Справа № 640/20587/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
04 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду), в якому просить:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину: перерахування грошових коштів в межах Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 195 460,00 грн з призначенням платежу «Надання позики згідно договору позики (поворотної фін. допомоги) №ФП-16/09-2014-11 від 16.09.2014»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити до переліку рахунків Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію про ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 , укладеного з Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» 17 вересня 2014 року та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» щодо формування повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в частині не включення до нього ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 від 17 вересня 2014 року в межах гарантованої суми відшкодування; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 від 17 вересня 2014 року в межах гарантованої суми відшкодування.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, не вірно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення.
Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з 21 лютого 2020 року здійснюються Фондом безпосередньо, проте виведення ПАТ «Камбіо» з ринку відбувалося Уповноваженою особою Фонду, якій делеговано частину повноважень. При цьому Загальний реєстр не складається та не затверджується Уповноваженою особою Фонду, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування. Такі дії здійснюються виконавчою дирекцією Фонду, а повноваження щодо формування Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу Фонду.
Окрім того, апелянт зазначає, що на грошові кошти, які належать позивачу та розміщені на рахунку в ПАТ «Камбіо», накладено арешт слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва Мартиновим Є.О. відповідно до ухвали суду від 21 грудня 2016 року. При цьому кошти, арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
З огляду на наведене, Фонд гарантування вкладів вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу коштів.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнано підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновлено апелянту пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою, встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» укладено Договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого Банк відкрив клієнту поточний рахунок та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування згідно Статуту Банку, нормативно-правових актів НБУ та інших актів законодавства України (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до підпунктів 5.1.1. та 5.1.2. пункту 5.1. Договору Банк зобов'язався здійснювати обслуговування клієнта при наявності належним чином оформлених розрахункових документів, поданих до Банку та виконувати безготівкові розрахункові операції по документах, прийнятих від клієнта в цей самий день, при умові відсутності зауважень до поданих документів.
Згідно виписки з особового рахунку за 17 вересня 2014 року, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 195 460,00 грн з призначенням платежу: «надання позики, згідно договору позики (поворотної фінансової допомоги) №ФП-16/09-20147-11 від 16 вересня 2014 року», що також підтверджується копією меморіального ордеру №1696 від 17 вересня 2014 року.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року №782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 грудня 2014 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», згідно з яким з 05 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» -провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено строком на три місяці з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року.
На офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 грудня 2014 року опубліковано оголошення про те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 160 з 25 грудня 2014 року відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 161 з 25 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.
Окрім того, 24 лютого 2016 року на офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22 лютого 2016 року № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01 березня 2018 року включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Додусенка Володимира Івановича на два роки до 01 березня 2018 року включно.
На офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 лютого 2018 року опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 01 лютого 2018 року № 304 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Додусенка Володимира Івановича строком на один рік з 02 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.
На підставі частини шостої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 14 лютого 2019 року №350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северину Юрію Петровичу строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.
Як зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на день розгляду даної адміністративної справи до реєстру не внесені відомості щодо припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» що дає підстави для розгляду справи саме до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо».
При цьому посилання апелянта на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб самостійно здійснює повноваження, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 21 лютого 2020 року не впливають на висновки суду першої інстанції, викладені вище та не змінюють фактичних обставин у справі.
Згідно наданої суду копії виписки з протоколу Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 06 червня 2018 року, в ході додаткової перевірки виявлені факти безготівкового перерахування 17 вересня 2014 року грошових коштів у розмірі 195 460,00 грн з банківського рахунку, відкритого на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестабудшлях» на рахунок ОСОБА_1 17 вересня 2014 року з призначенням платежу «надання позики, згідно договору позики (поворотної фінансової допомоги) №ФП-16/09-20147-11 від 16 вересня 2014 року».
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачу у червні 2018 року направлено повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності №22/1170, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено про затвердження Акту від 06 червня 2018 року Комісії з додаткової перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню виконавчої дирекції Фонду №111/17 від 13 липня 2017 року, яким визнано нікчемним правочин, вчинений 17 вересня 2014 року щодо перерахування грошових коштів в межах Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» № НОМЕР_2 на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 195 460,00 грн з призначенням платежу «надання позики, згідно договору позики (поворотної фінансової допомоги) №ФП-16/09-20147-11 від 16 вересня 2014 року» відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судового рішення щодо визнання правочину за участю позивача як сторони, або окремих його частин недійсними відповідачем суду не надано. Саме рішення відповідача про визнання договору нікчемним зумовили настання юридичного факту для позивача у вигляді не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а переказ грошових коштів з рахунку ТОВ «Вестабудшлях» на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо», здійснено до запровадження тимчасової адміністрації у банку, тобто до 04 грудня 2014 року.
З урахуванням таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, не подання інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо формування повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині не включення до нього ОСОБА_1 , залишивши, при цьому, без задоволення позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача в частині визнання нікчемним правочину, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відновить в належній мірі її порушених прав.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: позивача, за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку, оскільки чинним законодавством не передбачено повноважень Уповноваженої особи Фонду на включення до переліку рахунків але, з урахуванням положень чинного законодавства України та встановлених судом обставин у справі та вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язав відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.
Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (надалі Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону №4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).
Закон №4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року№3-рп/2003).
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту порушеного права слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Положення пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Отже, на думку колегії суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача може бути захищене шляхом зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 від 17 вересня 2014 року в межах гарантованої суми відшкодування.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко