Справа № 573/2167/20
Номер провадження 1-кп/573/241/20
03 грудня 2020 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, з 2014 року перебуває на обліку в лікаря психіатра з діагнозом «розлади психічного розвитку, психічний інфантилізм», згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, у лікарів нарколога, психіатра на обліку не перебуває, раніше несудимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України,
07 листопада 2020 року близько 20:00 години ОСОБА_5 зі своїм знайомим ОСОБА_4 прийшли в гості до раніше знайомого їм ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та пройшли до приміщення гаражу зазначеного домогосподарства, де спільно розпивали спиртні напої приблизно до 21:00 години, після чого ОСОБА_8 вирішив закінчити спільне розпиття спиртних напоїв і залишив ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в зазначеному гаражі допивати спиртне, яке залишилося, а сам пішов до будинку домогосподарства спати, домовившись з останніми, що вони після цього підуть додому.
Того ж дня 07 листопада 2020 року близько 21 години 30 хвилин, після того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 допили спиртне, вони залишили гараж і вийшли в двір, де побачили через напіввідчинені двері сараю, розташованого поруч з гаражем за вказаною адресою, в якому горіло світло, електродвигун, який лежав на підлозі. Після цього в ОСОБА_5 , ОСОБА_4 виник єдиний злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , користуючись тим, що сторонніх осіб на той час поблизу не було, їх ніхто не бачить, шляхом відкриття напіввідчинених дверей, разом проникли до сараю, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, таємно вчинили крадіжку електродвигуна потужністю 3 кВт, частотою обертання 1500 об./хв., власником якого є ОСОБА_7 , вартістю згідно з висновком експертизи 2000 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Зазначений електродвигун ОСОБА_5 та ОСОБА_4 винесли із сараю, а потім з території господарства.
Цього ж вечора ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 віднесли викрадений електродвигун до вул. Центральної, що в с. Комарицьке, після чого ОСОБА_4 пішов до себе додому, а ОСОБА_5 разом з викраденим майном пішов у напрямку свого домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_2 . Дійшовши додому останній заховав електродвигун у купі листя біля зазначеного домогосподарства, довівши таким чином свій злочинний умисел до кінця та розпорядившись майном на власний розсуд.
Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в інше приміщення.
30 листопада 2020 року відповідно до ст. 471 КПК України між прокурором ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_6 укладені угоди про визнання винуватості, згідно з якими останні дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 3 ст. 185 КК України. Обвинувачені зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення в судовому провадженні, щиро покаятися у вчиненому. Також угодами визначено покарання, яке повинні понести ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням. В угодах передбачені наслідки укладення та затвердження угод про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в угоді та обвинувальному акті, не заперечував, просив затвердити угоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину також визнав повністю, щиро розкаявся, обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в угоді та обвинувальному акті, не заперечував, просив затвердити угоду.
Прокурор, захисник і потерпілий також просили затвердити угоди про визнання винуватості. При цьому потерпілий відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України надав прокурору письмові згоди на укладення угод про визнання винуватості.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що угоди підлягають затвердженню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким. Потерпілий відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України надав прокурору письмову згоду на укладення угод про визнання винуватості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені цілком правильно розуміють права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угод, визначені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угод судом.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.
Також судом встановлено, що умови угод відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником ОСОБА_6 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
З урахуванням особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, та обставин, які пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд також приходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 , його захисником ОСОБА_6 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
З урахуванням особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, та обставин, які пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без відбування покарання, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
З кожного обвинуваченого підлягають стягненню в доход держави судові витрати в сумі 245 грн. 18 коп. за проведення експертизи.
Ухвалу слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 2020 року, якою накладено арешт на електродвигун, необхідно скасувати, оскільки в ньому відпала потреба.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не застосовувався.
Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 30 листопада 2020 року про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , захисником ОСОБА_6 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання за цим злочином у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 245 грн. 18 коп.
Затвердити угоду від 30 листопада 2020 року про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання за цим злочином у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 245 грн. 18 коп.
Скасувати арешт електродвигуна, який накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 2020 року.
Речовий доказ: електродвигун потужністю 3 кВт, частотою обертання 1500 об./хв., який зберігається в ОСОБА_7 , залишити останньому.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -