10.11.2020 Справа №607/15462/20
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановський Ю.І., розглянувши матеріали, які надійшли із Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , директора Тернопільської ЗОШ №13,
-- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,
-- за участю захисника Кавійчик В.П.,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 08.09.2020р. серії ВАБ №401733, 08 вересня 2020 року о 08 год. 40 хв. директор Тернопільської ЗОШ №13 Тернопільської міської ради ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою м.Тернопіль вул. Кн. Острозького, 51, не вжив відповідних заходів щодо унеможливлення відвідування закладів освіти здобувачами освіти, чим порушила вимоги п.п.2 п.15 постанови КМ України №641 від 22 липня 2020 року із змінами та доповненнями в період дії на території міста Тернополя "червоної зони" згідно протоколу №28 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 03.09.2020 року, відповідальність за що передбачена ст. ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - Кавійчик В.П. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила та підтримала подані письмові заперечення, в яких вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений всупереч положенням Конституції України, а також із порушенням норм чинного законодавства, через що відсутні підстави для притягнення вказаної у ньому особи до адміністративної відповідальності з огляду на наступне. Обмеження доступу конституційного права громадян на освіту може встановлюватись виключно законом - актом, ухваленим Верховною радою України, а не постановою Кабінету міністрів України та постановою головного державного санітарного лікаря України. При цьому інспектором не враховано, що в чинному законодавстві відсутній правовий механізм, який регламентував би порядок вжиття керівниками закладів освіти певних заходів, щодо не уможливлення відвідування закладів освіти її здобувачами. Постанова Кабміну від 22 липня 2020 року №641 не містить вимоги, яка забороняє роботу освітніх закладів та не покладає на їх керівників обов'язку стосовно вжиття заходів які би унеможливили відвідування здобувачами освіти, через що вказана у протоколі особа не може виступати суб'єктом правопорушення. На підставі вищенаведеного просить суд закрити справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 247 КУпАП. у зв'язку відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до п.п. 2 п. 15 Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року (у її редакції, яка діяла станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення), на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для “зеленого”, “жовтого” та “помаранчевого” рівня епідемічної небезпеки, забороняються: 2) відвідування закладів освіти здобувачами освіти.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 року по справі №1-14/2020(230/20), 3.1. Відповідно до положень розділу II „Права, свободи та обов'язки людини і громадянина“ Основного Закону України, зокрема: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24); кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33); громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону (стаття 39); кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (частина перша статті 42); кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48); кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (частина перша статті 49); кожен має право на освіту (частина перша статті 53); кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56). 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, його складено відносно керівника закладу освіти, хоча п.п. 2 п. 15 Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року (у її редакції, яка діяла станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення), встановлено обмеження відвідування закладів освіти здобувачами освіти, тому керівник закладу освіти у даному випадку не може виступати суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Крім цього, враховуючи обставини, встановлені у наведеному рішенні Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 року по справі №1-14/2020(230/20), а саме про те, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України, те, що таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні та про те, що встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, суд приходить до переконання про відсутність підстав для притягнення особи, яка виконує функції, пов'язані із реалізацією конституційного права громадян України на освіту, за адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного із зазначенням про порушення цією особою вимог саме підзаконного акту, яким встановлено обмеження на час дії карантину.
Приймаючи до уваги встановленні під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що у діяннях директора школи - ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, вважаю, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП слід закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 44-3, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст.247, ст. ст.280, Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.09.2020р. серії ВАБ №401733 - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Ю.І. Дзюбановський