Справа № 947/7892/20
Провадження № 1-кп/947/941/20
03.12.2020 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003920 від 14.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшов цивільний позов від потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003920 від 14.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову, у якій він просить накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_6 в межах суми 1 017 800 (один мільйон сімнадцять тисяч вісімсот) гривень.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до п. 6 ст. 431 ЦПК України, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених ст. 150 цього кодексу.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову, по суті, це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з цією постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ч.1, ч.3 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.
Частиною 2 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для розгляду заяви судом.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому, відповідно до вимог законодавства, це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, до заяви про забезпечення позову заявником не було надано будь-яких доказів відносно майна, яке належить на праві власності обвинуваченому.
Також суд звертає увагу заявника на тому, що у заяві про забезпечення позову не визначено конкретне майно, на яке він просить накласти арешт, в межах ціни позову.
Таким чином, приймаючи до уваги, що заявником не визначено конкретне майно, на яке він просить накласти арешт, в межах ціни позову, та не надано доказів належності відповідного майна на праві власності обвинуваченому,суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вартість усього рухомого та нерухомого майна, яке належить обвинуваченому, може значно перевищувати розмір заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.150, 151, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви цивільного позивача про забезпечення цивільного позову у цивільному позові ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003920 від 14.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.2020 року.
Суддя ОСОБА_1