П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1655/20
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Дата і місце ухвалення: 23.09.2020р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.02.2020 року №88/03.18-р про відмову позивачу в проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 21.02.2020 року та довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області провести судді у відставці Корабельного районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.01.2020р. відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначивши позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за №88/03.18-р від 28.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 21.02.2020 року та довідкою Територіального управління ДСА в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці Корабельного районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вимог позову, в задоволенні яких позивачу відмовлено, 12.10.2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачені ч.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII. Судом залишено поза увагою, що ОСОБА_1 вийшов у відставку 22.09.2016 року, тобто під час дії положень ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI.
Також, апелянт вважає незаконною відмову суду у задоволенні вимог позову щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 01.01.2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Апелянт стверджує, що в силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України, якою встановлено незворотність дії закону в часі, до нього не можуть бути застосовані положення ч.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII, так як погіршують його становище.
Не погоджується апелянт і з висновком суду про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці Корабельного районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 з 19.02.2020 року. Зазначає, що так як він вийшов у відставку з 22.09.2016 року і на нього не розповсюджуються положення ч.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII, тому він має право на перерахунок та отримання щомісячного довічного грошового утримання саме з 01.01.2020 року, тобто з дати підвищення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у відповідній частині з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову у повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 року №1600-VIII суддю Корабельного районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 07.10.2016 року №46-О «Про звільнення у зв'язку з виходом у відставку ОСОБА_1 » вирішено вважати звільненим позивача з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з виходом у відставку 07 жовтня 2016 року та відраховано його зі штату суду.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 11 жовтня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.
21.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, з урахуванням суддівської винагороди, зазначеної в довідці №7/1-403/20 від 21.02.2020р., виданій територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 28.02.2020р. №88/03.18-р відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з посиланням на те, що згідно п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого конкурсу. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 будь-яких рішень щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці не приймалося.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення територіального органу ПФУ про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді відставці ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з наступного дня після проголошення Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020, тобто з 19.02.2020р., оскільки з вказаної дати в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016р. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області №88/03.18-р від 28.02.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із заявою від 21.02.2020р. є протиправним, та підлягає скасуванню.
Поряд з цим, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог позову ОСОБА_1 в частині здійснення відповідного перерахунку з 01.01.2020 року, а також щодо здійснення перерахунку у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, тобто в частині вимог позову, в задоволенні яких йому було відмовлено.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Серед таких гарантій виділено, зокрема, право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів.
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402- VIII судді, який вийшов у відставку
після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне.
«Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.»
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 3 резолютивної частині Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 встановлено, що «положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Дослідивши обставини даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що вона підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом як зразкова в порядку статті 290 КАС України з прийняттям рішення від 16.06.2020 року по справі №620/1116/20, оскільки:
- позивачами у них є судді у відставці, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та отримують щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці;
- позивачі не проходили кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді;
- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що після 18.02.2020 року (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2020) не приймалось нормативно-правового акта щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді);
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання суддів, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 року №2-р/2020 .
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, вирішення даного адміністративного спору має здійснюватися судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду у зазначеній зразковій справі.
У вказаній зразковій справі Верховний Суд зробив наступні правові висновки, які мають враховуватися при вирішенні даної справи:
- судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII;
- Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним;
- з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці;
- набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє;
- отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII;
- на переконання колегії суддів різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок, який просить здійснити позивач, має бути проведений саме з 19.02.2020 року - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
Що ж до вимоги позову про зобов'язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20 про суддівську винагороду виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді (тобто, з відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді визначеного в порядку, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.6.2016 року №1402-VIII), то колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є відмова відповідача у проведенні ОСОБА_1 перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 21.02.2020 року №7/1-403/20.
Ані в заяві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ані в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не йшлося про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача.
Тобто, в цій частині позовних вимог права позивача відповідачем не порушувалися.
Отже, оскільки ГУ ПФУ в Миколаївській області не визначало розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачу відповідно до вимог Закону №1402-VIII, з яким би позивач був не згодний, зобов'язання здійснити такий розрахунок при відсутності порушеного права є передчасним.
У випадку, якщо позивач за результатом вчиненого відповідачем, на виконання рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде не згоден з відсотковим значенням довічного грошового утримання, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 23.09.2020р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Бойко А.В.
Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.