ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2020Справа № 910/15501/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Преміум»
про стягнення 33 592,86 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіпартс Україна» (надалі - ТОВ «Профіпартс Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Преміум» (надалі - ТОВ «Бізнес Преміум») про стягнення 33 592,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого на підставі договору поставки №ПУ-КА-201017-01 від 20.10.2017 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 796,14 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 781,70 грн., штрафу у розмірі 10 398,07 грн., 3% річних у розмірі 346,62 грн. та інфляційних у розмірі 270,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Зазначена ухвала вручено відповідачу 22.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476061322, проте відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
20.10.2017 між ТОВ «Профіпартс Україна» (постачальник) та ТОВ «Бізнес Преміум» (покупець) було укладено договір поставки №ПУ-КА-201017-01 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в видаткових накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Згідно з п. 5.1.2 Договору якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає сім (7) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
На виконання умов Договору, згідно накладних №9334 від 17.02.2020, №9433 від 18.02.2020 та №9678 від 18.02.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20 796,14 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 20 796,14 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (накладні №9334 від 17.02.2020, №9433 від 18.02.2020 та №9678 від 18.02.2020) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 20 796,14 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1.2 Договору, у відповідача наявне грошове зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару у розмірі 20 796,14 грн., а строк виконання такого зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 20 796,14 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Профіпартс Україна» про стягнення з ТОВ «Бізнес Преміум» заборгованості у розмірі 20 796,14 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 781,70 грн., штрафу у розмірі 10 398,07 грн., 3% річних у розмірі 346,62 грн. та інфляційних у розмірі 270,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 25.02.2020 по 15.09.2020.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Відповідно до п. 10.2 Договору при простроченні оплати товару покупець, за письмовою вимогою постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.
Згідно з п. 10.5 Договору при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.2 суму боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару штрафу та пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідачем допущено прострочення виконання господарського зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся з вимогою про стягнення пені та штрафу.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 781,70 грн., штраф у розмірі 10 398,07 грн., 3% річних у розмірі 346,62 грн. та інфляційні у розмірі 270,33 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Бізнес Преміум» на користь ТОВ «Профіпартс Україна» заборгованості у розмірі 20 796,14 грн., пені у розмірі 1 781,70 грн., штрафу у розмірі 10 398,07 грн., 3% річних у розмірі 346,62 грн. та інфляційних у розмірі 270,33 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс Україна» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Преміум» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, будинок 3-А; ідентифікаційний код 38809732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс Україна» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, будинок 1; ідентифікаційний код 40458289) заборгованість у розмірі 20 796 (двадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 14 коп., пеню у розмірі 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 70 коп., штраф у розмірі 10 398 (десять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий