ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/14603/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо»
про стягнення 257 113, 76 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 257 113, 76 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
09.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» (далі - позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіппо» (далі - відповідач/покупець) укладено Договір поставки №091019-01/1г(далі - договір), відповідно до умов якого - постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
29.12.2018 сторонами затверджено Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №091019- 01/1 г від 09.10.2019.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно з замовленням покупця, яка є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар згідно з накладними відповідно до Реєстру видаткових накладних на загальну суму 401 598, 22 грн.
У відповідності до п. 4.10. Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) обов'язок Постачальника по поставці Товару Покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі Товару в повному обсязі Покупцю, надання повного та відповідного пакету документів Покупцю на товар та підписання Сторонами відповідної видаткової накладної.
Так, за період з 09.10.2019 по 27.08.2020 Відповідач отримав у власність Товар в асортименті та кількості відповідно до накладних(копії наявні в матеріалах справи), на загальну суму 401 598,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами видаткових накладних.
Порядок розрахунків між Постачальником та Покупцем встановлений п. 5.4. Договору, а саме: «Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений п.5.5. даного Договору, здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 75 (сімдесяти п'яти) календарних днів з дати поставки товару.»
У п. 5.5 договору сторони погодили, що заборгованість Покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язання по договору та складає суму (ліміт заборгованості ) в розмірі" - " грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості має бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії договору після підписання сторонами акту звірки.
Однак, Відповідач взяті на себе за Договором поставки грошові зобов'язання виконав не в повному обсязі.
Прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем за оплату поставленого відповідно Договору товару становить 257 113, 76 грн.
Позивачем було направлено відповідачу Претензією №б/н від 13.08.2019, однак, Відповідач відповіді на претензію не надав, зазначена заборгованість не погашена, внаслідок чого позивач звернувся з позовною заявою.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №09109-01/1г від 09.10.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судом встановлено, що за період з 09.10.2019 по 27.08.2020 позивачем було поставлено на умовах Договору відповідачу товар на загальну суму 401 598, 22 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписні уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток позивача та відповідача (копії долучено позивачем до позовної заяви).
Відповідачем під час розгляду судом справи не було надано заперечень щодо позовної заяви зокрема, відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок розрахунків між Постачальником та Покупцем встановлений п. 5.4. Договору, а саме: «Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений п.5.5. даного Договору, здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 75 (сімдесяти п'яти) календарних днів з дати поставки товару.»
Судом встановлено, що відповідач оплатив поставлений товар лише в сумі 70 000, 00 грн., підтвердженням чого є копії платіжних доручень (копії наявні в матеріалах справи).
Крім того, між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 74 484, 46 грн. відповідно до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» (копії долучені позивачем до позовної заяви).
У ст. 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 401 598, 22 грн., тоді як відповідачем було сплачено за отриманий товар грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн. та зобов'язання відповідача з оплати товару припинилось на суму 74 484, 46 грн. (на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором становить 257 113, 76 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» за Договором поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, так позовні вимоги про стягнення з відповідача у розмірі 257 113, 76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГІППО» (Україна, 01042, місто Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НІЖИНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» (Україна, 02090, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУТЛЕРОВА АКАДЕМІКА, будинок 1; ідентифікаційний код: 35013851) заборгованість у розмірі 257 113 (двісті п'ятдесят сім тисяч сто тринадцять) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 3 856 (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 71 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва