Номер провадження 22-ц/821/1767/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6556/16-ц Категорія: Пироженко (В.Д.) В. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
03 грудня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Єльцова В.О., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 серпня 2020 року, ухваленого у складі судді Пироженко В.Д., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії, повний текст рішення складено 04 вересня 2020 року, -
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 липня 2007 року між «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №907-ЧД (далі - Кредитний договір), згідно з п. 2.1 якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних.
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору кредитні ресурси отримані позичальником за кредитним договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,1 квадратних метрів, житловою площею - 16,5 квадратних метрів.
За змістом п. 3.1. Кредитного договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника за погодженням із банком.
АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.
Згідно з п. 3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 09 липня 2020 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.
Також позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 192,31 доларів США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості.
Пунктом 3.4 Кредитного договору встановлено право Банку вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них та неустойки відповідно до умов цього договору, зокрема, у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та або на сплату процентів, відповідно до п. 3.2, 4.3, 4.4, 4.7, 4.8.
У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку.
Згідно з п. 4.1 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 11 % річних.
Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує проценти щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно графіка зниження розміру заборгованості. У строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць.
Згідно з п. 4.7 Кредитного договору позичальник щомісяця, в строк до 10 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 303 гривні. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць.
За змістом п. 6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
ОСОБА_1 були допущені прострочення сплати чергових платежів, в зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04 квітня 2016 року складає 789 838 гривень 89 копійок, з яких
- 9 999,76 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 261 078 гривень 73 копійки - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту;
- 4 267,09 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 111 407 гривень 32 копійки - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту;
- 152,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 983 гривні 37 копійок - сума заборгованості по відсоткам;
- 1 780,19 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 46 478 гривень 09 копійок - сума простроченої заборгованості по відсоткам;
- 303,00 гривні - сума строкової заборгованості по щомісячній комісії;
- 3711 гривень 95 копійок - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії;
- 362 876 гривні 42 копійки - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати отриманих кредитних ресурсів позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, сплату відсотків та пені, однак останній не виконав своїх зобов'язань за Кредитним договором та не сплатив у встановлений строк кредит, відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
Виконання кредитних і супровідних зобов'язань позичальника перед АТ «Банк Фінанси та кредит» забезпечено порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного з банком договору поруки від 03 липня 2007 року.
Виходячи з п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року.
Підставою договору поруки є дійсна вимога кредитора, встановлена кредитним договором (п. 1.2. договору поруки).
За змістом п. 1.3 Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентами, а також по відшкодуванню всіх збитків.
У зв'язку з виникненням заборгованості у ОСОБА_1 , банк звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання згідно умов договору поруки. Однак, вимога не була виконана, і погашення на підставі договору поруки не відбулося.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №907-ЧД від 10 липня 2007 року в сумі 789 838 гривень 89 копійок.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договорів недійсним та зобов'язання вчинити дії.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02 липня 2007 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та Кредит» за №10741120016009118.
Кредитний договір №907-ЧД укладений між ТОВ банк «Фінанси та Кредит» та громадянином України ОСОБА_1 10 липня 2007 року.
Станом на день укладення кредитного договору ТОВ банк «Фінанси та Кредит» було припинено, а отже останнє діяло без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перед ТОВ банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір поруки №907-ЧД від 03 липня 2007 року між ТОВ банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , договір іпотеки №907-ЧД від 10 липня 2007 року між ТОВ банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .
Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .
Визнати недійсним договір іпотеки № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .
Визнати недійсним договір поруки №907-ЧД від 10 липня 2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 .
Зобов'язати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Ірину Петрівну виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зняти заборону відчуження цього майна та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір №907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір поруки № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 .
Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки №907-ЧД від 03 липня 2007 року укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 скасовано, а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
В решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 березня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 березня 2017 року, в частині, що не скасована апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 серпня 2020 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 261 078 гривень 73 копійки - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 111 407 гривень 32 копійки - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 3 983 гривень 37 копійок - сума строкової заборгованості по відсоткам; 46 478 гривень 09 копійок - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 161 868 гривень 78 копійок пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам та 5 923 гривень 79 копійок - сума судового збору, а всього 590 740 гривень 08 копійок.
В іншій частині позову позивачу відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 сплачував періодичні платежі за кредитним договором, тобто визнавав наявність боргу. Укладення договору іпотеки іпотекодавцем, який не є відмінним від боржника також свідчить про наявність зобов'язань за основним договором.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не отримував суму кредиту спростовується висновком експерта, зокрема, на сторінці 10 якого зазначено, що для дослідження виписки з позичкового рахунку № НОМЕР_1 за період з 10 липня 2007 року по 13 березня 2015 року визначено, що з вказаного рахунку перераховані кошти 10 липня 2007 року в сумі 30 000 доларів США, кореспондуючий рахунок № НОМЕР_2 - каса відділення банку.
Банківською випискою з позичкового рахунку підтверджено погашення позичкової заборгованості за кредитом рахунку або перенесення простроченої заборгованості. Кошти на погашення кредитної заборгованості надходили з кредитового рахунку № НОМЕР_3 та поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (з 13 березня 2015 року - рахунок № НОМЕР_5 ).
Відмовляючи в солідарному стягненні боргу з відповідача ОСОБА_2 , місцевий суд зазначив, що за змістом договору поруки № 907-ЧД, він укладений поручителем ОСОБА_2 та банком 03 липня 2007 року, тобто до виникнення обов'язку у позичальника згідно кредитного договору № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, що суперечить частині 1 статті 553 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення комісійної винагороди не підлягають задоволенню, оскільки п. 4.7 Кредитного договору, яким передбачається сплата такої винагороди суперечить вимогам ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 362 876 гривень 42 копійки є непропорційно великою сумою компенсації, тому підлягає до часткового задоволення. Відтак, суд вважав, що варто стягнути з відповідача 161 868 гривень 78 копійок, так як дана сума буде відповідати принципу справедливості, розумності та пропорційності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий суд вказав, що визнання спірного кредитного договору недійсним лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам законодавства України та може суттєво порушувати права кредитора.
Оскільки зміна найменування позивача не є припиненням юридичної особи, тому вважати що довіреність видана від фінансової установи на ім'я представника, який підписав спірний правочин є припиненою, немає жодних підстав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що серед іншого у зустрічному позові ОСОБА_1 ставилася вимога про визнання недійсним договору іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Міняйло І.П. Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 нотаріуси перевіряють обсяг цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах.
У посвідчувальному написі договору іпотеки зазначено, що нотаріусом встановлено особу сторін, дієздатність їх та правоздатність Банк «Фінанси та Кредит» ТОВ, повноваження представника перевірено. Станом на день укладення договору іпотеки ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» було припинено, тому діяло без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Вищезазначені обставини не досліджені судом першої інстанції, третю особу не заслухано, матеріали нотаріальної справи з посвідчення оспорюваного договору іпотеки не досліджено, в оскаржуваному рішенні жодної оцінки аргументам ОСОБА_1 в цій частині не наведено.
Оскільки 02 липня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», то на підставі ч.4 ст. 91, ч.ч. 1,2 ст.104, ч.1,2 ст. 108 ЦК України станом на момент укладення кредитного договору ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» було припинено.
Суд першої інстанції посилався на ч.ч. 1,2,3 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якими реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Проте станом на момент припинення банку 02 липня 2007 року та на момент укладення кредитного договору 10 липня 2007 року стаття 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не містила зазначених норм, а тому зважаючи на принцип дії нормативно-правових актів у часі не може бути застосована до даних правовідносин.
Як вбачається з преамбули Кредитного договору від імені ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» в особі керуючого обласним Полтавським філіалом Копетехіна І.І., який діяв на підставі довіреності №16380 від 04 вересня 2006 року, посвідченої нотаріально, діяла начальник відділення №5 Обласної Полтавської філії ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» Кравцова Н.О. на підставі нотаріально посвідченої довіреності, однак підпис в договорі від імені кредитора виконано особою на прізвище ОСОБА_3 , начальником відділення №4 та скріплено печаткою, що містить напис «відділення Черкаси товариство з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код 26435422 Обласна Полтавська філія Банку «Фінанси та Кредит».
Не встановлено на якій правовій підставі директор відділення №4 ОСОБА_3 діяв від імені ТОВ банк «Фінанси та Кредит». Оскільки ТОВ банк «Фінанси та Кредит» припинилось, то всі довіреності, видані від імені товариства після 02 липня 2007 року були нечинні. Тому, ОСОБА_3 підписуючи Кредитний договір діяв за відсутності жодних повноважень.
Використання печатки ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» після 02 липня 2007 року є порушенням п.3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, громадським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України №17 від 11 січня 1999 року.
Судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про виклик судового експерта для надання усних пояснень, враховуючи те, що висновок експерта був неясним та не відповідав на питання, що ставилися судом на вирішення експертизи.
Місцевим судом не встановлено на підставі належних доказів природу боргу, його початковий розмір, валюту, дату отримання та умови повернення отриманих коштів.
Висновки суду першої інстанції про наявність боргу відповідача перед банком не відповідає обставинам справи, оскільки належне документальне підтвердження видачі кредиту в матеріалах справи відсутнє.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залучено у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Форма кредитного договору визначена у ч.1 ст.1055 ЦК України, відповідно до якої кредитний договір укладається у письмовій формі.
Враховуючи положення ч.2 ст.1054 ЦК України, частина 1 статті 1048 ЦК України, що регулює нарахування процентів за договором позики, також застосовується і до відносин, пов'язаних з кредитними договорами. Так, зазначеною нормою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Обов'язок позичальника повернути кредит закріплено зокрема у статті 1049 ЦК України. Відповідно до частини 1 та 3 вищезазначеної статті, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 907-ЧД (далі - Кредитний договір), за змістом п.2.1 якого, банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 30 000 доларів США, з оплатою по процентній ставці 11% річних (т.1 а.с. 7-12).
Пунктом 2.3 Кредитного договору визначено, що кредитні ресурси отримані позичальником за договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,1 квадратних метрів, житловою площею 16,5 квадратних метрів (т.1 а.с. 7-12).
За змістом розділу 3 Кредитного договору видача кредитних ресурсів за цим Договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням з банком. Позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 09 липня 2020 року. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 192,31 доларів США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток №1 до цього Договору) (т.1 а.с. 7-12).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 11%. Нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання Кредитних ресурсів з Позичкового рахунку Позичальника до моменту його повернення Кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Нарахування процентів за день видачі кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку позичальника за період з першого по останнє число місяця. Нарахування процентів проводиться по методу «факт»/360 за кожен день користування кредитними ресурсами. Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця у строк до 10 числа кожного місяця, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток №1 до цього Договору). У строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти нараховані на попередній календарний місяць. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів № НОМЕР_6 (т.1 а.с. 7-12).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки).
Окремі види застави визначені статтею 575 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно п.5.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором є застава нерухомості (іпотека): однокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 30,1 квадратних метрів, житловою площею 16,5 квадратних метрів. (т.1 а.с. 7-12).
10 липня 2007 року між Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №907-ЧД, за змістом якого іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передає в заставу (іпотеку) іпотекодержателю (ТОВ Банк «Фінанси та Кредит») нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 . Зазначена квартира складається з 1 (однієї) кімнати, має загальну площу 30,1 квадратних метрів, і жилу площу 16,5 квадратних метрів. Вищевказана квартира передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором №907-ЧД від 10 липня 2007 року на суму 30 000 доларів США строком до 09 липня 2020 року, а також сплати процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 11% річних, а також комісійної винагороди за кредитним договором, неустойки за цим договором або Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за Кредитним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі ( в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог (т.1 а.с. 103).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України).
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, 03 липня 2007 року між банком, ОСОБА_1 (боржник) і ОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 30 000,00 гривень зі сплатою 11 % річних (а.с. 31-32).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій, з яких вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором №907-ЧД від 10 липня 2007 року, договором іпотеки, де в пункті 4 зазначено про забезпечення повернення виданих за кредитним договором №907-ЧД від 10 липня 2007 року 30000 доларів США.
ОСОБА_1 порушив умови договору, оскільки не здійснював платежі у порядку визначеному договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком (т.1 а.с. 13-28) станом на 04 квітня 2016 року складає 789 838 гривень 89 копійок, з яких:
- 9 999,76 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 261 078 гривень 73 копійки - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту;
- 4 267,09 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 111 407 гривень 32 копійки - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту;
- 152,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 983 гривні 37 копійок - сума заборгованості по відсоткам;
- 1 780,19 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 46 478 гривень09 копійок - сума простроченої заборгованості по відсоткам;
- 303,00 гривні - сума строкової заборгованості по щомісячній комісії;
- 3711 гривень 95 копійок - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії;
- 362 876 гривні 42 копійки - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.
Наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідає умовам укладеного Кредитного договору та наданим боржником розрахунковим документам, що підтверджується Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2492/19-23/592-594/20-23 від 27 травня 2020 року (т.5 а.с.12-32).
Отже, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, в своїй сукупності підтверджують факт надання банком та отримання позичальником кредитних коштів, а також наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком у заявленому останнім розмірі. Тому, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо не встановлення місцевим судом розміру, валюти, дати отримання та умови повернення ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 90 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Відповідно до ч.ч 1,3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений)капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.
Згідно п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» нова редакція, затверджена Загальними зборами акціонерів протокол №4 від 02 вересня 2009 року, Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» створене шляхом перетворення Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство згідно із рішенням Загальних зборів учасників Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (протокол №3 від 15 грудня 2006 року) і рішенням Установчих зборів Банку (протокол №1 від 12 квітня 2007 року). ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (т.1 а.с. 176-184).
З зазначеного слідує, що у позивача мало місце реорганізація шляхом перетворення його організаційно-правової форми.
Стаття 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції чинній на час виникнення правовідносин, регламентує способи реорганізації банку.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що такі способи реорганізації як злиття, приєднання, поділ є в тому числі припиненням діяльності банку, про що прямо зазначено в законі, а такий спосіб реорганізації як перетворення не передбачає припинення юридичної особи.
Отже визнання спірного кредитного договору недійсним лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам законодавства України та може суттєво порушувати права кредитора.
Оскільки основне зобов'язання не підлягає визнанню недійсним то не підлягає визнанню недійсним і право чин щодо його забезпечення (договір іпотеки).
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6 ст. 367 ЦПК України).
Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_1 не обґрунтовував власні вимоги порушенням нотаріусом інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, повноваженнями особи яка підписала укладені договори від імені банку та використання печатки банку, а відтак зазначені доводи не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції.
Суд відхиляє доводи скаржника щодо того, що місцевим судом не досліджено матеріали нотаріальної справи про посвідчення оспорюваного договору іпотеки, та не заслухано нотаріуса, з огляду на те, що відповідних клопотань під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона не заявляла, а обов'язок доведення обставин, якими сторони обґрунтовують власні вимоги покладається на сторін, а не на суд.
Щодо висновку експерта, який для апелянта є неясним, то він не спростований належним та допустимими доказами, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування правильного по суті рішення суду.
Керуючись ст.ст.368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 серпня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави несплачену частину судового збору у сумі 15 291 гривень 87 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 3 грудня 2020 року.
Судді