23 листопада 2020 р. Справа № 440/3783/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020, суддя І.Г. Ясиновський, по справі № 440/3783/19
за позовом Приватного підприємства "АДАМАС"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ПП "АДАМАС" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.07.2019 № 0008901401, № 0008911401
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Полтавській області від 03.07.2019 № 0008901401 та від 03.07.2019 № 0008911401.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що контролюючим органом було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо порядку нарахування податкових зобов'язань.
У судовому засіданні представник відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судовим розглядом, у період з 15.05.2019 по 03.06.2019 фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "АДАМАС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.06.2019 № 775/16-31-14-01-10/25171530, яким зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 232263 грн, в т.ч.: за 4 квартал 2016 року на суму 165442 грн, за 2 квартал 2018 року на суму 66821 грн; п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 154424 грн.
На підставі зазначеного акту висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 03.07.2019 винесені податкові повідомлення-рішення № 0008901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 348394,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 232263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 116131,50 грн.; № 0008911401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 154424 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, обґрунтовано сформовано податкові зобов'язання у період, що перевірявся, зокрема щодо податку прибуток та визначення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Статтею 120-1 Податкового кодексу України визначено розміри штрафів за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судовим розглядом встановлено, що оригінали первинних документів бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 30.07.2017 вилучені згідно протоколів обшуку на підстав матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017171010000022 від 07.02.2017.
Втім, зі змісту акту перевірки встановлено, що органом досудового розслідування надано доступ до вилучених документів та в ході проведення перевірки дослідження первинних бухгалтерських документів проводилось перевіряючими в СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області
На відповідні запити суду першої інстанції засвідчені копії первинних документів, що є предметом дослідження, слідчим надані частково.
У ході судового розгляду встановлено, що 20.11.2016 між ПП "АДАМАС" та ТОВ "АПОСТЕРІОРІ" укладено договір поставки № 2011/2016, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
На підставі заявки покупця, в момент поставки, виписується видаткова накладна, яка підтверджує прийняття заявки покупця постачальником. Отримання товару представником покупця підтверджує погодження покупця з асортиментом, кількістю та ціною партії товару. Передача товару здійснюється за видатковою накладною та довіреністю.
У виконання умов договору ТОВ "АПОСТЕРІОРІ" складені видаткова накладна від 01.12.2016 № РН-0000134, рахунок-фактури від 01.12.2016 № СФ-0000137 на загальну суму 926544,00 грн, у тому числі ПДВ - 154424,00 грн., на поставку наступних товарів: шафа керування; насос високого типу GRUDFOS CR; транспортер шнековий; контейнер; плита термоізоляційна вогнетривка.
Фактична оплата придбаного товару здійснена, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 605 від 08.12.2016.
За наслідками проведення операцій виписано податкову накладну від 01.12.2016 № 3.
При цьому, стосовно посилань податкового органу на відсутність коду УКТ ЗЕД колегія суддів звертає увагу, що зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД передбачено для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.
Доводи податкового органу щодо відсутності доказів на підтвердження транспортування придбаного товару колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, транспортування придбаного товару здійснювалось власними ресурсами позивача за рахунок орендованого транспортного засобу, керування яким здійснював водій ПП "АДАМАС" ОСОБА_1 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, наказом від 27.06.2014 № 2706/102 ПП "АДАМАС" про прийняття на посаду водія ОСОБА_1 , подорожнім листом.
Крім того на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності для виготовлення обладнання на виконання договору поставки №0412/15 від 04.12.2015, укладеного з ТОВ "СІ-БРІЗ", надано копії відповідних підтверджуючих документів первинного бухгалтерського обліку.
Так, висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності зазначених господарських операцій базуються, крім іншого, на податковій інформації стосовно ТОВ "АПОСТЕРІОРІ.
Колегія суддів також зазначає, що наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16.
Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в певних первинних документах, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.
Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Таким чином, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Так, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.
Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.
Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0008911401 та необхідності його скасування.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0008901401 колегія суддів зазначає наступне.
Так, в основу зазначеного рішення податковим органом покладено висновки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок не відображення платником податків доходу від операційних курсових різниць.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у paxунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів. Балансова вартість зазначених статей балансу надалі визначається (оцінюється) згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Пунктом 8 Положення встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
Курсові різниці від перерахунків грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Перевіркою відображеного показника з 01.07.2016 по 30.06.2018 в сумі 437069,7 тис. грн. на підставі таких документів: договорів (контрактів) та додатків до них, специфікацій, видаткових (прибуткових) накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірок, актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, головних книг, виписки руху коштів з банківського рахунку підприємства, оборотних відомостей по рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 702 "Дохід від реалізації робіт (послуг", 711 "Дохід від купівлі продажу іноземної валюти", 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 715 "Одержані штрафи, пені, неустойки" встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2 Звіту про фінансові результати (Ф№2) "Інші операційні доходи" на суму 518228 грн., у тому числі за 4 квартал 2016 на 147001 грн., за 2 квартал 2018 на суму 371257 грн.
Втім, відповідачем не надано пояснень стосовно того, на підставі яких саме з перелічених в акті перевірки документів встановлено спірну курсову різницю.
Колегія суддів зазначає, що курсові різниці від перерахунку коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються відповідно до п.8 ПБО 21 у складі інших операційних доходів. Інформація про доходи від таких курсових різниць згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється відповідно на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці». Для відображення операцій продажу іноземної валюти у бухгалтерському обліку використовуються субрахунки 333 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті». Тобто фактичною датою здійснення операцій продажу валюта списується з поточного валютного субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». Дохід від продажу (купівлі) іноземної валюти узагальнюється на субрахунку 711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти".
У звіті про фінансові результати (форма №2) згідно з даними бухгалтерського обліку позивача відображено в рядку 2120 «Інші операційні доходи», відповідно: за друге півріччя 2016 року дохід від курсових різниць складає 4648298,97 грн, за 2017 р. - загальний дохід складає 1555430,13 грн, в тому числі дохід від курсових різниць - 1536197,89 грн та 19 232,24 грн дохід від штрафів, за перше півріччя 2018 року - загальний дохід - 221924,61 грн, в тому числі дохід від курсових різниць 205674,61 грн, та дохід від продажу ОЗ - 16250,00 грн. Позитивні курсові різниці які виникли на підприємстві під час оприбуткування валюти, купівлі - продажу валюти, при закритті періоду на дату балансу в повній мірі відповідають та повному обсязі включено до доходу підприємства про що свідчать Аналізи рахунків 71, 711, 714, 79.
Позивач звертав увагу, що податковим органом у таблиці, доданій до пояснень, невірно зазначено кореспонденція рахунків Дт з Кт. Не відображено дохід від придбання валюти Дт 333 Кт 711 відповідно за ІІ півріччя 2016 року - 24,30 грн, 2017 року - 520,90 грн, 2018 року -29,24 грн.
Відповідачем у свою чергу не наведено обґрунтованих спростувань зазначеним твердженням та посиланням стосовно того, що різниця, яка зазначена в даних ДПС в показниках Дохід від операційної курсової різниці Дт 334 Кт 714 в сумі 4232583,10 грн не співпадає з даними бухгалтерського обліку ПП "АДАМАС" Дт334 Кт 714 в сумі 4225616,72 грн, в зв'язку з тим що, не знято відсотки на залишок коштів на розрахунковому рахунку, які в Звіті про фінансові результати за ІІ півріччя 2016 року відображені в рядку 2240 «Інші доходи» в сумі 6935,21 грн, чим завищено суму позитивних курсових різниць.
Стосовно розбіжностей за ІІ півріччя 2016 року по показнику Дохід операційної курсової різниці (надходження коштів від нерезидента) Дт 362 Кт 714 в сумі 147036,00 грн., колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо їх відсутності, на підтвердження чого позивачем надано Аналіз та Картка субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
Так, у 2016 валютні рахунки позивача були відкриті у банках ПАТ «КРЕДОБАНК» та ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», валюта EUR, RUB, USD.
При отриманні коштів від нерезидентів нараховано курсових різниць в сумі 121302,35 грн., у тому числі від надходження USD - 110338,86 грн, від надходження RUB -10963,49 грн.
Однак, податковим органом загальна сума визначена у розмірі 268338,35 грн., при цьому обґрунтувань щодо розбіжності в сумі 147036,00 грн. не надано.
Щодо розбіжностей за І півріччя 2018 по показнику Дохід операційної курсової різниці (надходження коштів від нерезидента) Дт 362 Кт 714 в сумі 371227,00 грн., за даними бухгалтерського обліку ПП «АДАМАС» останні також відсутні, на підтвердження чого позивачем надано Аналіз та Картка субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
У 2018 у позивача валютні рахунки були відкриті в банку ПАТ «КРЕДОБАНК», валюта EUR, RUВ, USD.
З Аналізу та Картки субрахунку 362 підтверджено, що при отриманні коштів від нерезидентів нараховано курсові різниці в сумі 29897,17 грн, в тому числі від надходження USD - 28606,05 грн, від надходження EUR - 1291,12 грн.
Податковим органом загальна сума визначена у розмірі 401124,17 грн., при цьому, розбіжність в сумі 371227,00 грн. відповідачем не обґрунтована.
Також, судовим розглядом встановлено, що між ПП «АДАМАС» та «ТОП ФУДС ІНТЕРНЕШЕНАЛ» підписано Контракт на суму 34000,00 USD.
Відвантаження обладнання відбулося 10.10.2017 згідно ВМД №UA100110\2017\399221 на суму 34000,00 USD по курсу НБУ 26,551695 на суму 902757,63 грн.
Оплата за обладнання надійшла 11.04.2018 в сумі 28276,00 EUR по курсу НБУ 32,108349 на суму 907895,68 грн.
На дату балансу 31.03.2018 курс НБУ USD склав 26,405249, а сума заборгованості по «ТОП ФУДС ІНТЕРНЕШЕНАЛ» склала 34000,00 USD еквіваленті 897778,47 грн.
Курсова різниця склала 907895,68 - 897778,47 = 10117,21 грн.
ПП «АДАМАС» проведено відвантаження обладнання ТОО «Аяла Плюс» відповідно до ВМД №UA100110\2018\057175 від 18.04.2018 на суму 7000,00 USD по курсу НБУ 26.082873 на суму 182580,11 грн. Оплата надійшла 26.04.2018 7000,00 USD по курсу НБУ 26.270545 на суму 183 893,82. Курсова різниця склала 183893,82-182580,11 = 1313,71 грн.
За аналогічною методикою розраховано курсові різниці по НАВИГАТОР згідно ВМД UA101090\2018\004683 від 14.06.2018, АО «Евразіан Фудс» згідно ВМД 101060003\2016\001675 від 18.08.2016, №101060003\2016\001761 від 25.08.2016, Nol01060003\2016\001762 від 25.08.2016, №101060003\2016\001763 від 25.08.2016, №101060003\2016\002116 від 20.09.2016, №101060003\2016\002947 від 14.11.2016 та Агро Універсал згідно ВМД №100270001\2016\055542 від 15.11.2016. Додатково зазначено, що контрагент перерахував кошти у повному обсязі, але з перерахованих коштів стягнуто міжнародним банком комісію у розмірі 45 USD.
АО «Евразіан Фудс» зробило передплату за обладнання 07.02.2018 в сумі 25823,70 EUR по курсу НБУ 33,856502 на суму 874300,15 грн.
ПП «АДАМАС» відвантажило обладнання АО «Евразіан Фудс» відповідно до ВМД №UA100110\2018\056498 від 21.03.2018 на суму 28693,00 EUR по курсу НБУ 32.287252 на суму 926418,12 грн.
На дату балансу 31.03.2018року курс НБУ EUR складав 32.737228, а заборгованість АО «Евразіан Фудс» - 2869,30 EUR.
Сума заборгованості на дату балансу 2869,30 х 32,737228 = 93 932,93 грн. Сума заборгованості на дату відвантаження 2869,30 х 32,287252 = 92 641,81 грн.
Курсова різниця 93932,93 - 92641,81 = 1291,12 грн.
Також, між ПП «АДАМАС» та ТнВ «Сир Стародубський» було підписано контракт на суму 40000,00 USD.
Аванс за обладнання надійшов на розрахунковий рахунок ПП «АДАМАС» 20.09.2016 на суму 1039904,00 RUВ по курсу НБУ 0,39692 на суму 412758,70 грн.
Відвантаження товару відбулося 21.11.2016 згідно ВМД 100270001\2016\055630 на суму 40000,00 USD по курсу НБУ 25.895267 на суму 1035810,68 грн.
Враховуючи попередню оплата від 20.09.2016 за суму 1039904,00 RUB та послідуючі оплати від 22.11.2016 на суму 1 287160,00 RUB і 20.12.2016 на суму 247172,40 RUB, в бухгалтерському обліку було переведено USD в RUВ по крос курсу 64,35591 на дату відвантаження обладнання 40000,00 х 64,35591 =2 574 236,40 RUВ.
Оплата надійшла 22.11.2016 в сумі 1287160,00 RUB по курсу НБУ 0,40063 на суму 515674,91 грн, на момент відвантаження 21.11.2016 курс НБУ RUB склав 0,39776. 1287160,00 х 0,39776= 511980,76 грн.
Курсова різниця 515674,91 - 511980,76 = 3694,15 грн.
Кінцевий розрахунок відбувся 20.12.2016 шляхом перерахунку 247172,40 RUB по курсу НБУ 0,42717 на суму 105584,63 грн, відповідно на момент відвантаження 247172,40 х 0,39776 = 98315,29 грн.
Курсова різниця 105584,63 - 98315,29 = 7269,34 грн.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відображення платником податків ПП «АДАМАС» в бухгалтерському обліку позитивних курсових різниць по Дт 362 в Кт 714 за II півріччя 2016 року в сумі 121302,35 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 29897,17 грн.
Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок не відображення доходу від операційних курсових різниць є помилковими, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0008901401 є безпідставним, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі № 440/3783/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 03.12.20.