Справа № 640/3538/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати дії ГУ ПФУ, що полягають у відмові в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, - протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 у відповідності до норм чинного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також зазначає, що судді у відставці довідок не надають, а пенсійний орган не має права вимагати подання заяв, які вони розробили в 2019 році.
18 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить здійснювати розгляд справи за його участі
Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Окрім того, колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив: установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
В подальшому, дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020 до 31 грудня 2020 року.
При цьому, колегія суддів враховує положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення/перенесення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Враховуючи, що дана справа відноситься до категорії незначної складності, була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, а також високу статистику кількості захворілих станом на сьогодні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Отже, відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи стаж судді 31 рік 5 місяців та 7 днів, військової службі - 2 роки 6 місяців 26 днів, при загальному стажі - 45 років 8 місяців 4 дні, з 10 квітня 2013 року перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді.
До цього, позивач з 02 березня 2011 року перебував на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України як пенсіонер за віком.
13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до пункту 24 Прикінцевих положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Разом з тим, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем до ГУ ПФУ надано не було.
ГУ ПФУ листом від 27 січня 2020 року № 2600-0309-8/3575 повідомило позивача з посиланням на положення Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки до заяви позивача від 13 січня 2020 року не долучено довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи відмову відповідача у здійсненні відповідного перерахунку протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки позивач, звернувшись до ГУ ПФУ, не надав довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідача були відсутні підстави для здійснення такого перерахунку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказав про відсутність підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці лише у зв'язку з тим, що до заяви позивача від 13 січня 2020 року не долучено довідку про розмір суддівської винагороди.
При цьому, колегія суддів принагідно звертає увагу, що ані відповідачем у вищевказаному листі, ані судом першої інстанції не заперечувалось безпосередньо право позивача на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.
Так, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до неодноразово викладених правових позицій Верховного Суду, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, яким визнано неконституційним, зокрема, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У вищевказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
В той же час, колегія суддів наголошує, що відповідач в оскаржуваній відповіді не заперечував права позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці як такого, а лише вказав про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку, оскільки до заяви позивача від 13 січня 2020 року не долучено довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384, постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання врегульовано розділом ІІ Порядку № 3-1.
Так, заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
При цьому, розділом ІІІ Порядку № 3-1 визначено документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання.
До заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються: копія рішення Вищої ради правосуддя (копія рішення Конституційного Суду України) про звільнення судді з посади; наказ про звільнення судді з посади; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) для обчислення щомісячного довічного утримання; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4); документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи, що засвідчують особливий статус особи: посвідчення ветерана війни (для встановлення підвищень згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"); посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для встановлення додаткової пенсії згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"); посвідчення жертви нацистських переслідувань (для встановлення підвищення згідно із Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"); документи, що підтверджують наявність особливих заслуг перед Батьківщиною, передбачених статтею 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Заява про призначення щомісячного довічного утримання приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище положень вбачається, що законодавством чітко врегульовано порядок звернення до пенсійного органу із заявами про перерахунок щомісячного довічного утримання, який, зокрема, передбачає необхідність надання заявником довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Тобто, незважаючи на те, що розмір посадового окладу суддів визначається нормативно, як вказує позивач, чинний Порядок № 3-1 зобов'язує суддів у відставці звертатись за довідками про суддівську винагороду та додавати останні до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач, звернувшись до пенсійного органу, не надав довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідача були відсутні підстави для здійснення такого перерахунку.
Отже, для реалізації позивачем наявного в нього права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 необхідно отримати довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернутись до пенсійного органу за процедурою, визначеною Порядком № 3-1.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права у зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а не у відкритому судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються Кодексом.
Відповідно до пункту третього частини 6 статті 12 Кодексу, справами незначної складності є справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відтак, дана справа № 640/3538/20 є справою незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що було вірно визначено судом першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма