03 грудня 2020 року справа №360/408/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Білашової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 360/408/20 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У січні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган), в якій позивач, з урахування уточненої позовної заяви від 13.02.2020, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу № 0000233201 від 23.10.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2019 ФОП ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2019 № 0000233201 на суму 50 800,00 грн., яке було оскаржене до Державної податкової служби України, але рішенням Державної податкової служби України було відмовлено у задоволенні скарги.
Позивач вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача було складено на підставі акту про результати фактичної перевірки від 20.09.2019 №17/12-32/32-01/ЕМ, який складено неуповноваженими особами та всупереч приписам законодавства України.
На підставі статей 19, 20 Конституції України, Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статей 56, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважає, що є усі підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2019 № 0000233201.
Також зазначила, що постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 17.12.2019 у справі № 415/8720/19 встановлено, що протокол № 129111 та документи, на підставі яких він складений, а саме акт №17/12-32/32-01/ЕМ 867592 та додані до нього документи, не містять доказів здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, через що провадження у справі закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП), а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без наявності ліцензії. Таким чином, у постанові від 17.12.2019 у справі № 415/8720/19 судом встановлено, що 20.09.2019 не вчинялось дій, вказаних у акті №17/12-32/32-01/ЕМ 867592, на підставі якого складене спірне податкове повідомлення-рішення, що вказує на незаконність оскарженого рішення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи, висновки суду про наявність підстав для застосування санкцій не підтверджені належними та допустимими доказами наявності порушень з боку позивача, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, на думку позивача, здійснення будь-якими посадовими особами ГУ ДПС у Луганській області контролю дотримання Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) є незаконним.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Позивач та його представник до апеляційного суду не прибули.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрована фізичною особою- підприємцем з 25.10.2018, як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Луганській області (Лисичанське управління, ДПI у м. Лисичанську (м. Лисичанськ), основним видом діяльності є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (а.с.48).
Наказом ГУ ДПС у Луганській області від 17.09.2019 № 91 було призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (кіоск) з 18.09.2019 по 27.09.2019 (а.с.49).
На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 17.09.2019 № 91 видано направлення на проведення фактичної перевірки від 17.09.2019 № 53 головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_2 та від 17.09.2019 № 54 начальнику відділу ОСОБА_3 (а.с.50,51).
В направленнях на перевірку наявний підпис довіреної особи позивача ОСОБА_4 , яким засвідчено факт ознайомлення з направленнями 20.09.2019 о 10 год.50 хв. та отримання наказу № 91 від 17.09.2019 (а.с.50-51 зв. бік).
За результатами фактичної перевірки було складено акт від 23.09.2019 № 47/12-32/32-01/ЕМ867592 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» (далі - Акт перевірки) (а.с.52-53).
Дослідженням Акта перевірки встановлено, що перевірку здійснено в присутності суб'єкта господарювання представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та продавця ОСОБА_5 ; початок перевірки о 10 год. 50 хв. 20.09.2019, перевірку закінчено 20.09.2019 о 12 год. 20 хв.
Під час перевірки встановлено, що 20.09.2019 в торгівельному кіоску, де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарювання ОСОБА_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , продавець ОСОБА_5 здійснила продаж покупцеві:
- алкогольного напою, а саме горілки «Респект» TM «Holodoff», об'ємом 0,5 л, із вмістом спирту 40% об., виробник ТОВ «Лікеро-горілчаний завод PRIME» (ЄДРПОУ 33867056, ДСТУ 4236:2003, дата виготовлення 29.05.2019), у кількості однієї пляшки за ціною 60,00 грн, яка є нижчою за визначені мінімальні ціни на такі напої (відповідно до закону мінімальна роздрібна ціна на такий напій становить 89,40 грн.) та тютюнових виробів, а саме сигарет «Rothmans Royals» з фільтром, 25 сигарет у пачці, ДСТУ 3935:2004, вміст смол - 12 мг, нікотину - 0,8 мг, виробник ПрАТ «АП «Тютюнова компанія «ВАТ «Прилуки», дата виробництва 17.04.2019, у кількості однієї пачки за ціною 38,00 грн. за одну пачку.
Реалізацію вказаного алкогольного напою здійснено через торгівельне вікно без надання покупцеві доступу до торгового приміщення для здійснення огляду алкогольного напою.
Розрахункові документи встановленої форми за фактами здійснення роздрібної торгівлі вказаними алкогольними напоєм та тютюновими виробами не видавались.
Таким чином, в Акті перевірки зафіксовано факт вчинення ФОП ОСОБА_1 таких порушень:
- статті 15 Закону № 481/95-ВР у частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відповідно;
- пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 № 957 (далі - Постанова № 957), у частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої;
- ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР в частині реалізації алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі.
На підставі абзацу 4 пункту 86.5 статті 86 ПК України посадовими особами ГУ ДПС у Луганській області був складений Акт відмови від підписання Акта перевірки та Акт відмови від отримання акта перевірки від 20.09.2019 № 57/12-32/32-01/ НОМЕР_1 (а.с.56, 57).
В Акті перевірки зазначено, що на момент реалізації вищевказаного алкогольного напою та тютюнових виробів ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за вказаною адресою у ФОП ОСОБА_1 відсутні.
Від органу, який здійснив перевірку, акт підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 був допитаний в якості свідка. При цьому останній підтвердив факти, викладені в акті перевірки.
Дослідженням письмових пояснень ОСОБА_6 від 20.09.2019, встановлено, що він підтверджує факт придбання ним особисто 20.09.2019 у кіоску, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , горілки «Holodoff», об'ємом 0,5 л, алкоголь 40%, виробник «Прайм», за ціною 60,00 грн., та одної пачки цигарок «Rothmans Royals», 25 шт. цигарок у пачці, вміст нікотину 0,8 мг, ціна на пачці 36,20 грн., за ціною 38,00 грн. Торговий чек під час продажу товару не надавався (а.с.58).
Допитаний в якості свідка судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 зазначив, що він дійсно за обставин, викладених у написаних ним власноручно своїх письмових поясненнях, придбав пляшку горілки та пачку сигарет, будь-який розрахунковий документ продавець йому не видавала.
ГУ ДПС у Луганській області на підставі матеріалів вказаної перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.10.2019 № 0000233201 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 50 800,00 грн., а саме: 10 000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої; 17 000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії; 17 000 грн. - за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії; 6800 грн. - за продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі, яке уповноважений ОСОБА_4 отримала поштою 29.10.2019 (а.с.59-60).
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач до ДПС України подала скаргу від 06.11.2019 (а.с.6-7).
Рішенням ДПС України від 28.12.2019 № 14994/6/99-00-08-05-05 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Луганській області від 23.08.2019 № 0000233201, а скаргу - без задоволення (а.с.9-10).
На підтвердження обставин проведення перевірки з порушеннями вимог чинного законодавства, позивачем до матеріалів справи подана копія постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 17.12.2019 у справі № 415/8720/19, яка набрала законної сили 17.12.2019, про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 156 КУпАП, дослідженням якої встановлено, що провадження стосовно ОСОБА_5 закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки вона не має статусу суб'єкта господарювання, а також відсутність в матеріалах, що розглядалися пояснень очевидців події, рішення судом приймалось на підставі матеріалів протоколу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, що надійшли від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.12-13).
Також позивачем надавалися договори оренди та суборенди нежитлового приміщення, в якому позивач здійснює торгівельну діяльність, на спростування факту продажу алкогольних напоїв у невизначеному для цього місці торгівлі.
Згідно з укладеним між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 договором суборенди майна від 02.08.2019, позивач орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20 кв.м з метою використання для підприємницької діяльності (а.с.127).
Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2018, укладеного між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 , останній приймає в строкове платне користування приміщення, що розташоване в об'єкті нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20 кв.м (а.с.128).
Документів на підтвердження права власності чи користування вказаним приміщенням у ОСОБА_8 , а також технічної документації відносно вказаного приміщення на підтвердження його розміру та можливості забезпечення покупцям фактичного доступу до товару суду не надано позивачем.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.
Спеціальним законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон № 481/95-ВР.
У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:
- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1);
- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2);
- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5);
- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7);
- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10).
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з абзацом 2 пункту 81.3 статті 81 ПК України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Слід зазначити, що встановлені Главою 8 розділу ІІ ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Так, в матеріалах справи наявні копії: наказу про проведення фактичної перевірки від 17.09.2019 № 49 (а.с.49), направлень на перевірку від 17.09.2019 № 53 та № 54 (а.с.50,51), дослідженням яких встановлено, що вони містять всю необхідну інформацію, визначену пунктом 81.1 статті 81 ПК України, у тому числі й щодо підстави для проведення фактичної перевірки. Так, в наказі про проведення фактичної перевірки містяться посилання на положення підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статі 80 ПК України.
Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є альтернативною та містить окрім такої підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, як отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, також приписи щодо такої самостійної підстави для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що виділено в окрему підставу сполучником також, який на переконання суду, вжито у значенні крім того, інакше зазначення такої підстави для проведення перевірки в нормі закону взагалі втрачає сенс.
Суд наголошує, що згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
З урахуванням вищевикладеного, місцевий суд дійшов правильного висновку, що податковий орган мав законні підстави для проведення фактичної перевірки позивача, а наказ про проведення фактичної перевірки прийнято обґрунтовано, згідно з нормами чинного законодавства.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що посадові особи ГУ ДПС у Луганській області до проведення фактичної перевірки були допущені, оскільки представник позивача ознайомилась з направленнями на перевірку, отримала копію наказу, про що власноруч зазначила у направленнях.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акту (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акту (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Дослідженням акту перевірки від 23.09.2019 № 47/12-32/32-01/ЕМ867592 встановлено його відповідність вимогам статті 86 ПК України, оскільки акт містить всі необхідні відомості про дії, вчинені посадовими особами відповідача під час перевірки, про встановлені перевіркою порушення, про всі використані документи тощо.
Щодо посилань позивача на засвідчення документів підробленою печаткою та відсутності в них належних реквізитів, а саме: підпису повноважної особи та печатки з Державним Гербом України.
Оскаржене позивачем рішення підписане виконуючим обов'язки керівника ГУ ДПС у Луганській області Височиною О.А., на підтвердження повноважень якої відповідачем надано належним чином завірену копію наказу 30.07.2019 № 63-0, про призначення її виконуючим обов'язки керівника вказаного органу, який містить підпис голови ДПС України (а.с.117).
Зазначений документ є належним доказом відповідно до вимог ст. 73 КАС України, сумнівів в достовірності цього документу суд не має, тому аргументи позивача з приводу підписання неповноважною особою правильно визнані місцевим судом незмістовними.
Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (ч.6 ст.20 Конституції України від 28 червня 1996 року).
Позивач зазначала, що на час розгляду справи в суді такого Закону Верховна Рада України не прийняла. А державний символ, який використовується державними органами, «тризуб» затверджено постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року N 2137-XII як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166 (далі - Закон № 3166) міністерство, інший центральний орган виконавчої влади має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Згідно з частиною 3 статті 21 Закон № 3166 територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Положення про ГУ ДПС у Луганській області, затвердженого наказом Державної податкової служби від 12.07.2019 № 14, ГУ ДПС має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
В цьому випадку, позивач зазначила, що використання інших символів замість встановленого законом опису Державного Герба України заборонено імперативними приписами ст. ст. 8, 19, 20 Конституції України, тому нею зроблено висновок про те, що оскаржене ним рішення, скріплене печаткою із зображенням «тризуба» замість Державного Герба України є підробленим документом.
Така позицією позивача є помилковою, оскільки малий герб України тризуб як елемент великого герба України, дійсно, затверджено не законом, а постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року № 2137-XII (далі - Постанова № 2137-XII), тобто до прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року.
Пункт 1 цієї постанови зазначає, що кольорове та схематичне зображення герба до неї додаються.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 2137-XII зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.
Відповідно до вимог частини 3-4 статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (ч.6 ст.20 Конституції України від 28 червня 1996 року).
Відповідно до вимог частини 2 статті 8 Конституції України від 28 червня 1996 року Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України від 28 червня 1996 року).
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України від 28 червня 1996 року).
Після набрання чинності Конституцією України від 28 червня 1996 року Верховна Рада України закону щодо встановлення опису державних символів України та порядку їх використання відповідно до вимог ч.6 ст.20 Конституції не приймала.
Отже, в контексті розгляду цієї справи, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач використовує зображення малого герба України, затвердженого пунктом 1 Постанови № 2137-XII, на своїй печатці державного органу України, що не суперечить вимогам статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року, оскільки її норми не мають зворотної дії в часі і розповсюджуються лише на закони та інші нормативно-правові акти, які приймаються на її основі і повинні відповідати їй (тобто, які прийняті після набрання чинності самою Конституцією).
Щодо такої підстави для задоволення позовних вимог, як та обставина, що в цьому випадку фактична перевірка є одним із видів позапланової перевірки, яка здійснюється з особливостями, встановленими ПК України, оскільки інших форм державного контролю не існує і не перебачено Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), а проведення таких перевірок на території зони АТО є незаконним, оскільки заборонено приписами ст. 3 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).
Як зазначив сам позивач, відповідно до статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
За даних спірних правовідносин норми ПК України та Закону № 481/95-ВР порівняно з нормами Закону № 877-V є спеціальними.
В свою чергу, ПК України розділяє як окремі види перевірок планові та позапланові перевірки, а також як окремий вид контролю виділяє фактичну перевірку.
Як наслідок, висновок позивача про те, що фактична перевірка є одним із видів позапланової перевірки, не відповідає нормам чинного законодавства.
Також є слушною позиція податкового органу стосовно того, що Законом України від 03.11.2016 № 1726-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який виданий у часі пізніше Закону № 1669-VII та є спеціальним законом, визначено, що органам Державної фіскальної служби України забороняється проведення перевірок лише суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. При цьому, позивач у зазначених районах не здійснювала свою господарську діяльність.
Посилання позивача на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 17.12.2019 у справі № 415/8720/19 про закриття провадження, як на доказ протиправності дій працівників ГУ ДПС у Луганській області і відсутності у діях позивача складу правопорушення, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вважає слушними, оскільки зазначене рішення суд приймав стосовно особи продавця на підставі матеріалів протоколу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, що надійшли від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, які вважав недостатніми для підтвердження факту скоєння зазначеного правопорушення вказаною особою за відсутності пояснень очевидців, а також через відсутність статусу суб'єкта господарювання у вказаної особи, необхідного, на думку суду, для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, відповідно до вимог частини 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як встановлено судами, відповідач ГУ ДПС у Луганській області не брав участі в розгляді справи № 415/8720/19 та прийняв оскаржене рішення відносно іншої особи щодо наявності складу інших правопорушень, на підставі інших документів - матеріалів перевірки: акту, пояснень, фотоматеріалів, які спростовують висновки Лисичанського міського суду Луганської області від 17.12.2019 у справі № 415/8720/19 про відсутність самої події правопорушення, і є належними доказами у справі.
Щодо безпосередньо наявності правопорушень, зазначених в акті перевірки, підстав та правильності застосування фінансових санкцій оскарженим рішенням.
Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;
місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
В силу статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 5 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Позивач не надав ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за вказаною адресою в торгівельному кіоску, які були б чинні станом на дату проведення фактичної перевірки. Таким чином позивач не спростував факту наявності таких правопорушень, як торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями без відповідних ліцензій, зафіксованого в акті перевірки.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування (абзац 3 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 цього Кодексу, зокрема здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом (підпункт 19-1.1.13).
Особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (підпунктом 212.3.1-1 пункт 212.3 статті 212 ПК України).
Пунктом 228.1 статті 228 ПК України визначено, що контроль за сплатою податку на митній території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюють контролюючі органи.
Відповідно до пункту 228.9 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Наявними матеріалами у справі підтверджено, що дійсно посадовими особами відповідача 20.09.2019 була проведена фактична перевірка кіоску за місцем здійснення торгової діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт здійснення торгової діяльності саме позивачем як суб'єктом господарювання за вказаною адресою визнає позивач, що також підтверджує зазначеними вище договорами оренди та суборенди (а.с.127-128).
Позивач визнає та не заперечує факту відсутності в нього ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на час проведення перевірки, платником податків не надано та не зазначено належних доказів на спростування факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами 20.09.2019 за зазначеною адресою.
Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що перевіркою встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів у кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач здійснює свою господарську діяльність, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафи у розмірі по 17000 грн, що є мінімальним за кожне з зазначених порушень.
Згідно зі статтею першою Закону України № 481/95-ВР мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Пунктом першим Постанови № 957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Відповідно до зазначеної постанови (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту складає 447,00 грн., з огляду на що мінімальна роздрібна ціна за 0,5 літрів алк. 40 % становить 89,40 грн (447,00 * 40% * 0,5); за 0,75 літра вина у скляній тарі складає 89,00 грн.
Факт продажу алкогольного напою за цінами, нижчими за визначені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, у невизначених для цього місцях торгівлі, а також тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка підтверджується у сукупності такими доказами (наявні в матеріалах справи):
- актом про результати фактичної перевірки від 23.09.2019 № 47/12-32/32-01/ НОМЕР_1 ;
- письмовими поясненнями покупця ОСОБА_6 від 20.09.2019, відповідно до яких останній придбав 20.09.2019 у кіоску, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , горілку «Holodoff», об'ємом 0,5 л, алкоголь 40%, виробник «Прайм», за ціною 60,00 грн., та одну пачку сигарет «Rothmans Royals», 25 сигарет у пачці, 4 вміст нікотину 0,8 мг, ціна на пачці 36,20 грн., продано за ціною 38,00 грн. Чек не надали;
- фотоматеріалами, здійсненими під час проведення перевірки.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідачем правильно застосовано до позивача штраф відповідно до вимог статті 17 Закону № 481/95-ВР за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, розмір якого мав становити - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
Відповідно до статті 15-3 Закону України № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, у невизначених для цього місцях торгівлі.
Статтею першою вищевказаного Закону встановлено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Пунктом 4 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила, чинні у періоді, що перевірявся), встановлено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.
Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, у тому числі: усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів; забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів.
Згідно з Державними будівельними нормами України ДБН В.2.223:2004 торговельна зала магазину (крамниці) - торговельне приміщення магазину (крамниці) для показу, вибирання товарів та обслуговування покупців (крім приміщень для приймання скляної тари), яке охоплює площу для розміщення торговельно-технологічного обладнання, вузлів розрахунку, робочих місць продавців та площу для покупців, а також площу проходів, у тому числі основних евакуаційних проходів; торговельна площа магазину (крамниці) - сума площ торговельних залів, приміщень приймання та видавання замовлень, зали кафетерію, площ для торговельних послуг покупцям (додаткового обслуговування покупців, крім приміщень для приймання скляної тари) і проходів, у тому числі основних евакуаційних проходів.
Враховуючи викладене, поняття торговельної площі обов'язково передбачає, що покупець повинен зайти до торговельного приміщення, обрати товар (в даному випадку алкогольні напої) і здійснити розрахунок та отримати розрахунковий документ на підтвердження купівлі-продажу товару у вигляді алкогольних напоїв.
Згідно з укладеним між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 договору суборенди майна від 02.08.2019, позивач орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20 кв.м для використання для підприємницької діяльності (а.с.127).
Інших доказів (технічної документації об'єкта нерухомості) на підтвердження площі вказаного торгівельного кіоску, обладнання реєстратором розрахункових операцій позивач суду не надав.
Актом перевірки та фотоматеріалами підтверджено відсутність в кіоску позивача реєстратора розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на час проведення фактичної перевірки, а також відсутність можливості вільного доступу.
Відповідно до пункту 26 Правил, під час продажу алкогольних напоїв розрахунки із споживачами, в тому числі і в підприємствах громадського харчування, якщо інше не передбачено законодавством, проводяться через належним чином зареєстровані електронні контрольно - касові апарати з обов'язковою видачею споживачеві касового чека. У розрахунках використовуються тільки електронні контрольно-касові апарати, внесені до державного реєстру.
Позивач, оспорюючи сам факт реалізації вказаного товару покупцю ОСОБА_6 з підстав, що цей факт не підтверджено відповідним розрахунковим документом, не надав суду доказів наявності в нього на час перевірки електронного контрольно-касового апарату, отже, не довів суду, що продаж алкогольних напоїв у вказаному кіоску відповідає вимогам ст.1 Закону № 481/95-ВР стосовно належного обладнання місць торгівлі.
Отже, ГУ ДПС у Луганській області правомірно застосовано до позивача штраф відповідно до вимог статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Оскільки в межах цієї справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційні скарзі доводи висновку місцевого суду не спростовують, не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року в справі № 360/408/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 грудня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук