02 грудня 2020 р.Справа № 583/1745/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Плотникова Н.Б., м. Охтирка, повний текст складено 18.08.20 року по справі № 583/1745/20
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Денисенко Наталії Сергіївни треті особи Управління патрульної поліції в Сумській області
про скасування постанови серія ЕАМ № 2522334,
18.05.2020 року позивач подав до суду адміністративний позов, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2522334, а справу закрити відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.08.2020р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Наталії Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що що 12.05.2020 р. він ( ОСОБА_1 ) рухався на своєму автомобілі з м. Суми до м. Охтирка по трасі Н12. Близько 14 год. в с. Боромля попереду нього рухалися автомобілі з дуже маленькою швидкістю, тому він вирішив їх обігнати. Він (позивач) розпочав обгін більше ніж за 300 м до дорожнього знаку 5.35 і щоб не перевищувати встановлену в населеному пункті швидкість руху завершив маневр до розмітки 1.14.1, тому постанова повинна бути визнана нечинною та скасована, так як ПДР він не порушував. Також зазначив, що поліцейська Денисенко Н.С. винесла постанову ЕАМ № 2522334 з порушенням КУпАП, а саме не повідомила його (позивача) про місце розгляду справи, не провела підготовку до розгляду справи, не виконала ст. 279 «порядок розгляду справи», не виконала ст. 280, а також порушила його право на захист, відмовивши в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання, так як на місці події він (позивач) не міг скористатися правовою допомогою. Крім того, вважає, що поліцейські ставилися до нього упереджено і з самого початку ще до розгляду справи вважали, що він порушив правила дорожнього руху, чим порушили ст. 62 Конституції України. Також посилається на те, що суд у відповідності до ст. 150 не задовольнив заяву позивача про забезпечення позову що призвело до обмеження його прав та свобод гарантованих мені Конституцією України а саме ст.33 (Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. На підставі вище викладеного просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду в Сумській області від 18.08.2020 року по справі № 583/1745/20 2-а/583/34/20. Визнати протиправною та скасувати постанову ЕАМ № 2522334 винесену 12.05.2020р. капралом поліції Денисенко Наталією Сергіївною. Відшкодувати позивачеві ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану капралом поліції Денисенко Наталією Сергіївною у вигляді стягнення судового збору у розмірі 840грн. 80 коп., та повернути сплачений штраф по виконавчому листу разом із іншими витратами в сумі 1207 грн. 28 коп. Визнати дії службових осіб УПП в Сумській області неправомірними та такими що порушують права громадян у відповідності до ст. 245 КАС України. Зобов'язати окремою ухвалою у відповідності ст. 249 КАС державні органи влади стягнути у процесі регресії збитки наданні державі капралом поліції ОСОБА_3 у відповідності до Закону України про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану Державі.
Від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Також учасники справи повідомлені на електронні адреси, яка містяться а матеріалах справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що поліцейським роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Н.С. 12.05.2020 р. було винесено постанову серія ЕАМ № 2522334 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Згідно даної постанови ОСОБА_1 12.05.2020 р. о 14 год. 38 хв. керуючи автомобілем Ford Transit Custom днз НОМЕР_1 в с. Боромля по вул. Сумській а/д Н-12 45 км здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, що зафіксовано на відео реєстратор Xiomi Yi Car 1221, чим порушив п. 14.6 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поліцейська патрульної поліції врахувала всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно винесла постанову та наклала на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Заперечення щодо змісту оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 2522334 від 12.05.2020 р. позовна заява та апеляційна скарга не містить.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до пункту 14.6 (в) Правил дорожнього руху обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. За вказані порушення передбачене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Із постанови № ЕАМ №2522334 вбачається, що ОСОБА_1 12.05.2020 р. о 14 год. 38 хв. керуючи автомобілем Ford Transit Custom днз НОМЕР_1 в с. Боромля по вул. Сумській а/д Н-12 45 км здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, що зафіксовано на відео реєстратор Xiomi Yi Car 1221, чим порушив п. 14.6 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП
В матеріалах справи містяться матеріали відеофіксації вчиненого позивачем правопорушення, здійсненого на службовий відеореєстратор Xiaomі Yi Car DVR, якими зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Transit Custom днз НОМЕР_1 здійснив обгін транспортного засобу - службового автомобіля поліції ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті - с. Боромля по вул. Сумській а/д Н-12 45 км.
При цьому, початок маневру обгону здійснений позивачем перед пішохідним переходом, а закінчення відбулось вже на відстані після пішохідного переходу. Тобто, обгін здійснений безпосередньо на пішохідному переході.
Даним відеозаписом спростовуються доводи позивача про те, що він завершив маневр обгону до розмітки 1.14.1 «зебра».
З відеозапису вбачаться, що ділянка дороги, на якій розміщена дорожня розмітка 1.14.1 «зебра» та дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід» ПДР України на початок маневру була в зоні видимості позивача, жодним чином розмітка та дорожній знак не затулені будь-якими перешкодами, подія відбувалась у світлу пору доби, що надавало можливість позивачу їх ідентифікувати.
Зауважень щодо аутентичності технічного запису позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі не наводить.
В позовній заяві позивач зазначає, що 12.05.2020 року він рухався на автомобілі форд транзит з міста Суми в місто Охтирка по трасі Н12 приблизно о 14 годині, а саме в селі Боромля де перед ним рухалися автомобілі з дуже маленькою швидкістю, тому він вирішив їх обігнати з забезпеченням всіх заходів безпеки та правил дорожнього руху. Так він розпочав обгін більше ніж за 300 метрів від дорожнього знаку 5.35 і щоб не перевищити швидкість встановлену в населених пунктах він завершив маневр до розмітки (1,14,1).
Доводи позивача про те, що дорожній знак «Пішохідний перехід» було встановлено з порушенням ПДР України на відстані менш ніж 50 м до пішохідного переходу, - суд не бере до уваги з наступних підстав.
Відповідно п. 10.3.33 ДСТУ 4100-2014 «Дорожні знаки», знак 1.32 «Пішохідний перехід» поза населеними пунктами потрібно встановлювати перед усіма позначеними знаками 5.35.1, 5.35.2 і/або розміткою 1.14 нерегульованими пішохідними переходами, а в населених пунктах - перед переходами, відстань видимості яких менша ніж 150 м.
Знак 5.35.1 «Пішохідний перехід» встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу, що передбачено Правилами дорожнього руху України.
Суд зазначає, що у даному випадку ділянка дороги та пішохідний перехід містять обов'язкову дорожню розмітку 1.14.1 та дорожній знак 5.35.1. Зазначене спростовує доводи позивача щодо відсутності з його боку порушень внаслідок недодержання вимог відносно встановлення попереджувального знаку 1.32.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейська ОСОБА_3 порушила його право на захист, відмовивши в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання, так як на місці події він (позивач) не міг скористатися правовою допомогою., колегія суддів зазначає наступне.
З наданого відеозапису вбачається, що після початку розгляду поліцейским справи та оголошення прав інспектор відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за місцем проживання . Наведене відповідає законодавству про що зазначено вище. Заявлення будь яких інших клопотань не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що Поліцейський роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Денисенко Наталія Сергіївна роз'яснив позивачу його право скористатися юридичною допомогою,однак клопотання від позивача про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги не надійшло. З відео відповідачів цього не вбачається. Доказів зворотнього позивачем не надано.
Таким чином Поліцейський роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Денисенко Наталія Сергіївна фактично надала позивачу можливість і час для реалізації свого права на правову допомогу.
Крім того з наданого відео вбачається, що позивач до початку розгляду справи був ознайомлений з відеозаписом подій правопорушення та зателефонував своєму представнику.
Отже з викладеного слідує, що діями інспектора не допущено порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на отримання юридичної допомоги.
Крім того, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача про те, що поліцейська Денисенко Н.С. винесла постанову ЕАМ № 2522334 без розгляду справи та без присутності позивача.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено у присутності позивача, якому поліцейською Денисенко Н.С. були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, були досліджені докази, після чого винесена постанова по справі.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем п. 14.6 Правил дорожнього руху, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 7 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Тому доводи позивача про те, що поліцейська неправомірно відмовила йому в клопотанні про розгляд справи за місцем його проживання, суд не бере до уваги.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17.
За наведених обставин суд вважає, що поліцейська патрульної поліції врахувала всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно винесла постанову та наклала на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.
Щодо доводів позивача стосовно того, що суд першої інстанції у відповідності до ст. 150 не задовольнив заяву позивача про забезпечення позову що призвело до обмеження його прав та свобод гарантованих Коституцією України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2020р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Наталії Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови серія ЕАМ № 2522334 повернуто позивачу без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 294 КАС України ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, в разі не згоди з ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову позивач може звернутися до суду з апеляційною скаргою.
Проте ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2020р. позивачем не оскаржена.
З урахуванням вищенаведеного доводи позивача стосовно того, що суд першої інстанції в порушення ст. 150 не задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, не впливають на вирішення справи по суті.
Щодо доводів позивача з приводу того, що відповідач надав відзив на позовну заяву з порушенням ст. 162 ч.5 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
В даному випадку справу вирішено вірно.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про задоволення позову.
Щодо вимог апеляційної скарги про визнання дій службових осіб УПП в Сумській області неправомірними та такими що порушують права громадян у відповідності до ст. 245 КАС України та зобов'язання окремою ухвалою у відповідності ст. 249 КАС державні органи влади стягнути у процесі регресії збитки наданні державі капралом поліції ОСОБА_3 у відповідності до Закону України про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану Державі, колегія суддів зазначає наступне.
З урахуванням того, що колегія суддів прийшла до висновку, про правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2522334 та не встановив наявність порушених прав позивача з боку відповідача, відсутні підстави для про визнання дій службових осіб УПП в Сумській області неправомірними та такими що порушують права громадян у відповідності до ст. 245 КАС України та для постановлення окремої ухвали.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Так, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем клопотання на думку колегії суддів не містить обґрунтованих та достатніх підстав, які б давали підстави для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.
Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2522334 та не встановив наявність порушених прав позивача з боку відповідача, відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодувати позивачеві ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану капралом поліції Денисенко Наталією Сергіївною у вигляді стягнення судового збору у розмірі 840грн. 80 коп., та повернення сплаченого ним штрафу по виконавчому листу разом із іншими витратами в сумі 1207 грн. 28 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.08.2020 року по справі № 583/1745/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло