нп 2-н/490/1063/2020 Справа № 490/7519/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
про відмову у видачі судового наказу
24 листопада 2020 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши заяву ТОВ «Миколаївгаз Збут» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ,-
встановив:
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У відповідності до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
Як вбачається з інформації наданої відповідним органом реєстрації місця перебування та місця проживання особи, боржник зареєстрований з 22.08.1984 р. за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 319 ЦК України, встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Тягар утримання майна згідно статті 322 ЦК України покладається на власника. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом перевірено відомості щодо власника будинку за вказаною вище адресою, проте відсутні відомості щодо власника спірного будинку.
Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу не долучено довідку про склад сім'ї і прописки, а також відсутні відомості про власників квартири.
Враховуючи наведене, а також те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, а вирішує питання про видачу судового наказу на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, суд приходить до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч.2 ст. 164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст. ст. 27, 162, 165 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити ТОВ «Миколаївгаз Збут» у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвала суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Гуденко