Справа № 640/11257/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
03 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-
Державний реєстратор-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2019 року № 274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 03 грудня 2020 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2018 р. № 4809/7 "Про проведення камеральної перевірки у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 " проведено перевірку позивача, за наслідками якої складено довідку від 11.01.2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 6, 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме встановлено, що ОСОБА_1 проведено зокрема, такі реєстраційні дії:
-від 24.09.2018 р. № 10701050064057573 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" щодо ТОВ "РАНТЬЄ", а саме поручено вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Аналогіні порушення вимог ч. 2 ст. 25 Закону вчинено при проведенні 24.09.2018 р. реєстраційної дії № 10701070065057673 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" щодо ТОВ "РАНТЬЄ";
-від 25.09.2018 р. №10709980069057673 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)" щодо ТОВ "РАНТЬЄ", а саме поручено вимоги ч. 1 ст. 25 та пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Аналогіні порушення здійснено при проведенні наступних реєстраційних дій:
від 25.09.2018 р. № 10709980070057673 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)" щодо ТОВ "РАНТЬЄ",
від 26.09.2018 р. № 107099800730057673 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)" щодо ТОВ "РАНТЬЄ",
від 26.09.2018 р. № 10709980074057673 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)" щодо ТОВ "РАНТЬЄ".
-від 21.04.2018 р. № 10701050003069122 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" щодо ТОВ "Террамакс Україна", а саме порушено вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
-від 03.05.2018 р. № 10681020000049835 "Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи" щодо ТОВ "АЙВОРІ ЕНД ГОЛД", а саме порушено вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 р. № 274/5 тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 1 (один) рік.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII (надалі за текстом - «Закон № 3425-XII») визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (стаття 2-1 Закону № 3425-XII).
Відповідно до статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV контроль у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації.
За результатами моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України проводить камеральні перевірки суб'єктів державної реєстрації.
У разі якщо в результаті проведеної камеральної перевірки суб'єктів державної реєстрації виявлено прийняття рішень державним реєстратором з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок суб'єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до Єдиного державного реєстру;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до Єдиного державного реєстру; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації.
Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації, в якого зберігається реєстраційна справа, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації.
Процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою КМУ № 990 від 21.12.2016 (надалі за текстом - «Порядок № 990»).
Відповідно до пункту 1 Порядку №990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно з пунктами 4-7 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.
За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати посадовій особі Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (пункт 13 Порядку № 990).
За результатами проведення камеральної перевірки посадова особа Мін'юсту готує проект рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та у випадках, передбачених законами, про притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності (пункт 14 Порядку № 990).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, зобов'язав контролюючий орган мотивувати таке рішення. Тобто Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.
Отже, для прийняття рішення, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному наказі від 29.01.2019 р. № 274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відсутні будь-які мотиви, за яких державному реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на 1 рік і за які порушення застосовано саме цей вид стягнення.
У свою чергу, стаття 34-1 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру. Проте як захід стягнення його накладення повинно відповідати загальним принципам: законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав відповідачу слід врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у наказі про застосування заходу стягнення.
Колегія суддів враховує наявність у відповідача дискреційних повноважень в питаннях визначення певного виду санкцій, однак наголошує, що такі повноваження не можуть використовуватися з порушеннями зазначених принципів.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.03.2020 у справі №804/3737/17, від 20.02.2020 у справі №826/13793/17 та від 12.12.2019 у справі №440/1246/19.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що Комісія для проведення камеральної перевірки не скористалась наданим їй правом щодо витребування документів. Під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та здійснені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства, а тому невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки позбавило відповідача можливості повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Міністерством юстиції України не вчинено всіх заходів з метою всебічного встановлення обставин наявності порушень чинного законодавства чи їх відсутності з боку позивача, що також свідчить про порушення Міністерством юстиції свого обов'язку щодо прийняття вмотивованого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.