Справа №522/6385/20
Провадження №1-кп/522/1449/20
03 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1202016050001323 від 21.03.2020 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця мешкання на території м. Одеси, раніше судимого:
- 08.12.2014 року Новоград-Волинським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік, 11.03.2016 року за рішенням Новоград-Волинського районного суду звільнений по закінченню строку випробувального терміну;
- 25.05.2017 року Новоград-Волинським ВП ГУНП в Житомирській області направлено обвинувальний акт до суду за ч. 2 ст. 289 КК України;
- 09.02.2018 року Новоград-Волинським ВП ГУНП в Житомирській області направлено обвинувальний акт до суду за ч. 1 ст. 185 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Софіївка, Миколаївського району Одеської області, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, без постійного місця мешкання на території м. Одеси, раніше судимого:
- 17.06.2003 року Миколаївським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 22.06.2005 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси в силу ст. 81 КК України звільнений від відбування покарання на умовно-дострокове звільнення з невідбутою частиною 4 місяці 23 дня;
- 21.11.2005 року Миколаївським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України приєднано 4 місяці 23 дня невідбутої частини покарання, до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 10 місяців 23 дня, звільнений 23.07.2009 року по відбуттю строку покарання;
- 12.10.2010 року Миколаївським районним судом Одеської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі, 20.12.2013 року звільнений по відбуттю строку покарання;
- 22.10.2018 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та в силу ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,
До Приморського районного суду м. Одеси передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202016050001323 від 21.03.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року було застосовано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, розмір застави не визначався.
На теперішній час строк запобіжного заходу спливає.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.
У судовому засіданні при обговоренні питання щодо продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 під вартою, прокурор надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачених за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вони обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, існує необхідність запобігання їх спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, прокурор зазначає, що ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 й акт № 4651-VI від 13.04.2012">ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, ще мають місце.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також їх захисник заперечували проти продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, вказані прокурором, не обґрунтовані.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, даних про особу обвинувачених, а саме, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 6 років, раніше неодноразово судимі, офіційно не працевлаштовані, ніде не навчаються, офіційно не одружені, що свідчить про відсутність у них міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Метою продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння їх до надання неправдивих показів, так як судом ще не досліджувались докази у справі.
Застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи що, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 6 років, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 потрібно продовжити, так як ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 183, 197, 199, 331, 395 КПК України,
Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) діб, а саме до 31.01.2021 року включно.
Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) діб, а саме до 31.01.2021 року включно.
Строк дії ухвали обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 03.12.2020 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 03.12.2020 року.
Суддя ОСОБА_1