нп 2/490/1311/2020 Справа № 490/8209/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
18 листопада 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А,
при секретарі - Дудник Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток, припинення права власності та визнання права власності,-
У вересні 2019 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом , в якому просить суд визначити частки співвласників у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 , визнавши їх рівними по 1/3 частці за кожним; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку спірної квартири; стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/3 частки квартири в сумі 85 260,00 грн. та визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог посилається на те, що вона, її донька ОСОБА_3 та колишній чоловік ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 . З колишній чоловіком розірвано шлюб 21.10.2008 р., він створив нову сім'ю і з того часу в квартирі не проживає. Усі витрати по утриманню житла несе вона. Оскільки відповідач ОСОБА_2 тривалий час в квартирі не проживає, і вважає, що припинення його права на частину квартири із сплатою вартості цієї частки, не завдасть істотної шкоди його інтересам, тим більш, що реально виділити йому частку квартири неможливо.
Ухвалою від 20.09.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивачка просила суд про розгляд у її відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_3 надала через електронну пошту заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом неодноразово належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив суду не надав.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторінв порядку заочного розгляду відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, оскільки у достатньо даних про права та взаємини сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
14 березня 1995 року ОСОБА_1 та членам її сімї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2008 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено актовий запис №471.
Згідно експертного дослідження №125-064 оціночно-технічної експертизи судового експерта Лесків С.А. від 28.08.2019 р., ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,0 кв.м., становитиме 255 780 грн.
Відповідно до Довідки ТОВ «Центральний 1» №1042 від 23.08.2019 р., в АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 24.09.1987 р., та ОСОБА_5 з 03.11.2015 р.
Згідно Акту ТОВ «Центральний 1» від 22.08.2019 р., ОСОБА_6 з 2000 р. не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтвердили сусіди ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до копії квитанції №0.0.1557715516.1 від 18.12.2019 р., ОСОБА_1 внесла 85260,00 грн. на рахунок ТУ ДСА України.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно зі ч.1, ч.2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Положеннями ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
За положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.
Згідно ч. 1,2 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам йог сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
В якості підстави для задоволення своїх вимог про припинення права відповідача на належну йому частку у спільному майні, позивачі посилаються на ст. 365 ЦК України, зазначаючи, що частка відповідача у праві власності є незначною і не може бути виділена в натурі, а квартира, яка є об'єктом спільної сумісної власності, є неподільною, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 15.03.2018 року в контексті справи №345/2723/17 досліджував питання щодо критеріїв припинення права на частку в спільному майні та вказав, що право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і при цьому суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-81цс11 та від 02.07.2014 року у справі №6-68цс14.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 24.02.2016 року №6-2784цс15, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем..
Відповідно до копії квитанції №0.0.1557715516.1 від 18.12.2019 р., ОСОБА_1 внесла 85260,00 грн. на рахунок ТУ ДСА України.(255 780,00 грн. /3).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток, припинення права власності та визнання права власності - задовольнити.
Визначити, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і становлять по 1/3 за кожним.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 - виплатою йому компенсації вартості частки у спільному майні у розмірі 85260,00 грн , які внесені на на рахунок ТУ ДСА України згідно квитанції №0.0.1557715516.1 від 18.12.2019 р на користь ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Гуденко