ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/10903/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»
про виправлення описку у судовому рішенні
у справі № 910/10903/20:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»
до Міністерства фінансів України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Запорізька митниця ДФС
про стягнення 66 364,62 грн
Суддя Удалова О.Г.
без виклику представників учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10903/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - ТОВ «Технохімреагент», позивач) до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України та Запорізька митниця ДФС, про стягнення 66 364,62 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що положення Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643) не узгоджуються з приписами ст. 43 Податкового кодексу України, адже за наявності у товариства податкового боргу Податковий кодекс України обмежує повернення грошових коштів такому товариству лише шляхом перерахування їх на поточний рахунок у банківській установі або шляхом видачі готівкових коштів. При цьому, на переконання позивача, податковий борг не є підставою для відмови товариству у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів. З огляду на викладене, позивач вважав, що затверджений Міністерством Порядок містить вказівку для державних службовців, яка суперечить вимогам Податкового кодексу України, адже Порядок не передбачає будь-яких альтернативних дій, окрім відмови, на випадок, коли заявник просить здійснити повернення грошових коштів не на поточний рахунок в установі банку або готівковими коштами.
Застосування таких положень Порядку має наслідком те, що позивач позбавлений можливості повернути здійснену ним переплату митних платежів за ВМД № 112050000/2013/017476 від 05.07.2013 та за ВМД № 112050000/2012/019485 від 31.08.2012 в загальному розмірі 11 060,77 грн.
У зв'язку з цим позивач звернувся до Міністерства фінансів України з листом № 908/1148/18 від 09.10.2018, в якому пропонував скасувати зазначений Порядок. Міністерство направило вказаний лист позивача до Державної фіскальної служби України, оскільки консультації з питань практичного застосування окремих норм митного законодавства України надаються органами доходів і зборів, про що повідомило позивача.
Таким чином, позивач вважав, що його звернення не було розглянуто по суті, натомість вказане звернення було передано до органів ДФС для надання консультації, отримання якої не було метою звернення позивача. Такими діями Міністерства, на переконання позивача, йому були завдані збитки - майнова та моральна шкода.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 66 364,62 грн, з яких: 11 060,77 грн - матеріальна шкода (сума надмірно сплачених позивачем митні платежів), 55 303,85 грн - немайнова шкода, завдана позивачу відсутністю у державі «належного урядування».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 по справі № 910/10903/20 у задоволенні вищевказаного позову відмовлено у повному обсязі.
03.12.2020 до суду надійшла подана позивачем заява про виправлення описки в судовому рішенні.
В обґрунтування поданої ним заяви позивач вказав, що у вищевказаному рішенні судом зазначено: «Повернення ж спірних грошових коштів (майнової шкоди у розмірі 11 060,77 грн), як збитків, на підставі рішення суду по суті призведе до повернення позивачу вказаних коштів в обхід встановленого законодавством порядку без встановлення обставин щодо дотримання або недотримання позивачем обов'язкових умов, необхідних для здійснення повернення таких коштів». Однак, позивач вказує у поданій ним заяві, що повернення грошових коштів, у тому числі повернення їх як збитків, не було предметом позову. Позивач вважав, що суд або допустив описку під час виготовлення повного тексту рішення або вийшов за межі позовних вимог і розглядав позовну вимогу, що не була заявлена позивачем.
Враховуючи викладене, позивач просив виправити описку в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2020, зазначивши, яким чином суд вдався до розгляду вимоги, яка, на переконання позивача, не була ним заявлена.
Розглянувши подану позивачем заяву про виправлення описку у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 по справі № 910/10903/20, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 по справі № 521/1074/17, описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Суд зауважив, що не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
У поданій позивачем позовній заяві вказано наступне: «Предмет позову: на підставі ст. 56 Конституції України просимо відшкодувати за рахунок держави матеріальну шкоду в розмірі 11 060,77 грн, завдану діями органів державної влади (встановлення не передбаченої законом норми, яка унеможливлює повернення протиправно стягнутих коштів), та 55 303,85 грн немайнової шкоди, завданої відсутністю у державі «належного урядування» (арк. 5 позовної заяви).
Таким чином, позивачем були заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11 060,77 грн, а також немайнової шкоди в розмірі 55 303,85 грн.
При цьому, суд зазначає, що представник позивача не з'явився у жодне з призначених судом судових засідань, які були проведені 03.09.2020, 22.09.2020, 06.10.2020 та 20.10.2020, та не заявив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, не зважаючи на те, що таке право було роз'яснено позивачу ухвалами суду від 06.08.2020, 03.09.2020, 22.09.2020 та 06.10.2020. Таким чином, попри надану позивачу можливість взяти участь у розгляді справи та зазначити про іншу правову природу заявлених до стягнення грошових коштів, позивач своїми процесуальними правами не скористався.
Крім того, ухвалою суду від 22.09.2020 позивачу запропоновано викласти прохальну частину позову (з огляду на її відсутність у позовній заяві, поданій в електронній формі). Однак, позивач наведену вимогу ухвали суду не виконав, не повідомивши про причини.
Збитками є грошове вираження майнової шкоди (з таким висновком погодився Верховний Суд України у постанові від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, у тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Враховуючи викладене, твердження позивача про те, що ним не були заявлені вимоги про стягнення збитків, спростовуються.
Суд зазначає, що помилкове визначення (розуміння) позивачем правової природи грошових коштів, про стягнення яких ним заявлений позов, не свідчить про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог під час вирішення господарського спору по справі № 910/10903/20 або допустив описку під час виготовлення повного тексту рішення.
Крім того, безпідставними є твердження позивача про те, що ним не були заявлені вимоги про стягнення грошових коштів, адже збитки повинні бути виражені у грошовому еквіваленті, тобто у грошових коштах у визначеному позивачем розмірі, які він просить стягнути з відповідача як особи, яка завдала йому таких збитків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виправлення описки в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 по справі № 910/10903/20.
Порядок оскарження вказаного вище рішення суду наведений у його резолютивній частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» про виправлення описку у Рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 по справі № 910/10903/20 повністю.
Ухвала набирає законної сили 07.12.2020 та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Г. Удалова