ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2020Справа № 910/11556/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича, м. Київ
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», м. Київ
про визнання правочину недійсним та визнання договору діючим,
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Ковтунець Ю.С.
Фізична особа-підприємець Долгий Юрій Миколайович (далі - ФОП Долгий Ю.М./позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс»/відповідач) про:
- визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 04.08.2020 вих.№053/05-2805, яким повідомлено про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2020;
- визнання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2020 діючим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2020, відповідно відсутні підстави вважати цей договір розірваним.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.08.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 14.09.2020.
01.09.2020 через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
14.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 19.10.2020.
14.09.2020 через відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача, в якому КП «Київтранспарксервіс» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2020 розірвано з 01.04.2020 на підставі листа позивача від 03.03.2020 у відповідності до п. 7.13. цього договору.
19.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.
27.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
30.11.2020 у судове засідання позивач не з'явився. Представник КП «Київтранспарксервіс» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.01.2019 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Долгим Юрієм Миколайовичем (далі - сторона-2) укладено договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01, відповідно до якого сторона-1 передає за плату стороні-2 в експлуатацію 45 (сорок п'ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Дубровицька, 8-12, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - «майданчик для паркування»), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
В п. 3.1. договору передбачено, що майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Згідно п. 3.3. договору майданчик для паркування вважається повернутим стороні-1 з експлуатації через 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати закінчення строку дії або припинення (розірвання) договору.
У відповідності до п. 3.5. договору за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору сторона-1 складає про це акт, який надсилається стороні-2. Виявлені порушення мають бути усунені стороною-2 у десятиденний термін від дати складання акту, про що сторона-2 повинна повідомити сторону-1 до закінчення даного строку.
Пунктами 4.1. та 4.2. договору встановлено, що плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ. Ціна цього договору складається з загальної суми оплат за провадження діяльності за весь період договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.02.2019 і діє до 31.12.2022 (п. 7.1. договору).
В п. 7.13. договору сторони погодили, що сторона-2 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, незалежно від наявності порушення цього договору стороною-1, за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання цього договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Відповідно до п. 7.14. договору після припинення дії або розірвання договору (окрім випадку втрати стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) сторона-2 зобов'язана протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.
17.02.2020 листом №053/05-627 відповідач повідомив позивача про те, що співробітниками КП «Київтранспарксервіс» було здійснено виїзд та обстеження майданчика за адресою: вул. Дубровицька, 8-12 та встановлено, що межі ділянки не відповідають схемі організації дорожнього руху, фактично майданчик для паркування займає площу 2 150 кв.м., що дозволяє розмістити близько 86 машиномісць, що було зафіксовано актом обстеження. Крім того, на підставі п. 5.3. договору нараховано штрафні санкції у розмірім 2 665,00 грн.
Листом від 03.03.2020 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 01.04.2020.
31.07.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати пояснення чому в актах наданих послуг зазначено «за фактичне користування», а не «на підставі договору №ДНП-2019-01/01 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 09.01.2019».
Листом № 053/05-2805 від 04.08.2020 КП «Київтранспарксервіс» повідомило ФОП Долгого Ю.М., що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 розірвано відповідно до листа останнього від 03.03.2020 та відповідно припинив свою дію. Оскільки всупереч умовам договору ФОП Долгий Ю.М. не звільнив майданчик для паркування та продовжує ним користуватися, підприємство приймає від позивача оплату за «фактичне використання паркувального майданчика», а не на підставі договору.
Так, в матеріалах справи містяться акти наданих послуг № 3543 від 30.04.2020, №4471 від 31.05.2020 та № 5415 від 30.06.2020 із зазначенням наданих послуг - фактичне використання паркувального майданчика 3-з.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що не звертався до відповідача з листом про дострокове припинення дії договору, відповідно відсутні підстави вважати цей договір розірваним достроково, а односторонній правочин, оформлений листом відповідача від 04.08.2020 вих. №053/05-2805 підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивач просить суд визнати договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 діючим, оскільки позивач не мав наміру його достроково розривати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019, відповідно до якого відповідач передав за плату позивачу в експлуатацію 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім в порушення договору було збільшено розмір майданчика для паркування, що дозволяє розмістити близько 86 машиномісць, у зв'язку з чим відповідачем в листі №053/05-627 від 17.02.2020 повідомлено про це порушення, а також нараховано штраф, передбачений п. 5.3. договору.
Позивач, не погоджуючись із виявленими порушеннями, направив на адресу відповідача лист від 03.03.2020 про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 з 01.04.2020.
Так, в п. 7.13. договору сторони погодили, що сторона-2 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, незалежно від наявності порушення цього договору стороною-1, за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання цього договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
З наведеного вбачається, що сторони в договорі погодили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема і з ініціативи позивача, при умові направлення повідомлення про таке розірвання.
Отже, позивач листом від 03.03.2020 повідомив відповідача про розірвання договору №ДНП-2019-01/01 з 01.04.2020, відповідно договір припинив свою дію з цієї дати.
Відповідач, в свою чергу, прийняв пропозицію позивача, що підтверджується листом №053/05-2805 від 04.08.2020.
Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ФОП Довгого Ю.М. про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом КП «Киїтранспарксервіс» №053/05-2805 від 04.08.2020, яким, на думку позивача, було розірвано договір № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019, оскільки цей договір розірвано на підставі п. 7.13. договору шляхом направлення позивачем листа від 03.03.2020 про розірвання цього договору з 01.04.2020.
Водночас, суд зазначає, що листом № 053/05-2805 від 04.08.2020 відповідач у відповідь на звернення позивача, лише повідомив останнього про те, що договір № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 було розірвано з 01.04.2020 на підставі листа ФОП Довгого Ю.М. від 03.03.2020.
Разом з тим, оскільки договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 розірвано з ініціативи позивача, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання цього договору діючим.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 07.12.2020.
Суддя В.В. Бондарчук