ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2020 р. справа № 300/355/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву позивача про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.05.1978 року по 31.12.1978 року в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19.05.1978 року по 31.12.1978 року в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаного стажу і виплачених сум з 28.02.2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
29.09.2020 року позивач подав заяву про розподіл судових витрат, до якої додано договір про надання правової допомоги за №02/01-2020 від 16.01.2020 року, додаткову угоду за №2 від 16.01.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2020 року та дублікат квитанції від 25.09.2020 за №0.0.1849160223.1.
Розглянувши вищевказану заяву суд дійшов наступного висновку.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України розподіл судових витрат судом здійснюється при ухваленні рішення по суті справи.
Рішення у даній справі прийнято 24.03.2020 року. При цьому питання розподілу судових витрат вирішено судом при ухваленні рішення відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема квитанції АТ КБ “ПриватБанк” №0.0.1613392807.1 від 12.02.2020 року.
Із матеріалів справи вбачається, що заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат подані ОСОБА_1 28.09.2020 року, тобто вже після прийняття рішення по справі. При цьому судом не встановлено жодних поважних причин, які б перешкодили поданню доказів понесення вищезгаданих витрат до ухвалення судового рішення.
Одночасно, на переконання суду, квитанція від 25.09.2020 не може розглядатись судом в змісті статті 139 КАС України як підтвердження витрат, оскільки такі витрати були понесені вже після розгляду адміністративної справи.
Процесульне законодавство позбавляє суд можливості вирішення питання про розподіл судових витрат після прийняття судового рішення по суті, за винятком, встановленим частиною 7 статті 139 КАС України.
Зокрема відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
Таким чином з системного аналізу вищезазначеної норми слідує, що, її положення поширюються виключно на справи, які розглядаються у порядку загального позовного провадження, а відтак не можуть бути застосованими в даному випадку, оскільки дана справа розглядалась в порядку письмового провадження.
Окрім цього суд враховує, що вирішення питання судових витрат після ухвалення судового рішення в даному випадку призведе до порушення права відповідача на подання відповідного клопотання в порядку частини 6 статті 134 КАС України, що на переконання суду є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в заяві позивача про ухвалення додаткового судового рішення в даній справі про розподіл судових витрат слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового судового рішення по справі №300/355/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з 04.12.2020, як дня складення повного судового рішення.
Суддя Гундяк В.Д.