Справа № 640/6692/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
03 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання судового рішення задоволено повністю.
Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - ОСОБА_1 штраф у розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень за невиконання рішення суду у період виконання обов'язків керівника управління.
Штраф стягнути: 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5); 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. на користь позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання рішення суду до 15.02.2020 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви позивача про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року на п'ятнадцять днів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з квітня 2017 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ідентифікаційний код 42098368) відновити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії, призначеної за віком та виплатити заборгованість, що виникла з 01 квітня 2017 року, з урахуванням компенсації втрати частини доходів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суми пенсійних виплат за один місяць.
Одночасно вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ідентифікаційний код 42098368) подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
17 січня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Дана заява обґрунтована тим, що рішення суду від 03.09.2019 року набрало законної сили 05.11.2019 року, втім відповідачем останнє, станом на час звернення з даною заявою, не виконано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Згідно з ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалося, та набрало законної сили 05.11.2019 року. Втім, станом на час розгляду даної заяви, представником відповідача звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, надано не було.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що на момент розгляду судом звіту та ухвалення рішення про накладення на неї штрафу як керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, вона відповідну посаду вже не займала, що унеможливлює притягнення її до відповідальності та накладення штрафу в порядку ч. 2 ст. 382 КАС України.
Відповідно до наказу Пенсійного фонду України № 391-о від 19.09.20219 року звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у порядку переведення до Офісу Президента України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що звіти про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 03 вересня 2019 року подавали до суду першої інстанції за підписом в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - Бойко О.О.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку про те, що накладаючи штраф за невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 03 вересня 2019 року суд першої інстанції не встановив належного (чинного) керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про накладення штрафу за невиконання рішення саме на ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2020 року в частині накладення штрафу на ОСОБА_1 , в іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2020 року - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року в частині накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 38 420 грн. за невиконання рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову в цій частині, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у відповідній частині.
В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.