ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2020Справа № 910/13913/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 13, кв. 39)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроефект Плюс" (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4 А)
про стягнення 2 790 633,40 грн.
За участю представників:
від позивача: Глова Н.Ю.
від відповідачаЗаброва М.Л.
У судовому засіданні 02.12.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроефект Плюс" про стягнення 2 790 633,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки комбікормової продукції №КХ 2020/04 щодо вчасності та повноти оплати за поставлений товар, у останнього виникла заборгованість у розмірі 2 790 633,40 грн, з яких: 2 144 644,64 грн - основна сума заборгованості, 377 021,14 грн - пеня, 259 288,55 грн - 10% штрафу та 9 679,07 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 суд відкрив провадження у справі №910/13913/20, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 21.10.2020.
05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу та знаходяться у останнього або у інших осіб в межах суми стягнення за поданим до суду позовом, тобто на суму 2 790 633,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про забезпечення позову було відмовлено.
У судовому засіданні 21.10.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.11.2020.
У судовому засіданні 04.11.2020, за участю представника позивача, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.11.2020.
17.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 18.11.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти судове засідання на 02.12.2020.
01.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або інший строк, визначений судом.
Згідно з п. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У судовому засіданні 02.12.2020, з огляду на поданням відповідачем відзиву та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи після спливу встановленого строку та закриття підготовчого провадження, суд на місці ухвалив залишити останні без розгляду.
Суд заслухав у судовому засіданні 02.12.2020 представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, та представника відповідача, який проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
30 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроефект Плюс» (надалі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Константа Холдинг» (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки комбікормової продукції № КХ 2020/04 (далі - договір).
Предметом даного договору є поставка комбікормової продукції, найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначені специфікаціями до даного договору та/або товарно-супровідними документами (рахунку, видатковій накладній) на кожну окрему партію товару (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку Товару та передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.
Відповідно до п. 5.2 договору загальна сума даного договору визначається сумою всіх видаткових накладних та специфікацій. Згідно яких здійснювались відвантаження товару, за період дії даного договору.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що покупець здійснює 100% попередню оплату за товар на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж за один банківський день до моменту відвантаження товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно рахунку, якщо інше не передбачено в специфікаціях.
Так, сторони погодили та уклали Специфікації № № 1, 2, 3, 4, 5 до договору, пунктом 4 яких було передбачено наступні умови оплати: Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% вартості кожної партії Товару не пізніше ніж за один банківський день до дати поставки кожної партії Товару шляхом перерахування грошових коштів напоточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості партії Товару Покупець зобов'язаний здійснити протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки кожної партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, при цьому товарний кредит не може перевищувати суму у розмірі 1 100 000,00 грн. Оплата товару, що перевищує зазначений в даній Специфікації об'єм оплачується Покупцем на умовах 100% попередньої оплати не пізніше ніж за один банківський день до дати поставки.
Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
На виконання умов договору в період з 05.05.2020 по 05.08.2020 позивачем було поставлено, а відповідачем згідно довіреностей прийнято товар на загальну суму 6 596 285,64 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: (№ 35 від 05.05.20, № 49 від 06.05.20, № 81 від 09.05.20, № 169 від 17.05.20, № 357 від 05.06.20, № 420 від 08.06.20, № 421 від 09.06.20, №431 від 10.06.20, №440 від 10.06.20, №452 від 11.06.20, №498 від 01.07.20, № 555 від 08.07.20, №617 від 15.07.20, №619 від 16.07.20, № 687 від 24.07.20, № 700 від 25.07.20, №713 від 26.07.20, №718 від 28.07.20, № 741 від 30.07.20, № 745 від 30.07.20, №757 від 31.07.20, №758 від 31.07.20, №770 від 01.08.20, № 779 від 02.08.20, № 782 від 03.08.20, № 801 від 04.08.20, № 803 від 05.08.20) та видатковими накладними: (ТД-0000034 від 05.05.20, ТД-0000046 від 06.05.20, ТД-0000083 від 09.05.20, ТД-0000177 від 17.05.20, ТД-0000400 від 05.06.20, ТД-0000465 від 08.06.20, ТД-0000470 від 09.06.20, ТД-0000480 від 10.06.20, ТД-0000495 від 10.06.20, ТД-0000507 від 11.06.20, ТД-0000568 від 01.07.20, ТД-0000630 від 08.07.20, ТД-0000701 від 15.07.20, ТД-0000703 від 16.07.20, ТД-0000776 від 24.07.20, ТД-0000789 від 25.07.20, ТД-0000802 від 26.07.20, ТД-0000809 від 28.07.20, ТД-0000833 від 30.07.20, ТД-0000837 від 30.07.20, ТД-0000850 від 31.07.20, ТД-0000851 від 31.07.20, ТД-0000863 від 01.08.20, ТД-0000872 від 02.08.20, ТД-0000875 від 03.08.20, ТД-0000898 від 04.08.20, ТД-0000900 від 05.08.20).
Натомість, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором виконав частково, оплативши поставлений товар на загальну суму 4 451 641,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 2515 від 16.06.2020, № 2637 від 14.07.2020, № 2644 від 15.07.2020, № 2662 від 22.07.2020, № 2670 від 24.07.2020, № 2671 від 27.07.2020, № 2675 від 29.07.2020, № 2679 від 30.07.2020, № 2688 від 31.07.2020, № 2691 від 31.07.2020, № 2693 від 31.07.2020, № 2695 від 03.08.2020, № 2699 від 04.08.2020, № 2700 від 05.08.2020.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу вих. №13/07 від 13.07.2020, у якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість за договором поставки № КХ 2020/04 від 30.04.2020.
У відповідь на вищевказану вимогу відповідач повідомив (лист вих.. №17/07 від 17.07.2020), що визнає та підтверджує наявність у нього кредиторської заборгованості за договором поставки, а також зобов'язується погасити існуючий борг.
Оскільки станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач не задовольнив в повному обсязі вимоги позивача, а саме не здійснив повного розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з останнього 2 144 644,64 грн - основного боргу, 377 021,14 грн - пені, 259 288,55 грн - штрафу та 9 679,07 грн - 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № КХ 2020/04 від 30.04.2020, останнім було надано товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, які свідчить про факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 6 596 285,64 грн.
Вищевказані накладні були підписані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості поставленої продукції.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно платіжних доручень: № 2515 від 16.06.2020, № 2637 від 14.07.2020, № 2644 від 15.07.2020, № 2662 від 22.07.2020, № 2670 від 24.07.2020, № 2671 від 27.07.2020, № 2675 від 29.07.2020, № 2679 від 30.07.2020, № 2688 від 31.07.2020, № 2691 від 31.07.2020, № 2693 від 31.07.2020, № 2695 від 03.08.2020, № 2699 від 04.08.2020, № 2700 від 05.08.2020 було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 4 451 641,00 грн. Інша частина поставленого позивачем товару, станом на момент розгляду спору по суті, залишена відповідачем без оплати.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наявного у матеріалах справи акта звірки вбачається, що станом на 31.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроефект Плюс" було визнано існуючу перед позивачем заборгованість за договором поставки комбікормової продукції № КХ 2020/04 від 30.04.2020 на суму 2 144 644,64 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 144 644,64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 679,07 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 9 679,07 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення 10% штрафу у розмірі 259 288,55 грн та пені у розмірі 377 021,14 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У пункті 6.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати. В разі прострочення оплати за поставлений товар на 10 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмір 10% від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 259 288,55 грн суд встановив, що останній відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору, а відтак, позовні вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.
Здійснивши перерахунок пені, що обрахована позивачем за загальний період з 14.05.2020 року по 17.08.2020 року, суд встановив, що її розмір становить суму меншу, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 45 505,08 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроефект Плюс" (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4 А, ідентифікаційний код 40094650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 13, кв. 39, ідентифікаційний код 43533211) заборгованість у розмірі 2 144 644 (два мільйони сто сорок чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн 64 коп., пеню у розмірі 45 505 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн 08 коп., 10% штрафу у розмірі 259 288 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 9 679 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 36 886 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 76 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.12.2020
Суддя Л. Г. Пукшин