03 грудня 2020 р. Справа № 520/12519/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.10.20 року по справі № 520/12519/2020
за позовом ОСОБА_1
до Сахновщинська районна державна адміністрація Харківської області , Голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області Карплюка Максима Борисовича
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області Карплюка Максима Борисовича № 34-к від 03.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації у зв'язку з реорганізацією відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації;
- поновити ОСОБА_1 з 04.08.2020 року на посаді начальника відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації;
- стягнути з Сахновщинської районної Державна адміністрації Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.08.2020 року по день поновлення на роботі;
- стягнути з Сахновщинської районної Державна адміністрації Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. від 28.11.2019 р. по справі № 520/10532/19 набрало законної сили, але всупереч зазначеному воно в повному обсязі так і не виконано. З приводу виконання судового рішення позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Листом відповідач повідомив, що різниця пенсії, обчислена за рішенням суду за період з 01.01.2008 буде виплачуватись в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сахновщинсьької районної державної адміністрації Харківської області, Голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області Карплюка Максима Борисовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про залишення позовної заяви без руху та відмові у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду не враховані вищевказані доводи та обставини, зазначені у позовній заяві, а також безпідставно та необгрнутовано не застосовані вимоги частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відповідно до яких у справах про звільнення місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, протягом якого працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду, продовжений на строк дії такого карантину, тобто до 31.10.2020 року.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На зазначену ухвалу позивачем 30.09.2020 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивачка зазначила, що 11.09.2020 вона звернулась з аналогічним позовом до Сахновщинського районного суду Харківської області, ухвалою від 14.09.2020 по справі №634/1110/20 було відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства. Після отримання представником позивача 16.09.2020 року копії вказаної ухвали, позивач повторно звернулась за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, а заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не містить підстав поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась з зазначеним адміністративним позовом до Сахновщинського районного суду Харківської області 11.09.2020 року, тобто вже з порушенням місячного строку після винесення оскаржуваного розпорядження голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області Карплюка Максима Борисовича № 34-к від 03.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації у зв'язку з реорганізацією відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації.
Отже, колегія суддів, не приймає до уваги твердження позивача, оскільки строк звернення з позовом до суду був пропущений позивачем ще на час звернення до Сахновщинського районного суду Харківської області.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Таким чином, колегія суддів дослідивши зміст позовної заяви ОСОБА_1 зауважує, що на позивача, в частині його вимог про скасування розпорядження про її звільнення, поновлення на посаді, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розповсюджуються вимоги частини першої статті 233 КЗпП України щодо місячного строку для звернення до суду у справі про звільнення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, які встановлюють шестимісячний строк звернення до суду, оскільки спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання поновлення на посаді та стягнення среденього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо подання відповідного позову відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на обставини запровадження на території країни карантину та продовження у зв'язку з цим процесуальних строків, зокрема, і строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв'язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020. Водночас, підставою для продовження таких строків є відповідна заява особи із зазначенням причини їх пропуску, що зумовлені саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Проте, колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що позивачем не наведено доказів того, що ОСОБА_1 не мала змоги звернутись із зазначеним позовом до суду з підстав обмежень, впроваджених у зв'язку з карантинними заходами.
Крім того, колегія суддів звертає особливу увагу, що органи місцевої виконавчої влади та інші держоргани, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, продовжували свою роботу з рекомендованим гнучким режим робочого часу, який, передбачає різні години початку і закінчення роботи для працівників, а також дозволено перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць.
Отже, зазначена підстава вказана апелянтом не знайшла свого підтвердження у ході розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.02.2020 року по справі №120/1560/19-а.
Таким чином, подані позивачем заяви про поновлення пропущеного строку не містять в собі належних обґрунтувань та доводів поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з даним позовом у понад місячний строк.
Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 по справі № 520/12519/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський