Справа № 288/1397/20
Провадження № 2/288/414/20
03 грудня 2020 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим будинком,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про позбавлення права користування житловим будинком в якому вказує, що вона є власником житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .
В належному Позивачу будинку зареєстрована Відповідач, яка доводиться їй дочкою, проте вона в даному будинку не проживає з 2015 року, а фактичне місце її проживання не відомо.
Будь-яких домовленостей між сторонами щодо користування будинком не було, реєстрація місця її проживання була формальною, без будь - яких зобов'язань.
Позивач зазначає, що реєстрація Відповідача у належному їй житловому будинку є для неї перешкодою для повного користування та розпорядження майном. Відповідач, без поважних причин не проживає у належному Позивачу будинку, тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання, а лише для свого реєстраційного обліку, а тому наявні всі підстави для позбавлення її права на користування даним житловим приміщенням.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим будинком, розташованим у АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, в поданій позовній заяві просила справу провести без її участі.
Відповідач в судові засідання 20 листопада 2020 року та 03 грудня 2020 року не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання була належним чином повідомлена, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до Судових викликів № 288/1397/20/10459/20 вих. від 05 листопада 2020 року та № 288/1397/20/11296/20 вих. від 20 листопада 2020 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, Відповідач - ОСОБА_2 була повідомлена про судові засідання, які відбудуться 20 листопада 2020 року о 08.00 годині та 03 грудня 2020 року о 08.20 годині.
Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 липня 2016 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.5-6/
Відповідно до довідки Андрушківської сільської ради № 161 від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з 2015 року за місцем її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . /а.с.7/
Відповідно до довідки Андрушківської сільської ради № 162 від 18 вересня 2020 року, ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . /а.с.8/
Згідно виписки із Погосподарської книги № 1 Харліївської сільської ради за 2011-2015 роки № 253 від 28 вересня 2015 року, в АДРЕСА_2 , рахується господарство - особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою домогосподарства є ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в господарстві зареєстровані: - ОСОБА_2 - дочка ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - ОСОБА_3 - онука ІНФОРМАЦІЯ_4 , житловий будинок побудовано у 1970 році, матеріал стін - дерево, обкладене цеглою, покрівлі - шифер. Загальна площа житлового будинку становить - 73.8 метрів квадратних, житлова площа - 56.4 метрів квадратних. /а.с.9/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення Відповідача права користування належним їй житловим будинком, з тих підстав, що вона з 2015 року за місцем реєстрації не проживає.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК УРСР).
Відповідно до статті 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статтею 72 ЖК УРСР визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статтей 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено частиною першою статті 391 ЦК України.
В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.
Підстави втрати права користування житлом визначені статтею 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми Закону, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зі змісту вказаної статті, а також статті 64 ЖК УРСР, яка дає визначення поняття «член сім'ї» вбачається, що необхідною умовою існування права на користування житлом власника є спільне проживання членів сім'ї з власником житла та ведення спільного господарства.
Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі - Постанова № 5), під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Пунктом 39 Постанови № 5 роз'яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-V від 16 квітня 2017 року (далі - Закон), реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Згідно статті 6 Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Частина перша статті 7 Закону визначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлені обставини в їх системному зв'язку вказують на те, що Відповідач втратила право на користування житловим будинком, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 840.80 гривень /а.с.1/, який підлягає стягненню з Відповідача на її користь.
Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»; Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; статтями 9, 64, 72, 150 ЖК Української РСР; статтями 15, 16, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим будинком - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим будинком, розташованим у АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 840.80 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник