двічі відмовляла у наданні вказаного дозволу на підставі абзацу другого частини 7 ст.16 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», а саме у зв'язку з потребою у забезпеченні національних інтересів чи додержанні міжнародних зобов'язань України. У зв'язку з тим, що видача дозволу на експорт виробів знаходиться поза сферою контролю відповідача і не залежить від волевиявлення відповідача, зобов'язання щодо отримання дозволу є припиненим у зв'язку з неможливістю його виконання. Також вказав, що позивачем не надано відповідачу належних доказів виготовлення та готовності виробів до технічної інспекції та передачу на комісію. Окремо зазначив, що наданий позивачем зовнішньоекономічний контракт на придбання ним складових частин для виготовлення продукції є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, так як позивач не є уповноваженим державою суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який може здійснювати імпорт та експорт озброєння. Також вказав, що зазначений договір вже не підлягає виконанню, оскільки закінчився строк його дії, а контракт з іноземним покупцем на придбання виробів є розірваним.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1011, 1014 Цивільного кодексу встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (стаття 1022 ЦК України).
Судом встановлено, що 29.08.2017 між ДП ДК «Укрспецекспорт» - «Державною госпрозрахунковою зовнішньоторгівельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» (Комісіонер) та ТОВ «НВК «Техімпекс» (Комітент) укладено договір комісії №22/63-Д, за умовами якого Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента , вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента правочин з поставки на експорт виробів, за номенклатурою, кількістю, цінами, і строками поставки, які зазначаються в Додатку №1 до цього Договору, які відповідають вимогам цього договору і складають його невід'ємну частину. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (Покупець) на передачу виробів на умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс - 2010 (пункти 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Комісіонер здійснює митне оформлення Виробів та надає Комітенту оформлену згідно з чинним законодавством митну декларацію.
Згідно пункту 5.10 Договору Комітент доручає Комісіонеру вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю та проведення митного оформлення виробів за рахунок комітента з вказівкою у відповідній графі митної декларації даних про Комітента.
По виконанню доручення Комісіонер надає Комітенту звіт Комісіонера, повний або проміжний за кожний звітний період, в якому відбувалися будь-які фінансові операції за дорученням Комітента.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2018.
Сторонами також підписано Додаток №1 до Договору комісії, яким погоджено специфікацію виробів, визначено їх вартість у розмірі 6210000 дол. США та встановлено, що поставка здійснюється протягом 6 місяців з моменту набуття Договором чинності та отримання 50% передоплати за вироби.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, на виконання Договору комісії, 30.08.2017 між відповідачем (Продавець) та Компанією «EBS Investments corporation» (Покупець) укладено Контракт №22/48-К, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує вироби, кількість і номенклатура яких зазначена в додатку №1 до цього контракту, що становить його невід'ємну частину. Загальна вартість контракту складає 6210000 дол. США. (Пункти 1.1, 4.2 Контракту).
Згідно статті 12 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» суб'єкти господарювання України, державні замовники у сфері оборони, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб'єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Згідно статті 197 Митного кодексу України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.
Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 15 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» дозвіл чи висновок оформляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як разовий, генеральний чи відкритий. Разовий дозвіл чи висновок надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів для проведення переговорів, пов'язаних з укладанням конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення міжнародних передач товарів, або для здійснення конкретних передач товарів згідно із зазначеними договорами (контрактами) і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як протягом одного року.
Оскільки відповідно до положень норм чинного законодавства міжнародна передача виробів, які є предметом Контракту та які є предметами військового призначення, може здійснюватись лише суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю, відповідач листами від 24.10.2017 №27/14-8103 та від 06.03.2018 №27/14-1748 звертався до Державної служби експортного контролю України з проханням надання дозволу на експорт до Республіки Уганда товарів військового призначення згідно з Контрактом № 22/48-К від 30.08.2017.
Державна служба експортного контролю України своїми листами від 13.02.2018 №582/24-18 та від 28.08.2018 №3122/24-18 повідомила, що за результатами опрацювання зазначених звернень відповідача, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відмовлено у наданні зазначеного разового дозволу у зв'язку з існуючою потребою в забезпеченні Збройних Сил України.
Нормами статті 16 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» визначено, що рішення про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за результатами експертизи в галузі експортного контролю.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу, висновку, міжнародного імпортного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, повідомляє заявника та центральний орган виконавчої влади, якщо заявник належить до сфери його управління, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення з його обґрунтуванням.
У наданні дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката відмовляється, дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат скасовується або його дія зупиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, у разі: виникнення потреби в забезпеченні національних інтересів чи додержанні міжнародних зобов'язань України; припинення в установленому законодавством порядку діяльності суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів; визнання в установленому законодавством порядку банкрутом суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів; необхідності проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, додаткової експертизи документів, наданих для отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката; порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів законодавства, у тому числі допущення порушень, передбачених статтею 24 цього Закону; скасування реєстрації суб'єкта господарювання як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже сторони уклали договір комісії, метою якого була реалізація товарів військового призначення за зовнішньоекономічним контрактом. Сторонами вказаний договір комісії виконувався, зокрема відповідачем, на виконання п. 5.10 договору Комісії, надсилались до Державної служби експортного контролю листи від 24.10.2017 №27/14-8130 та від 06.03.2018 №27/14-1748 з проханням надати дозвіл на експорт продукції. Проте, отримавши відмову відповідач, не був позбавлений можливості звернутись повторно за отриманням зазначеного дозволу, оскільки норми чинного законодавства не обмежують кількість таких звернень. Більше того, враховуючи, що причиною відмови у наданні дозволу була наявна потреба у такій продукції у Збройних сил України, відповідач мав можливість, з урахуванням здійснених позивачем поставок аналогічної продукції повторно звернутись за отриманням вказаного дозволу чи надання інформації щодо існуючої потреби у вказаних виробах та можливості експорту виробів.
Крім того, відповідачем після отримання відмов у здійсненні експорту продукції, направлялись позивачу інформаційні листи про відмову у експорті продукції, проте не направлялось повідомлень про припинення зобов'язань за договором у зв'язку з неможливістю їх виконання, чи звітів комісіонера про виконання договору комісії. З огляду на те, що кількість звернень за отриманням дозволу нормами діючого законодавства не обмежується, відсутні підстави вважати припиненими зобов'язання за договором комісії у зв'язку з неможливістю їх виконання.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем неналежним чином виконані покладені на нього умовами пункту 5.10 договору Комісії зобов'язання, а саме не вжито всіх можливих заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку про необхідність ефективного захисту прав позивача, який вправі вимагати від відповідача належного (в тому числі, в повному обсязі) виконання робіт за спірним договором, тоді-як відповідач від такого обов'язку ухиляється (не виконав у погоджений сторонами строк).
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку наявні невизнані та порушені права позивача, як комітента, на своєчасне отримання результатів за укладеним з відповідачем договором комісії, наявні підстави для зобов'язання відповідача виконати п 5.10 договору Комісії в натурі.
В той же час, стосовно закінчення строку дії договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у ст. ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку про те, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Таким чином, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє сторін такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку, який виник під час дії договору.
Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента правочин з поставки на експорт виробів за номенклатурою, кількістю, цінами і строками поставки, які зазначаються у Додатку №1 до Договору, самостійно вчинити зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на передачу виробів на умовах поставки відповідно до п.1.2 Договору та зобов'язати відповідача виконати в натурі умови договору комісії з поставки виробів, як передчасно заявлені оскільки виконання вказаних положень договору Комісії згідно положень Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» можливе лише після отримання дозволу ДСЕК України і задоволення вказаних вимог суперечитиме встановленому законом порядку виконання зовнішньоекономічних контрактів щодо експорту товарів військового призначення.
Заперечення відповідача щодо неможливості виконання договору Комісії у зв'язку відмовою покупця від зовнішньоекономічного контракту судом відхиляються, оскільки суду не надано доказів такої відмови, зокрема листів на адресу відповідача, як сторони контракту про відмову від договору. При цьому наявна в матеріалах справи копія листа від 26.02.2018 не може бути таким доказом, оскільки адресована не відповідачу і відповідачем не було надано на вимогу суду доказів такої відмови від договору, як не надано і оригіналу зазначеного листа для огляду.
Заперечення відповідача щодо не настання строку поставки продукції, не внесення покупцем передплати у розмірі визначеному умовами договорів судом не приймаються до уваги, оскільки не впливають на обов'язок відповідача щодо вжиття заходів на отримання дозволу ДСЕК. Також відхиляються заперечення відповідача щодо неготовності продукції до поставки, у зв'язку з ненаданням суду відповідних доказів, а також доводи щодо нікчемності укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду зазначеної справи і не впливають на її вирішення.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виконати п 5.10 договору Комісії.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; ідентифікаційний код 14281072) виконати умови Договору комісії №22/63-Д від 29.08.2017, а саме вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України відповідно до п. 5. 10 Договору Комісії.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; ідентифікаційний код 14281072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 14; ідентифікаційний код 32499006) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.12.2020
Суддя Я.В. Маринченко