Справа № 826/26700/15 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 5 749,97 доларів США.
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську Олену Степанівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 4 438,56 доларів США (еквівалентно 96 860,92 грн по курсу 21,822599 станом на 17 вересня 2015 року).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, визнано встановленими недоведені обставини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення.
Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, а саме: частини четвертої статті 78 та частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, не враховано обставини, які вже встановлені рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2019 року у справі №334/8707/16-ц. Судом не взято до уваги, що зазначеним судовим рішенням встановлено бездіяльність Банку щодо невиконання у встановлені строки заяви вкладника ОСОБА_2 про розпорядження власними коштами, не виплачено та не зараховано на поточний рахунок належних позивачці валютних цінностей в сумі 5 750 доларів США.
Окрім того, апелянт вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зазначаючи, що насправді ОСОБА_1 була вкладником Банку станом на 17 вересня 2015 року, проте внаслідок протиправної бездіяльності на її рахунок не були зараховані кошти у сумі 6000 доларів США.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Від уповноваженого представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Галдецької Ю.В. 13 листопада 2020 року надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення враховано усі суттєві обставини справи, а окрім того повідомлено, що користуючись правом на апеляційне оскарження, Банком подано апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2019 року у справі №334/8707/16-ц, за результатами розгляду якої постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2020 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності, визнання права власності на грошові кошти відмовлено повністю. Отже, посилання позивача на наявність такого, що набрало законної сили судового рішення, яким встановлені певні обставини, які не враховані Окружним адміністративним судом міста Києва, не відповідають дійсним обставинам, оскільки таке рішення скасовано в судовому порядку судом апеляційної інстанції. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відповідач просить відмовити.
Від третьої особи у справі - ОСОБА_2 24 листопада 2020 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позицію апелянта підтримано, викладено аналогічні аргументи та доводи.
Від представника позивача Волнової Ю.М. 24 листопада 2020 року надійшло клопотання про участь позивача та її представника в судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке відповідно до ухвали колегії суддів від 25 листопада 2020 року задоволено шляхом забезпечення відеоконференції, призначеної на 02 грудня 2020 року о 14:15, проведення якої доручено Запорізькому окружному адміністративному суду.
В судове засідання суду апеляційної інстанції 02 грудня 2020 року з'явилася третя особа у справі - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), інші учасники процесу до суду не з'явилися.
Від представника позивача Волнової Ю.М. та від ОСОБА_2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою позивача.
Водночас, протокольною ухвалою суду колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта та її представника, які належним чином повідомлені про розгляд справи, доказів поважності причин не прибуття в судове засідання не надали, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, 13 жовтня 2014 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір №313731/29500/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік».
Надалі, 13 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування валютних цінностей за умовами якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваній, а обдаровувана приймає як дарунок грошові кошти в сумі 6 000 доларів США, що еквівалентно 129 300 грн, за офіційним курсом НБУ на день посвідчення цього договору. Вказані грошові кошти розміщені на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
ОСОБА_2 16 березня 2015 року звернулася до відповідача із заявою та просила виплатити грошові кошти у повному обсязі, згідно договору дарування. Водночас, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.
Станом на час введення в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації (17 вересня 2015) року на рахунках ОСОБА_1 обліковувались наступні кошти:
- за договором 313731/32854/00-15 від 25 серпня 2015 року, номер рахунку НОМЕР_2 , сума - 7,42 грн, валюта вкладів - 840;
- за договором 313731/32854/00-15 від 25 серпня 2015 року, номер рахунка НОМЕР_3 , сума - 5 456,30 грн, валюта вкладів - 840.
Розміщені за умовами договору банківського вкладу від 13 жовтня 2014 року №313731/29500/5-14 грошові кошти в сумі 6 000,00 доларів США 17 серпня 2015 року перераховані на рахунок на вимогу №2620.0.009228.031 у зв'язку із закінченням строку розміщення банківського вкладу.
Протягом серпня-вересня 2015 року з вказаного рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_2 через касу Банку отримані 250,00 доларів. Інша частина коштів вказаного банківського вкладу в сумі 5 300,00 доларів США перерахована ОСОБА_2 на інший рахунок банківського вкладу № НОМЕР_5 за умовами депозитного договору від 25 серпня 2015 року №313731/32905/07-15, а 06 листопада 2015 року вказана сума отримана ОСОБА_2 в порядку виплати суми гарантованого Фондом відшкодування. Залишок коштів банківського вкладу на рахунку на вимогу №2620.0.009228 в розмірі 450,00 доларів США отриманий ОСОБА_2 06 листопада 2015 року в рахунок виплати суми гарантованого Фондом відшкодування.
Відповідно до положень статті 26 Закону №4452-VI частину коштів в розмірі 200 000,00 грн. отримано ОСОБА_2 05 листопада 2015 року через банк-агент AT «Південний». Решту суми - 96 860,92 грн. акцептовано до четвертої черги реєстру кредиторів AT «Банк «Фінанси та Кредит» згідно кредиторської вимоги ОСОБА_2 від 26 січня 2016 року №20312 (довідка від 13 листопада 2019 року №083-1-1-5420/19).
З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 не відступала свого права на отримання гарантованої суми відшкодування, а скористалася таким правом самостійно.
Окрім того суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо її грошових зобов'язань, позивач стає кредитором цього банку. Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі дарування, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов'язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
Договір дарування не є підставою для автоматичного віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та позивачем з подальшим переведенням на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд в постанові від 05 березня 2019 року у справі №826/19563/15 адміністративне провадження №К/9901/6249/18,
Матеріалами справи підтверджується, що позивач дійсно має відкриті поточні рахунки в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», однак подальшого переведення на відкритий рахунок грошових коштів згідно договору на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних так і не відбулось.
В силу приписів статті 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного виникає з моменту прийняття дарунку. Оскільки позивач не має розрахункового рахунку у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на якому б обліковувались кошти, отримані в дар від ОСОБА_2 , позивач не є вкладником у розумінні приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим її правомірно не включено до реєстру вкладників.
Позивач при цьому не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону №4452-VI. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не може вважатися вкладником в розумінні вимог закону, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань апелянта на процесуальні порушення судом першої інстанції колегія суддів зазначає таке.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховані положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В обґрунтування наведеного апелянт посилається на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2019 року у справі №334/8707/16-ц, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності, визнання права власності на грошові кошти, визнано протиправною бездіяльність АТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невиплати та не зарахування на її поточний рахунок, отриманих згідно договору дарування від 13 березня 2015 року від ОСОБА_2 валютних цінностей в сумі 5 750,00 доларів США в період до 18 вересня 2015 року, визнано право власності за ОСОБА_1 на грошові кошти в сумі 4 438,56 доларів США, що еквівалентно 96 860,92 грн. по курсу НБУ 21,822599 станом на 17 вересня 2015 року як вкладника АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Апелянт зазначає, що зазначене рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2019 року у справі №334/8707/16-ц набрало законної сили.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2020 року скасовано рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2019 року у справі №334/8707/16-ц, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Таким чином, судове рішення, на яке посилається апелянт, законної сили не набрало, тому посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко