Справа № 357/4190/20
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів Кобаля М.І., Степанюка А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 взводу №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Перловського Дмитра Олександровича на рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, взводу №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Перловського Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського районного суду Київської області з позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, інспектора батальйону № 1 роти № 1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області старшого лейтенанта поліції Перловського Дмитра Олександровича, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2410679 від 19 квітня 2020 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, інспектора батальйону №1 роти №1 Батальйону патрульної поліції у м.Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області старшого лейтенанту поліції Перловського Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; постанову серії ЕАК №2410679 від 19 квітня 2020 року, ухвалену інспектором батальйону №1 роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області старшим лейтенантом поліції Перловським Дмитром Олександровичем скасовано; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції інспектором роти №1 взводу №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Перловським Дмитром Олександровичем подано апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу інспектора роти №1 взводу №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Перловського Дмитра Олександровича залишено без задоволення, рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року залишено без змін.
Під час розгляду апеляційної скарги представником позивача - адвокатом Здоровцем Сергієм Вікторовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000398 від 20 липня 2018 року) до суду подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Клопотання обґрунтовано тим, що під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, які складаються з таких статей: витрати за складення відзиву на апеляційну скаргу - 2 500,00 грн., та витрати, пов'язані з представництвом інтересів в апеляційному суді - 2 500,00 грн. Загальний розмір витрат оцінено позивачем у 5 000,00 грн.
Також на адресу суду 25 листопада 2020 року надійшли заперечення представника відповідача Клепача В.А. на клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначено, що визначений позивачем та його адвокатом розмір витрат є сумнівним, не співмірним зі складністю виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання, та значно завищеними. У задоволенні клопотання представник відповідача просить відмовити.
В судове засідання з'явилися: позивач ОСОБА_1 , який підтримав клопотання, просив його задовольнити та представник відповідача - Кашко В.А., який проти задоволення клопотання заперечував, додатково зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою, оскільки розгляд апеляційної скарги на судове рішення відбувався в порядку письмового провадження, представник позивача не брав у часті у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, натомість оцінив свою роботу в цій частині у 2 500,00 грн., окрім того розмір винагороди за підготовку відзиву на апеляційну скаргу значно завищений та також необґрунтований. Представником відповідача зауважено, що детального звіту та опису виконаних робіт позивачем та його представником також суду не представлено.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи та обґрунтування клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Позивач скористався правом на захист, на отримання правничої допомоги, подавши до суду відповідне клопотання про відшкодування понесених у зв'язку з цим витрат. До вказаної заяви додано:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 10 листопада 2020 року (без номера) із зазначенням, що правнича допомога надається у межах розгляду справи №357/4190/20;
- ордер на надання правової допомоги серії ЧН №073387 від 12 листопада 2020 року;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000398, виданого Радою адвокатів Чернігівської області 20 липня 2018 року.
Відповідно до приписів частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, представником позивача зазначено, що копії банківських квитанцій про сплату винагороди будуть надані після фактичної оплати позивачем таких послуг.
Відповідно до положень частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з тим протягом розгляду апеляційної скарги та після ухвалення судом постанови упродовж п'яти днів за результатами розгляду апеляційної скарги, представником позивача не надано доказів, які б підтверджували фактичне здійснення відповідних витрат на правничу допомогу, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що унеможливлює визначення судом їх обґрунтованості та здійснення оцінки балансу співмірності.
Не подання зазначених доказів позбавляє й іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/7748/18.
Копії платіжних доручень №Р24А731274524С00108 від 13 листопада 2020 року на суму 2500,00 грн. та №Р24А753025255С28993 від 21 листопада 2020 року на суму 2500,00 грн. надані представником позивача електронним зв'язком 02 грудня 2020 року, тобто поза межами строку, визначеного положеннями частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, представником позивача не доведено та не підтверджено обставин фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу у межах строків, визначених положеннями частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, тому правових підстав для задоволення заявленого клопотання не вбачається.
Керуючись статтями 132,134,139,243,250,252,321,325,328-331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
А.Г. Степанюк