Справа № 503/1833/20
Провадження №3/503/951/20
02 грудня 2020 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В. розглянув заяву про самовідвід судді в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 443 КУпАП,
встановив:
В провадження Кодимського районного суду Одеської області від Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 443 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) - Вороненка Д.В.
02.12.2020 року суддя Вороненко Д.В. заявив про самовідвід у даній справі.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. (далі - Бангалорські принципи), неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків.
Відповідно до п. 2.5. застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 р. наголошується на тому, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Зазначене свідчить про наявність прогалин у процесуальному праві.
Згідно з рекомендаціями Ради суддів України викладених у рішенні від 26.10.2018 року № 62 у питанні дотримання прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу слід передусім неухильно дотримуватись прецедентної практики Європейського суду з прав людини, висловленої у чисельних рішеннях Суду («Озтюрк проти Німеччини», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Гурепка проти України» та інші), згідно з якою справи про адміністративні правопорушення, за наявності певних умов, повинні розглядатись за процедурою та з дотриманням процесуальних гарантій передбачених національним законодавством для кримінальних проваджень. Отже, у випадку відсутності відповідної норми КУпАП, яка регулює процедуру вирішення тих чи інших процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи (зокрема, щодо процедури відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суд (суддя), враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми кримінального процесуального законодавства за аналогією.
Проте, Кримінальний процесуальний кодекс України (стаття 75), Цивільний процесуальний кодекс України (стаття 36), Кодекс адміністративного судочинства України (стаття 38) мають відповідні статті про відвід (самовідвід).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі адміністративні справи за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України»).
Отже, з метою вирішення питання про самовідвід, додержуючись принципу законності, вважаю за можливе застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Таким чином, за обставин що склалися, вважаю за необхідне заявити про свій самовідвід.
Керуючись ст. 7, 8, 246 КУпАП, ст. 75 КПК України, суддя
постановив:
Задовольнити самовідвід судді в справі про адміністративне правопорушення № 503/1833/20 у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 443 КУпАП.
Матеріали адміністративної справи № 503/1833/20, номер провадження № 3/503/951/20 передати до канцелярії Кодимського районного суду Одеської області для проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями Кодимського районного суду Одеської області з метою визначення іншого судді для її розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Вороненко