ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2020 р. справа № 300/2697/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, а також зобов'язання до здійснення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 07.10.2020 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, а також зобов'язання до здійснення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, має ІІІ групу інвалідності, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію. В період з 01.01.2014 по 02.08.2014 діяли положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІІ групи і віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Однак, на думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з встановленою ІІІ групою інвалідністю у проведенні перерахунку та виплаті державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12.10.2020 (а.с.34-37), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 02.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.50-52).
Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2020 надано 19.11.2020 письмові пояснення від 16.11.2020 за №0900-0803-8/21599 щодо обставин справи (а.с.57-60).
Також відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.11.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.62-66, 67-77). Заперечуючи щодо задоволення позову, представник Головного управління ПФУ області зазначив, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011, яким передбачено, що у 2011 році норми і положення статті 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог вищезазначеного закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 за №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", а з 01.01.2012 постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та мінімальні розміри пенсії даної категорії осіб. Вказана постанова Кабінету Міністрів України не скасовувалась, була чинною у визначений позивачем спірний період та є чинною і на даний час. Відтак, на думку відповідача, у нього були відсутні підстави для виплати пенсії в інших розмірах, ніж це було передбачено постановами Кабінету Міністрів України №745 та № 1210. Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 за №1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Виходячи із змісту цієї норми відповідач вважає, що законодавець вказує на її застосування у період 2014 року, тобто протягом усього бюджетного року, в тому числі і у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно. Окрім цього, представник органу пенсійного фонду вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. В зв'язку із наведеним, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмови в задоволенні позову
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши відзив на позовну заяву, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та являється особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.08.2019 і копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0455759 від 22.06.20015 (а.с.10, зворотній бік а.с.10).
Позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та являється особою з інвалідністю ІІІ групи, з 01.09.1999 призначена та виплачується пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи'', що засвідчується поясненнями сторін та розпорядженням на перерахунок пенсії з 01.12.2013 (а.с.75).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2010 у справі №2-5854/2010 позов ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.44-49). Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії інваліда III групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС, починаючи з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 вересня 2010 року, тобто по день проведення перерахунку згідно частини 1 статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи'', виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки і виплачувати їй державну та додаткову пенсію надалі у зазначеному розмірі, до внесення змін до частини 1 статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи'', які визначають порядок та розмір таких виплат.
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 20.09.2010 змінено, зазначивши період проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 вересня 2010 року. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.48-49).
09.06.2011 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27026077 з примусового виконання виконавчого листа №2-5854/10 від 28.04.2011 (а.с.73).
Згідно пояснень відповідача, на виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську нараховано доплату до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.07.2011 в сумі 130 728,10 гривень. Така виплата проведена в серпні 2011 року (а.с.67, 70).
28.12.2011 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №27026077 по вищевказаному виконавчому листу в порядку пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України ''Про виконавче провадження'' (а.с.71).
Сторони не заперечують обставину, що ОСОБА_1 не оскаржувала у встановленому законом порядку коментовану вище постанову державного виконавця про закінчення провадження.
Надалі, позивач в 2020 році звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 26.08.2020, в якій просила провести перерахунок та виплату їй пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини 4 статті 54, частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.11-12).
Відповідач, листом від 17.09.2020 за №2762-2655/Б-02/8-0900/20 (а.с.13-15), повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011, постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначив, що пенсія ОСОБА_1 виплачується згідно з нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись із відмовою органу пенсійного фонду у перерахунку пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які діяли в період з 01.01.2014 по 02.08.2014, ОСОБА_1 звернулася в суд з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина 1 статті 46 Конституції України).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (надалі по тексту також - Закон №796-XII).
За змістом статті 1 Закону №796-XII Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Розмір державної пенсії особам, які віднесені до першої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визначено статтею 54 Закону №796-ХІІ, а додаткової пенсії - статтею 50 названого Закону.
Законом України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до Закону №796-ХІІ, відповідно до яких викладено у новій редакції положення статей 50, 54 названого Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 відповідні зміни визнані неконституційними, у зв'язку з чим відновлено дію попередньої редакції згаданих статей.
Відтак, частиною 1 статті 50 Закону №796-ХІІ (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
В подальшому, дія норм статей 50, 54 Закону №796 неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796 відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
За змістом частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Статтею 3 Бюджетного Кодексу України визначено бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, який становить один календарний рік, починаючи 1 січнем кожного року і закінчуючи 31 груднем того ж року.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI (надалі по тексту також - Закон №3491) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнято постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1, 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким також визначався розмір пенсії позивача.
Надалі пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VI від 22 грудня 2011 року (набрав чинності 1 січня 2012 року) та пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" №5515-VI від 6 грудня 2012 року (набрав чинності 1 січня 2013 року), встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках відповідно, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно приписів частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений статтею 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
В свою чергу, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, а тому з 1 січня 2014 року діяли положення цих статей, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 50 % мінімальної пенсії за віком.
Однак, надалі Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, було доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктами 6-7 якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отож, приймаючи до уваги, те що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VІІ опубліковано в газеті "Голос України" 2 серпня 2014 року №146, він набрав чинності 3 серпня 2014 року, то визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України саме з 3 серпня 2014 року.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII у розмірах: основної пенсії - 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відтак, на підставі наведеного та з урахуванням внесених змін у Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", які набрали чинності 3 серпня 2014 року, суд вважає, що починаючи саме з цієї дати (3 серпня 2014 року), заново підлягають застосуванню положення Постанови КМУ № 1210.
Відповідач у даній справі у власних письмових поясненнях підтвердив, що з 1998 року і по сьогоднішній день позивач отримує пенсію по віку відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року (а.с.59).
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів №1210 від 23 листопада 2011 року.
Аналогічний правовий висновок викладеній в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №709/1605/17, 19 вересня 2019 у справі №328/3607/15-а і від 24 жовтня 2019 в справі №522/5266/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що в період з 1 січня 2014 по 2 серпня 2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію, передбачену статтею 54 Закону №796-XII, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону №796, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
За вказаних обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивача за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 включно, з урахуванням належного їй права на пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, є протиправними та безпідставними.
Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом оскільки про перерахунок пенсії відповідно до Постанови №1210 від 23.11.2011 ОСОБА_1 дізналася ще в листопаді 2011 року, а до суду звернулася тільки в жовтні 2020 році.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 26.08.2020 про проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини 4 статті 54, частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у задоволенні якої відповідачем відмовлено.
Така обставина підтверджується наявним в матеріалах справи листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2020 за №2762-2655/Б-02/8-0900/20 (а.с.13-15).
Таким чином, ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав щодо обчислення розміру і виплати їй пенсії у зменшеному розмірі, тільки у вересні 2020 року, і в суд позивач звернулася 07.10.2020.
На підтвердження доводів про обізнаність позивача щодо зменшення розміру своєї пенсії саме з листопада 2011 року, орган пенсійного фонду не навів будь-яких обґрунтувань та не надав жодних доказів на підтвердження даної обставини.
Відтак, у суду відсутні достатні і досвідні дані про не дотримання ОСОБА_1 строків звернення до адміністративного суду за позовом, вимоги якого вирішуються у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду пояснень та належних доказів, які б спростували всі доводи позивача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, як особа, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", та нею не понесені витрати по сплаті судового збору, учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про наявність інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.