2-2036/2010
4-с/239/2/2020
03 грудня 2020 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Пригоди О.В., заявника ОСОБА_1 , представника виконачої служби Пиріг В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.09.2018 року про накладення штрафу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Новогродівського міського суду Донецької області зі скаргою про скасування постанови державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.09.2018 року про накладення на нього штрафу. Скарга мотивована тим, що питання сплати аліментів вирішено ним в добровільному порядку зі стягувачем ОСОБА_2 , тому постанова винесена незаконно.
Представник Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав відзив, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про накладення штрафу на ОСОБА_1 , після повернення виконавчого листа, в подальшому не підлягає виконанню.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Представник виконавчої служби Пиріг В.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.
Постановою державного виконавця від 12.08.2011 р. відкрито виконавче провадження ВП №28167365 з виконання виконавчого листа №2-2036, виданого Новогродівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.05.2010 року і до повноліття дітей.
У зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, постановою державного виконавця від 17.09.2018 на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у сумі 94207,28 грн.
Постановою державного виконавця від 18.10.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №2-2036, виданий Новогродівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.05.2010 року і до повноліття дітей, повернуто стягувачу.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 березня 2020 року, справа №682/3112/18.
Враховуючи вищевикладене скарга ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.09.2018 року про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, заявнику слід роз'яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства, який визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 255, 260, 261 ЦПК України, суд
ухвалив:
закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.09.2018 року про накладення штрафу, роз'яснивши ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В.Любчик