30 листопада 2020 року справа №320/5446/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- скасувати рішення №2431 від 17.03.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ з моменту подання заяви, а саме з 17.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням № 2431 від 17.03.2020 року відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 в зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, а також зазначено, що вона набуде право виходу па пенсію за віком по Списку № 1 у 48 років.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5446/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази від сторін, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 клопотання позивача про розгляд справи №320/5446/20 у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено. Постановлено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №320/5446/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 03.09.2020 на 12:30.
Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив від 23.09.2020 (а.с. 142-144), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-ІУ від 09 липня 2003 року право на пенсію за віком пільгових умовах ОСОБА_1 матиме у 49 років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.07.2020 №1000-0805-8/60473, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Чорнобривченко І.І.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 03.09.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
До Київського окружного адміністративного суду 03.09.2020 надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 139).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 11.12.2018 орган видачі - 3213 (а.с.6).
Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Довідка про реєстрацію місця проживання особи 1-1/31680 від 18.12.2018, видана Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області (а.с. 36).
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з:
14.10.1991 прийнята на посаду санітарки поліклініки № 2 Амбулаторно-поліклінічного територіального медичного об'єднання Залізничного району м. Києва;
12.08.1992 переведена на посаду санітарки ТМО «Стоматологія»;
02.10.1992 звільнено з посади санітарки у зв'язку зі вступом в медичний інститут;
18.12.1992 зарахована на 1 курс медичного інституту;
14.07.1998 відрахована з числа студентів медичного факультету у зв'язку з закінченням навчання;
19.10.1998 розпочато виплату допомоги по безробіттю;
30.11.1998 припинено виплату допомоги по безробіттю;
08.12.1998 зарахована на посаду лікаря рентгенолога стаціонару з проходженням інтернатури по рентгенології, стажером до 30.11.1999;
30.11.1999 звільнена з займаної посади у зв'язку з закінченням строку контракту;
19.09.2000 прийнята лікарем-рентгенологом до відділення рентгенологічного центру променевої діагностики і терапії;
27.03.2001 проведена атестація робочого місця;
23.06.2004 присвоєну другу кваліфікаційну категорію лікаря-рентгенолога;
10.11.2005 присвоєно першу кваліфікаційну категорію лікаря-рентгенолога;
13.03.2006 проведена атестація робочого місця;
05.05.2008 переведена лікарем-рентгенологом рентгенодіагностичного відділення клініки променевої діагностики та терапії;
24.12.2008 присвоєно вищу кваліфікаційну категорію лікаря-рентгенолога;
02.02.2009 переведена завідувачем кабінету (мамографії) - лікарем-рентгенологом клініки (променевої діагностики та терапії);
20.03.2009 проведена атестація робочого місця;
28.03.2011 проведена атестація робочого місця;
07.05.2013 підтвердила вищу категорію за спеціальністю «лікар-рентгенолог»;
28.03.2016 проведена атестація робочого місця;
02.05.2018 підтвердила вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю рентгенологія (а.с. 154-161).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Наказом Начальника Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 27.03.2001 № 53 затверджено вважати такими, які мають право на пільгову пенсію, додаткову відпустку, доплату за шкідливі умови праці та скорочений робочий день, отримують 0,5 л. молока і відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (Список № 1, розділ ХІХ, шифр 12300000-17541 рентгенодіагностичне відділення Центру променевої діагностики і терапії (зав.кабінетом - лікар, рентгенолог, лікар-рентгенолог) (а.с. 200-201).
Наказом Начальника Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.03.2006 № 50 затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (Додаток № 2), який відповідає вимогам Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (а.с. 203-204).
Згідно Додатку № 2 до Наказу № 50 від 15.03.2006, посади, професія лікаря-рентгенолога, завідувача кабінетом, код ДК 2229.2, розділ ХІХ Списку № 1 віднесено до переліку професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (а.с. 208-209).
Наказом Начальника Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 20.03.2009 № 46 затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (Додаток № 2), який відповідає вимогам Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (а.с. 214-215).
Згідно Додатку № 2 до Наказу № 46 від 20.03.2011, посади, професія лікаря-рентгенолога, завідувача кабінетом, код ДК 2229.2, розділ ХІХ Списку № 1 віднесено до переліку професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (а.с. 216).
Наказом Начальника Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 28.03.2011 № 65 затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (Додаток № 2), який відповідає вимогам Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (а.с. 168-169).
Згідно Додатку № 2 до Наказу № 65 від 28.03.2011, посади, професія лікаря-рентгенолога, завідувача кабінетом, код ДК 2229.2, розділ ХІХ Списку № 1 віднесено до переліку професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (а.с. 170-172).
Наказом Начальника Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 28.03.2016 № 63 затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (Додаток № 2), який відповідає вимогам Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (а.с. 184-185).
Згідно Додатку № 2 до Наказу № 63 від 28.03.2016, посади, професія лікаря-рентгенолога, завідувача кабінетом, код ДК 2229.2, розділ ХІХ Списку № 1 віднесено до переліку професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1, № 2 (а.с. 186-188).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для оформлення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, від 17.03.2020 № 3, виданої Національним військово-клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ОСОБА_1 за період з 02.02.2009 по теперішній час виконує роботи, пов'язані з іонізуючим випромінюванням, працює за вказаною спеціальністю повний робочий день, з повним променевим навантаженням за професією, посадою завідувача кабінету (мамографії) - лікаря-рентгенолога, що передбачена Списком № 1 розділ ХІХ код КП 2229 підстава постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016. Стаж складає 11 років 01 місяць 26 днів (а.с. 165-166).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для оформлення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, від 17.03.2020 № 4, виданої Національним військово-клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ОСОБА_1 за період 19.09.2000 по 01.02.2009 виконує роботи, пов'язані з іонізуючим випромінюванням, працює за вказаною спеціальністю повний робочий день, з повним променевим навантаженням за професією, посадою лікаря-рентгенолога, що передбачена Списком № 1 розділ ХІХ, підрозділ 19 код КП 2229 підстава постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003. Стаж складає 08 років 4 місяці 12 днів (а.с. 163-164).
Позивачка досягла 45 річного віку 28.10.2018 року.
17.03.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно Списку №1 по досягненню 45 річного віку, про що свідчить рішення № 2431 від 17.03.2020 (а.с. 11-12). На день звернення із відповідною заявою, позивачці виповнилося 48 років 4 місяці 17 днів.
Рішенням №2431 від 17.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, а також зазначено, що вона набуде право виходу па пенсію за віком по Списку № 1 у 49 років (а.с. 153). У Відповідача відсутні зауваження стосовно поданих позивачем на підтвердження пільгового стажу документів, та зазначено, що загальний страховий стаж з урахуванням роботи за Списком №1 становить 48 років 03 місяців 09 днів, з них стаж роботи за Списком №1 становить 19 років 5 місяців 12 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.06.2020 № 2818-5319/Ф-02/8-1000/20 повідомлено позивачку, що підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону відсутні, право на призначення пенсії за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу ХІV Закону позивачка набуде після досягнення 49 років (а.с. 13).
Листом Міністерства соціальної політики України від 20.05.2020 № 1541/0/78-20/294 повідомлено позивачку, що рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 не стосується призначення пенсій з 11.10.2017, оскільки з 11.10.2017 пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 призначаються відповідно до ст. 114 Закону (а.с. 14).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII (набрав чинності з 01.04.2015) раніше передбачений п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року. набували право на пенсію по досягненню 49 років.
Відповідно до п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII(11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, п. 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст.14, п. "б"-"г" ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за п."а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 49 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), позивач вважає, що найбільш сприятливим для неї є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, позивач, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла віку 45 років, мала страховий стаж 48 років 03 місяців 09 днів, з них стаж роботи за Списком №1 становить 19 років 5 місяців 12 днів, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Як встановлено судом, позивачка досягла 45 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матеріалів справи слідує, що 17.03.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно Списку №1 по досягненню 45 річного віку, про що свідчить рішення № 2431 від 17.03.2020 (а.с. 11-12). На день звернення із відповідною заявою, позивачці виповнилося 48 років 4 місяці 17 днів.
Отже, заява про призначення пенсії була подана позивачем 17.03.2020 після виникнення у позивача права на призначення пенсії.
Отже, право на отримання пенсії у позивача виникло з 17.03.2020 (день звернення позивача за пенсією).
Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Положення ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачці у призначенні їй пенсії.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно з квитанцією № 90 від 24.06.2020 (а.с. 19), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 2431 від 17.03.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 з дня звернення за пенсією, а саме з 17.03.2020.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження 04071 м. Київ вул. Ярославська, 40).
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення"Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 30.11.2020 р.
Суддя Кушнова А.О.