ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2020Справа № 910/9733/20
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
про стягнення 71 931,43 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 71 931,43 грн., з яких 987,73 грн. боргу, 69,14 грн. пені, 11,74 грн. 3% річних, 15,86 грн. інфляційних збитків, 66 651,88 грн. безпідставно набутих коштів, 2 332,82 грн. процентів, 792,17 грн. 3% річних, 1 070,09 грн. інфляційних збитків за договором оренди нерухомого майна № 3 від 08.08.2011.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не відшкодував йому 987,73 грн. боргу за водопостачання та водовідведення протягом 14.07.2018 - 03.08.2018, після припинення договору відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно зберіг у себе грошові кошти у розмірі 6 651,88 грн., не відшкодувавши йому витрати на водопостачання та водовідведення за період 04.08.2018 - 13.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9733/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
03.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем несення ним витрат на водопостачання та водовідведення у розмірі 987,73 грн. протягом 14.07.2018 - 03.08.2018. Також просив відмовити в задоволені 66 651,88 грн. як безпідставно набутих коштів, оскільки заявлені без достатньої правової підстави.
13.08.2020 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти викладених відповідачем у відзиві обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування окремо розташовану будівлю загальною площею 2013 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд 19 А.
Відповідно до п. 1.3 Договору об'єкт оренди передається орендарю для використання з метою організації орендарем магазину роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, виробництва напівфабрикатів продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції, оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, упаковки товарів, організації підприємств громадського харчування, а також під розміщення підсобних, офісних і складських приміщень, здавання в суборенду відповідно до п. 3.4.6.
Договір набуває чинності з 02.07.2017 за умови, що Договір оренди нерухомого майна № 2 від 08.08.2011 не припинив свою дію достроково та діє до 03.08.2018 включно (п. 2.1 Договору).
У відповідності до п. 2.2 Договору строк оренди у відповідності до умов договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди. При цьому:
- акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується сторонами не пізніше 02 липня 2017 року. Обов'язок по підготовці вказаного в даному підпункті Договору Акта покладається на орендаря;
- акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди повинен бути підписаний сторонами не пізніше останнього дня строку дії договору. Обов'язок по підготовці акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди покладається на орендаря.
Згідно з п. 3.3.10 Договору орендар зобов'язаний при припиненні договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у відповідності з умовами договору та відповідно до плану БТІ.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди в останній день дії договору. Передача об'єкту оренди орендодавцю оформлюється актом приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, який складається в двох примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін.
Орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в стані не гіршому за той, в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по Акту приймання-передачі об'єкта оренди, з врахуванням нормального зносу, умов даного Договору, виконаних орендарем в об'єктів оренди поліпшень відповідно до Договору оренди № 1 від 08.08.2011 та положень чинного законодавства України, що стосуються поліпшень об'єкту оренди, а також у відповідності до плану БТІ. У випадку невідповідності об'єкту оренди плану БТІ, орендар зобов'язаний за власний кошт здійснити усі необхідні роботи для приведення об'єкту оренди у відповідності з планом БТІ. Перед поверненням об'єкта оренди, орендар обов'язаний за свій рахунок демонтувати всі зроблені ним поліпшення, які є віддільними без шкоди для об'єкту оренди.
За умовами п. 5.1 Договору з моменту підписання між сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю плату за користування всім об'єктом оренди (орендну плату) в наступному розмірі:
- орендна плата за один календарний місяць цільового використання орендарем об'єкта оренд розраховується за наступною формулою: ОП=ОПбаз+ДП, де ОП - щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренд, в грн., в т.ч. ПДВ: ОПбаз - базовий розмір щомісячної плати за користування об'єктом оренди, з урахуванням індексації дорівнює базовому розміру орендної плати за передостанній місяць строку оренди, по Договору оренди нерухомого майна № 2 від 08.08.2011; ДП - доплата, в грн., в т.ч. ПДВ, яка розраховується, виходячи з суми податку на землю, яка підлягає сплаті орендодавцем у місяці, за який нараховується орендна плата, згідно "Податкового розрахунку земельного податку". Для розрахунку ДП орендодавець зобов'язаний надати копію "Податкового розрахунку земельного податку" за відповідний рік, завірену печаткою орендодавця та підписами посадових осіб: за 2017 рік - протягом 10-ти робочих днів з дати здачі звіту у податкову інспекцію.
Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата нараховується орендарю та сплачується ним з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди. Сторони, після закінчення кожного календарного місяця, в якому надавались послуги оренди об'єкта оренди, складають Акт про надані послуги з оренди об'єкта оренди.
Сторони домовились, що повний календарний місяць починається першого числа календарного місяця та закінчується останнього числа календарного місяця, включно.
Сторони погодили, що базова орендна плата (ОПбаз) індексується кожні дванадцять місяців на офіційний індекс інфляції, що публікується Державним комітетом статистики України та розрахований за попередні дванадцять місяців, від розміру базової орендної плати за останній повний календарний місяць оренди в попередньому періоді (п. 5.4 Договору).
Пунктом 5.9 Договору сторонами узгоджено, що плата за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди входить до складу орендної плати.
Згідно з п. 9.6 Договору якщо орендодавець безпідставно ухиляється від підписання Акт прийому-передачі про повернення об'єкту оренди, передбаченого умовами даного Договору, та за умови належного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, орендар звільняється від сплати будь-яких платежів по даному Договору за весь період з дня виникнення обов'язку орендодавця підписати Акт прийому-передачі про повернення об'єкту оренди до дня фактичного підписання відповідного Акту.
02.07.2017 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19А, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19 "А".
В серпні 2018 року правлінням орендодавця, до компетенції якого віднесені питання вчинення правочинів стосовно об'єктів нерухомості, вартість яких перевищує 1,0 млн дол. США та площа яких перевищує 1 000,00 кв.м., прийнято рішення продовжити здачу будівлі у м. Києві по проспекту Повітрофлотському, 19-А/1 в оренду.
Відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням об'єкта оренди: електропостачання, водопостачання, опалення, експлуатаційні - у повному обсязі. інші витрати входять до складу орендної плати.
02.08.2018 року орендодавець направив орендарю Лист вих. № 21-1/1-156 щодо повідомлення умов укладення договору оренди нерухомого майна на новий строк, в якому повідомив суттєві умови передачі об'єкта оренди у тимчасове платне користування, затверджені правлінням орендодавця та просив у строк до 17.08.2018 або повідомити Орендодавця про надання згоди укласти договір оренди об'єкта оренди на новий строк на умовах, що запропоновані Орендодавцем та викладені у цьому листі, або звільнити та повернути банку об'єкт оренди згідно умов договору оренди за актом приймання - передачі (повернення) об'єкта оренди.
Також в означеному листі орендодавець зазначив, що продовження строку користування об'єктом оренди до 17.08.2018 після закінчення строку договору оренди не є поновленням договору оренди на новий строк, а лише є наданням орендодавцем додаткового часу для розгляду орендарем запропонованих умов укладення договору оренди на новий строк та прийняття рішення щодо укладення договору оренди на умовах, визначених орендодавцем, або повернення йому об'єкта оренди. Лист № 21-1/1-156 був отриманий орендарем 06.08.2018, що підтверджується матеріалами справи.
У листі № 21-1/1-181 від 17.08.2018 позивач зазначив, що станом на 17.08.2018 відповідач не повернув об'єкт оренди та не підготував Акт приймання-передачі (повернення з оренди). Крім того, банк наполягав на негайному поверненні об'єкта оренди за Актом приймання-передачі або підтвердженні укладання договору оренди на новий строк на умовах, запропонованих позивачем. При цьому, до вказаного листа позивачем був доданий проект договору, та безпосередньо в листі вказано, що редакція договору є кінцевою, коригуванню не підлягає, крім коригувань, пов'язаних з нотаріальним посвідченням.
04.09.2018 робочою групою позивача в присутності представників відповідача здійснено обстеження об'єкта оренди та встановлено, що станом на 04.09.2018 об'єкт оренди орендарем не звільнено та орендарем здійснюється фактичне користування майном. За результатами огляду складено Акт обстеження об'єкту нерухомості та фіксації знаходження ТОВ "ЕКО" в об'єкті нерухомості за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 19 А, від 04.09.2018.
Вказані факти встановленні рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/15412/19, яке набрало законної сили.
У силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
Наявними у матеріалах справи договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04006/5-05 від 17.12.1996 укладеного між ДКО "Київводоканал" та позивачем, актом приймання-передачі послуг за серпень 2018 року, розшифровкою рахунків абонента за серпень 2018 року стверджується факт надання ДКО "Київводоканал" до спірного об'єкта у м. Києві по просп. Повітрофлотському, 19 А послуг з водопостачання та водовідведення протягом 14.07.2018 - 03.08.2018 у розмірі 987,73 грн.
Доводи відповідача з приводу недоведеності несення позивачем вказаних витрат на водопостачання та водовідведення є необґрунтованими, з огляду на встановлені вище факти.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № К7881 від 31.08.2018 з відшкодування понесених вищевказаних витрат з водопостачання та водовідведення.
Доказів оплати відповідачем вказаного рахунку у розмірі 987,73 грн. суду не надано.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 987,73 грн. доведений суду належним чином.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 987,73 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення на вказану суму заборгованості з відповідача 3% річних в сумі 11,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15,86 грн. та пені у розмірі 69,14 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати та пені перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 69,14 грн. пені, 11,74 грн. 3% річних, 15,86 грн. інфляційних збитків.
Як зазначає позивач, відповідач починаючи з 04.08.2018 неправомірно володіє та користується належною на праві власності банку будівлею без належних правових підстав, оскільки Договір оренди припинив свою дію 03.08.2018 та сплив строк повернення будівлі, визначений банком, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 6 651,88 грн., не відшкодувавши йому витрати на водопостачання та водовідведення за період 04.08.2018 - 13.11.2019, а також нараховані на них проценти у розмірі 2 332,82 грн., 3% річних у розмірі 792,17 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 070,09 грн.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує (частина 4 статті 319 ЦК України).
Згідно зі ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, така ознака як набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого), в якості підстави для стягнення спірних коштів відсутня.
Крім того, за змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношень і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Заявлений позивачем, на підставі ст. 1212 ЦК України, спосіб захисту не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.
За таких обставин у позові в частині стягнення з відповідача 66 651,88 грн. безпідставно набутих коштів, а також нарахованих на них процентів у розмірі 2 332,82 грн., 3% річних у розмірі 792,17 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 070,09 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, ідентифікаційний код 00039002) 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. боргу, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 11 (одинадцять) грн. 74 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 86 коп. інфляційних збитків, 31 (тридцять одну) грн. 69 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.12.2020
Суддя І.І. Борисенко