03 грудня 2020 р.Справа № 532/1315/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Сучкова Максима Олександровича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області (головуючий І інстанції Мороз Т.М.) від 21.09.2020 року по справі № 532/1315/20
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Сучкова Максима Олександровича, Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ЕАМ № 2816127 від 13.07.2020, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на його автомобілі встановлені грязезахисні фартухи, а резинові бризковики конструкцією його автомобіля не передбачені, однак ним були з власної ініціативи встановлені додатково, які було обірвано при погрузці. Просить скасувати постанову серії ЕАМ № 2816127 від 13.07.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2020 року по справі № 532/1315/20 позовні вимоги задоволено: скасовано постанову поліцейського роти № 4 взводу № 1 батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Сучкова М.О. серії ЕАМ № 2816127 від 13.07.2020 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідач, Поліцейський взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Сучкова М.О., не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2020 р. поліцейський роти № 4 взводу № 1 батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сучков А.М. виніс постанову серії ЕАМ № 2816127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 13.07.2020 о 02 год. 39 хв. в м. Кременчук по вул. Ярмаркова, 5 Д керував транспортним засобом P450LA4X2VLA, номерний знак НОМЕР_1 , у якого відсутні бризковики колес, передбачені конструкцією авто (відеофіксація нагр.кам. ВІ010701), чим порушив п.п. 31.4.7 «е» ПДР України та накладеного штраф в розмірі 340 грн.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що конструкція транспортного засобу Scanіa P450LA4X2VLA повинна мати бризковики.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8. «Методи контролювання інших елементів конструкції» ДСТУ 3649:2010, відповідність вимогам, зокрема, п.п. 6.8.13 ДСТУ 3649:2010 перевіряють візуально. Відтак, складання працівниками поліції акту з перевірки технічного стану КТЗ, щодо відповідності КТЗ п.п. 6.8.13 ДСТУ 3649:2010, не передбачено, працівниками поліції не застосовуються спеціальні пристрої (прилади), а перевіряють ТЗ на відповідність вимог п.п. 6.8.13 ДСТУ 3649:2010, візуально. Вказав, що згідно п.п. 31.4.7. «е» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за відсутності передбаченого конструкцією бамперу або задній захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків.
Зазначив, що для попередження забруднення вітрових і задніх стекол, а також для захисту транспортних засобів від потрапляння бруду, каменів тощо з-під коліс інших транспортних засобів на них необхідна наявність брудозахисних фартухів і бризковиків, ширина яких повинна бути меншою ширини встановлених шин.
Вимоги ДСТУ 3649:2010 поширюється на колісні транспортні засоби категорій М, MG, N, NG, О, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 регулюються вимоги щодо безпечності технічного стану КТЗ.
Відповідно до п. 6.8.12 ДСТУ 3649:2010 на КТЗ, категорій N2, N3, 03, 04 випуску після 2002 р., обов'язково має бути задній захисний пристрій, або елементи конструкції, які виконують його функцію.
Апелянт вказує, що як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення так і в адміністративному позові позивач не заперечував, що на транспортному засобі Scania P450LA4X2MLA (вантажний самоскид), номерний знак НОМЕР_1 , рух на якому він здійснював в місці час і дату, вказані в оскаржуваній постанові, були відсутні бризковики колес, що є порушенням п.п. 31.4.7 «е» ПДР України.
Також зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем були надані копії фотознімків з сайту, які є в загальному доступі в мережі Інтернет, згідно яких на транспортному засобі Scania P450LA4X2MLA мають бути наявні бризковики. Вказав, що як вбачається із відеозапису зробленому поліцейським на транспортному засобі позивача Scania P450LA4X2MLA (вантажний самоскид), номерний знак НОМЕР_1 були відсутні передбачені конструкцією бризковики. У зв'язку з чим автомобіль жодним чином не був захищений від викидання з-під коліс сторонніх предметів і бруду, чим наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, поліцейський мав достатні та належні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що жодного Акту перевірки технічного стану КТЗ працівники поліції не складали, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 Розділу І “Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.10.2008 року № 534, визначено процедуру проведення працівниками Державтоінспекції перевірок технічного стану колісних транспортних засобів під час їх експлуатації в період між державними технічними оглядами, які здійснюються у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ або забруднення ним навколишнього середовища, відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України “Про міліцію”.
Оскільки перевірка транспортного засобу під керуванням позивача, здійснювалася не працівниками державтоінспекції, а працівниками патрульної поліції, то дія вищевказаного Порядку на останніх не поширюється.
Працівники патрульної поліції під час виконання покладених на них обов'язків керуються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція).
Пункти 3,4 Розділу VІІІ Інструкції передбачає контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, здійснюється поліцейським шляхом візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу та/або перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.
Поліцейський, який здійснює контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, у разі наявності технічної можливості застосовує під час контролю технічні прилади та засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.
У разі застосування спеціальних пристроїв (приладів) за результатами контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, поліцейський складає Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання (далі - Акт відповідності) у двох примірниках, один з яких вручається водієві транспортного засобу.
Оскільки контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу здійснювався поліцейським шляхом візуального огляду без застосування спеціальних пристроїв, складення Акту відповідності не є обов'язковим.
Що стосується інших обставин справи, які були встановлені судом першої інстанції та покладені в основу його рішення, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпункту “е” пункту 3.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАМ №2816127 від 13.07.2020 року, поліцейським встановлено ОСОБА_1 13.07.2020 о 02 год. 39 хв. в м. Кременчук по вул. Ярмаркова, 5 Д керував транспортним засобом P450LA4X2VLA, номерний знак НОМЕР_1 , у якого відсутні бризковики колес, передбачені конструкцією авто (відеофіксація нагр.кам. ВІ010701).
Колегія суддів зазначає, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи встановлено, що належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не надано.
Згідно з п. 6.8.13 Національного стандарту України “Колісні транспортні засоби” ДСТУ 3649:2010 КТЗ мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.
Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідачем в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення до суду надано відеозапис з технічного пристрою, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу позивача, але на вказаному відеозаписі не зафіксовано причину зупинку транспортного засобу.
З вказаного відеозапису слідує, що на ньому зафіксовано момент огляду автомобіля, яким керував позивач, в першу чергу, на предмет наявності тріщин (порізів) на задніх колесах вантажного автомобіля, а в подальшому - на предмет відсутності на ньому бризковиків.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , останній в момент зупинки його автомобіля пояснював відповідачу, що конструкція його транспортного засобу не передбачає наявність бризковиків.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, що автомобіль марки SCANIA P450LA4X2VLA передбачає наявність бризковиків.
Посилання апелянта на інформацію, яка міститься в мережі Інтернет (наданий фотознімок із зображенням вантажного автомобіля марки SCANIA), являється помилковим, оскільки не є належним доказом того, що конструкція та технічні характеристики транспортного засобу марки SCANIA P450LA4X2VLA передбачають бризковики.
Щодо посилання апелянта на норми п. 6.8.12 ДСТУ 3649:2010, згідно яких на КТЗ, категорій N2, N3, 03, 04 випуску після 2002 р., обов'язково має бути задній захисний пристрій, або елементи конструкції, які виконують його функцію, колегія суддів зазначає, що в оскарженій постанові не зазначено яких саме бризковиків - передніх чи задніх не було на автомобілі позивача, відповідно чим передбачена їх наявність, як умова експлуатації колісного транспортного засобу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Також, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис, не містить взагалі інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення, а тому наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапис не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення.
Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 24.01.2019р. у справі № 428/2769/17, від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а, які в розумінні вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” повинні враховуватися судом при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.
Враховуючи вище встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2816127 від 13.07.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП. підлягає скасуванню.
Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2020 року по справі № 532/1315/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Сучкова Максима Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2020 року по справі № 532/1315/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 03.12.2020 року