02 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 327/178/20(2-а/327/2/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білюги Валерія Володимировича на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04.09.2020 р. (суддя Кущ Т.М.) в справі № 327/178/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білюги Валерія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановиВ:
ОСОБА_1 звернувся до Розівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білюги Валерія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2520907 від 12.05.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132№ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 04.09.2020 р. адміністративний позов задоволено, постанову серії ЕАМ № 2520907 від 12 травня 2020 року, складену інспектором 1 батальйону 2 роти патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції Полтавської області лейтенантом поліції Білюгою В.В., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 510 грн. скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП закрите.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції відсутності заперечень з боку позивача факту перевезення вантажу, ширина якого перевищувала 2,6 м та склала 3,1 м, не надання позивачем доказів на підтвердження доводів, приведених у позові. Скаржник стверджує, що процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності зафіксовано за допомогою нагрудної відеокамери, відеозапис надано до матеріалів справи. Замір габаритів вантажу здійснено за допомогою рулетки, яка не підлягає повірці.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2020 року о 09 год. 57 хв. ОСОБА_1 на 80 км траси М-22 Полтава-Олександрія, керуючи транспортним засобом DAF XF 95.430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , перевозив негабаритний вантаж, а саме трактор колісний «New Holland» шириною понад 2,6 м, а саме 3,1 м, без відповідного дозволу органів Національної поліції, допустив порушення п. 22 Правил дорожнього руху та ч. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року.
Порушення зафіксовано відповідачем шляхом винесення постанови серії ЕАМ № 2520907 від 12.05.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності вчинення позивачем правопорушення.
Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.05.2020 р. інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Білюгою В.В. прийнято постанову серії ЕАМ № 2520907, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132№ КУпАП, яке полягає у тому, що водій ОСОБА_1 12.05.2020 р. о 09 годині 57 хвилині, керуючи транспортним засобом марки DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозив вантаж - трактор колісний New Holland, ширина якого перевищувала 2,6 м та становила 3,1 м, без узгодження з відповідним підрозділом Національної поліції України, чим порушив «КМУ № 30 ч.4 Порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами».
Статтею 132№ КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30, згідно з пунктом 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідачем в обґрунтування правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не надано доказів проведення контролю на відповідність габаритів вантажу певним нормам відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складанням відповідного документу та про проведення відповідних замірів.
В обґрунтування доведеності вчинення позивачем правопорушення відповідач посилається на те, що здійснення замірів габаритів вантажу рулеткою зафіксовано за допомогою відеокамери.
Разом з тим, суд визнає відеозапис з нагрудної камери поліцейського неналежним доказом, з огляду на таке.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що оскаржена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації факту правопорушення.
Тобто, в порушення частини третьої статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено здійснення будь-якої фіксації правопорушення, відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.
Зважаючи на те, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП, у такій постанові, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
У разі відсутності в оскаржений постанові по справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2020 р. серії ЕАМ № 2520907 посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис саме події порушення Правил дорожнього руху, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2019 р. в справі № 464/2309/17.
Інших доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність постанови.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.
Суд звертає увагу на те, що в порушення вимог статей 271, 286 КАС України судом першої інстанції в судовому засіданні проголошено скорочене рішення, а не повне судове рішення, судом першої інстанції справа розглянута у строк, який перевищує три місяці.
Проте, такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білюги Валерія Володимировича на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04.09.2020 р. в справі № 327/178/20 залишити без задоволення.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04.09.2020 р. в справі № 327/178/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білюги Валерія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 02.12.2020 р. та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 02.12.2020 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко